Розвиток теми. Читання історії„Розрада”

Читання історії „Розрада”

Одна дівчинка повернулася від сусідки, у котрої щойно померла восьмирічна донька.

- Чому ти ходила до пані Олі? – питає батько.

- Щоб її розрадити, - відповіла дівчинка.

- А як ти, така мала, могла її розрадити?

- Я обняла її, вона взяла мене на коліна і я... плакала з нею.

Обговорення історії.

· Що зробила дівчинка?

· Чому? (щоб розрадити сусідку)

· Про яку чесноту говорить вчинок дитини? (спавчуття)

Оголошення теми. (Звертаємо увагу учнів на запис теми уроку)

Ознайомлення з притчею. (читання в особах) Порівняти історію і притчу.

· Які подібні вчинки ви знаходите у цих історіях? (збір думок учнів) Звертаємо увагу на ключовий вірш

Праця в групах. Ділимо учнів на три групи, кожна з яких отримує завдання.

1 група – Як буду почуватись на місці того, хто попався розбійникам?

2 група – З якими почуттями пішов своєю дорогою священик, левит, самарянин?

3 група – Знайдіть у тексті фрагмент, який дає відповідь на питання: чому самарянин так вчинив? (Чому змилосердився?)

Збір думок кожної групи.

Закріплення теми уроку. Підберіть синоніми до слова „милосердя”. Порівняйте вірші Лк.10:29 та Лк 10:36-37 (збір думок) Повернення до ключового вірша.

Запис у зошит. Ця притча вчить нас бачити ближнього, його потреби і допомагати йому. Ісус вчить кожного з нас брати приклад із самарянина і чинити так як він: „Іди, - і роби так і ти!” (Лк 10:37)

Підсумок уроку. На основі думок учнів підводимо підсумок.

Додаткові матеріали. Вірш І. Франка „Не такого посту хоче Бог від нас” із циклу „Паренетікон”

Тема: Вміння прощати

Мета: Формувати в характері учнів уміння прощати

Ключовий вірш: „І прости нам провини наші, як і ми прощаєм винуватцям нашим” (Мт.6:12)

Біблійний текст: Притча про блудного сина (Лк.15:11-32)

„І Він оповів: „У чоловіка одного було два сини. І молодший із них сказав батькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!” І той поділив між ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, - і він став бідувати. І пішов він тоді і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля свої пасти свиней. І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому. Тоді він спам’ятався й сказав: „Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе... Недостойний я вже зватись сином твоїм; пройми ж мене, як одного з своїх наймитів”... І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, - і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, проти неба та супроти тебе і недостойний вже зватися сином твоїм”... а батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягніть, і персня подайте на руку йому, а сандалі на ноги. Приведіть теля відгодоване та заколіть, - будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!” І почали веселтитись вони. А старший син його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці. І покликав одного зо слуг, та й спитав: „Що це таке?” А той каже йому: ”То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, - бо ж здоровим його він прийняв.” І розгнівався той, - і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його, й став просити його. А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, - ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я... Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, - ти для нього звелів заколоти теля відгодоване”... І сказав він йому: „Ти завжди зо мною, дитино, і все моє – то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!”