Розвиток теми. На дошці виразно написано назву теми уроку

На дошці виразно написано назву теми уроку.

Вчитель зосереджує увагу учнів нв словах: сіяч – зерно – слово – слухач – слухати.

· Що можемо сказати про ці слова? (збір думок)

· Що означають ці слова? Давайте поміркуємо про що хоче сказати у притчі Ісус Христос.

Учні висловлюють власні думки, кращі з яких записують в зошити.

· Які почуття викликають у вас ці слова? (збір думок)

· Хто сіє зерно? Чим є зерно?

· Хто говорить до людей (до нас)?

Ісус говорить правду і вчить людей так само робити

· Якщо всі люди будуть говорити правду, то яке буде наше життя? (хбір думок учнів, кращі з яких фіксуються в робочих зошитах)

У Святому Письмі, в книзі Буття (1:3) читаємо:

„І сказав Бог...”, що означає звернення Бога до людей завжди, нині і повсякчас. Цим словом-зерном був створений (засіяний) світ!

А у Псалмі 116:1-2: „... я люблю Господа, бо Він почув мій голос і мої благання. Бо прихилив до мене своє вухо, тому взиватиму до нього всі дні мої...”

Отже, Бог говорив, говорить і завжди буде говорити до людини, її серця, її розуму, очікуючи відповідь.

Але, на жаль, є люди, які на Слово Боже не відповідають, оскільки „серце затовстіло, а вуха тяжко чують” (Мт.13:15)

А відповідь дають люди, які вміють слухати і чути Боже Слово, хто на 30%, хто на 60%, а хто і на 100%.

Тема. Гордість та смирення

Мета. Допомогти зрозуміти, що смирення є найкращим виявом послуху.

Формувати в характері учнів бажання до смиренності батькам, старшим та вчителям.

Допоміжні матеріали. Святе Письмо, плакати з написом ключового вірша, напис слів „смирення”, „гордість”, кольорова крейда, завдання на карточках для учнів.

Міжпредметні зв’язки. Українська мова.

Ключовий вірш. „Слово у смиренні тіла й дає його пізнати убогим і первісткам народів” (пор. Лк.2:15-19; Мт.2:11) ?????????????????

Біблійний текст. Притча про митаря та фарисея (Лк.18:10-14)

„Два чоловіки зайшли у храм помолитись: один був фарисей, а другий – митар. Фарисей, ставши, молився так у собі: Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перлюбці, або як оцей митар. Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину. А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи: Боже, змилуйся надо мною грішним! Кажу вам: Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, - вивищений.”