Облік і оцінка основних фондів

Основні фонди плануються і враховуються відповідно до їх класифікації в натуральному і вартісному (грошовому) виразі. Підприємства визначають в натуральних показниках кількість засобів праці, які їм необхідні для забезпечення нормальної господарської діяльності, що дозволяє здійснювати їх планування і аналіз використання, визначати виробничу потужність підприємства і оцінювати ступінь її використання.

Планування і облік основних фондів в натуральних показниках здійснюються на основі матеріалів інвентаризації основних фондів, паспортів підприємства, технічних паспортів окремих об'єктів основних фондів у і карток їх пооб’єктного обліку.

Облік основних фондів в грошовому виразі необхідний для визначення їх вартості, динаміки і структури, для нарахування амортизації і характеристики процесу відтворення основних фондів, для розрахунку і аналізу показників їх ефективності.

Оцінка основних фондів – це грошовий вираз їх вартості. У зв'язку з тим, що основні засоби функціонують у виробництві тривалий час, існує декілька видів їх оцінки: первинна вартість основних фондів; первинна вартість основних фондів з урахуванням зносу (залишкова вартість); відновна вартість основних фондів; відновна вартість основних фондів з урахуванням зносу.

Первинна вартість основних фондів – це сума витрат на виготовлення або придбання засобів праці, їх транспортування, монтаж і інші витрати, пов'язані з введенням їх в експлуатацію. За цією вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства впродовж всього терміну їх служби. Недоліками цього методу оцінки вартості основних фондів є вираз її в змішаних цінах (цінах різних років), а також те, що цей метод не відображає ступінь зносу основних фондів.

Первинна вартість основних фондів з урахуваннямзносу (залишкова)є різницею між їх первинною вартістю і сумою зносу за період експлуатації. Залишкова вартість показує в змішаних цінах ту частину вартості основних фондів, яка на даний час зберігалася в них і яка буде перенесена на вироблену продукцію в майбутніх періодах.

Відновна вартість основних фондів – це вартість їх відтворення або придбання в умовах і по цінах даного року. Необхідність розрахунку відновної вартості основних фондів пов'язана з тим, що в умовах тривалого використання засобів праці і високих темпів інфляції первинна вартість основних фондів перестає відповідати її реальній оцінці. Відновна вартість основних фондів може бути отримана в результаті їх переоцінки. Недоліком цього методу оцінки вартості основних фондів є те, що вона не відображає величину їх зносу.

Відновна вартість основних фондів з урахуванням їх зносу відображає величину вартості засобів праці, яка ще не перенесена на вироблену продукцію, але яка обчислена в цінах року їх переоцінки. Економічне значення цього методу полягає в тому, що він дозволяє визначити фактичну вартість діючих основних фондів і темпи їх зростання, порівнювати об'єм основних фондів окремих підприємств і галузей, дає уявлення про галузеву структуру основних фондів і їх розміщення на території країни.