Лк.4,42; Лк.7,41-42;Лк.7,43-45;Лк.11.9-13

Підсумок уроку. На основі прочитаних текстів учні при допомозі вчителя роблять підсумок.

Тема 2.Ісус Христос –Вчитель.

Мета уроку: Допомогти учням зрозуміти, чому Ісуса Христа називають учителем на основі євангельських текстів. Формувати в характері дітей пошану євангельської науки.

Ключовий вірш." І хто такий Учитель, як він? (Іов 36,22).

Хід уроку.

Звертаємо увагу учнів на дошку, де записано тему урок. Першу частину теми закриваємо й обговорюємо лише другу.

Кого ми називаємо Учителем? (збір думок)

Твій улюблений вчитель?(збір думок)

Чого я навчив (ла) ся від моїх учителів?

Як ви думаєте, чи всі хто має диплом вчителя, може бути вчителем?

(Збір думок, може бути письмовий анонімний,щоб почути правдиву думку)

Отже Вчителем ми називаємо людину, яка може правдиво навчати інших.

Відкриваємо першу частину теми.

Завдання для учнів.(поділити учнів на групи, нехай кожна група на основі євангельського тексту характеризує Ісуса Христа.)

Знайти і прочитати, як називають Ісуса Христа його учні.

МТ.8,19; МТ.12,38; МТ,22,36;

Мр.4,38; Мр.10,17.Мр. 12,14; Мр.12,32.

Лк.3, 12; Лк20,39.

Йо.1,49.

Закріплення уроку.

Чого навчає Ісус Христос?

МТ.5,1; МТ.14,16.

МТ.5,21;МТ.5,33;Мт.5,43.

МТ.6,2-4; МТ.6,7-13;

МТ.6,19; Мт7,1-5;МТ. 7,7-9;

МТ.7,12.Мт.7,15-20;

Підсумок уроку.

Мабуть, виникає питання, а хто ж записував це, що говорив Ісус?

Ви знаєте, що того хто навчає називають Учителем, а тих хто слухає цієї науки називають учнями. Ісус мав учнів, їх було 72, мав близьких друзів, яких він сам собі вибрав їх було 12, ще їх називають апостолами. Один з апостолів зрадив Ісуса, за 30срібняків видав його на смерть. Це був Юда. Апостоли завжди ходили з Ісусом бачили, як він творив чуда, слухали його науки, але самі до кінця не розуміли, хто він Цей Ісус, тому Ісус їх запитував, за кого вони його мають. Його людську природу вони бачили, Він був як і вони, а " докази божественної природи "Ісус дав не лише тим, що звіщав людям найвищі моральні правди, прожив святе життя, а тим,що здійснював власною владою такі речі, які ніхто інший, окрім Бога не міг здійснити. Учні й апостоли усвідомили ці докази лише після Воскресіння Христового, а ще більше після П’ятидесятниці (зіслання Святого Духа на апостолів).

Тема. Ісус Навчає притчами.

Мета. Розкрити зміст поняття " притча", пояснити завдання Ісусових притч, заохочувати учнів до читання та роздумів над притчами Христовими.

Допоміжні матеріали.

Ключовий вірш." Уста мої відкрию в притчах, оповім тайни сховані від початку світу" (МТ.13.35).

Міжпредметні зв’язки: література, географія.

Словник термінів та понять.

З попереднього уроку ми вже знаємо, що Ісус Христос є ким?(збір думок)

Велика частина його науки побудована на основі оповідань з життя людей, часом Ісус вдається до порівнянь, якими пояснює Божі правди, яким є Царство Небесне, чого потрібно остерігатися, що є найважливіше в житті людини, звертає увагу на вади людей, але ніхто не міг його звинуватити в особистій образі. Такий метод навчання через порівняння називається притчею. Притча-це коротке порівняльне оповідання з моральним змістом.

У світській літературі такі порівняльні оповідання називаються алегоріями.

Притчі були відомі ще з давніх часів. Давньогрецький філософ і байкар Езоп, який жив у шостому столітті до н. Христа написав багато таких байок з повчальним змістом. Метод навчання за допомогою притч використав пророк Натан(2 Сам.12.1-7) у розмові з царем Давидом. Притчі були відомі і зрозумілі для ізраїльського народу, тому Ісус теж використовує метод навчання за допомогою притч. Притча не вказує ніколи конкретно на особу, але кожен хто слухає притчу може віднайти у ній себе, свій вчинок по відношенню до інших людей, по відношенню до Бога.

Перший раз Ісус Христос використав спосіб навчання людей за допомогою притч поблизу міста Капернаума. Притчі Ісусові зрозуміл, бо вони укладені на основі прикладів з оточуючого середовища, з життя народу.

Мета Ісусових притч:- довести людям, що Він є Месією істинним Спасителем, сповістити, що Царство Боже близько, щоб люди змінили свій спосіб життя,тобто покаялися і робили добро.

--Навчити людей розрізняти добро від зла, робити правильний вибір у житті, заохочувати їх до досконалості, справедливості, милосердя, смирення, пошуку правди.

Педагогічна вартість Христових притч полягала у тому, що вони були чудовим засобом для народу, який здебільшого був неписьменним. Для нас Христові притчі дають можливість кожному побачити себе у цій притчі, побачити свої вади, порівняти себе з колишніми. Притчі екзаменують наше серце, чи воно відкрите до сприймання Божих правд чи закрите.

принципи засвоєння науки через притчу.