Ерозія грунту і боротьба з нею

Руйнування грунту відбувається за рахунок збіднення його поживних ре­човин та погіршення структури внаслідок його ерозії, тобто фізичного зни­щення. Ерозія - це руйнування і змивання ґрунтового шару струмками води або вітром. При цьому руйнується найбільш родючий верхній шар грунту, виснажена орна земля легше піддається ерозії, оскільки з втратою гумусу во­на втрачає здатність вбирати в себе та утримувати воду. Ерозією пошкоджені грунти майже всіх континентів світу, в тому числі й численні райони України.

За останні 60-70 років чорноземи Російської рівнини внаслідок ерозії і не-

достатнього внесення органічних добрив втратили третину гумусу (родючий шар її зменшився на 10-15 см). Для створення ґрунтового шару товщиною 15-18 см природа витрачає в середньому 1500-7000 років, руйнування такого шару внаслідок ерозії може відбуватись за 20-30 років (інколи за одну зливу або пильну бурю). Боротьба з ерозією ведеться шляхом лісонасадження.

Відрізняють вітрову та водну ерозії, які виносять з полів щорічно тисячі тонн грунту, в якому є азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, перегній та інші поживні речовини. Вітрова ерозія викликається пиловими бурями, які зай­мають значні території, так протягом 1-2 діб зносить шар грунту 5-15 см, знищуючи посіви. Водна ерозія може бути площинною (змив грунту злива­ми і струмками) або лінійною - змив грунту при великих нахилах похилої поверхні грунту більш великими струмками, які швидко створюють струм­кові розмиви грунту. Якщо їх відразу ж не розрівняти, то створюються яри різної величини залежно від грунтово-кліматичних і агроекономічних умов.

Щодо захисту грунтів від вітрової й водної ерозії повинні виконуватись такі заходи:

1. У районах поширення вітрової ерозії повинні проводитися:

ґрунтозахисні сівозміни з смуговим розміщенням посівів та парів;

буферні смуги із багаторічних трав;

снігозатримання;

закріплення і облісіння пісків;

вирощування Ішлезахисних смуг;

безвідвальна обробка грунту з залишенням стерні на поверхні полів.

2. В районах поширення водної ерозії повинні проводитися:

обробка грунту і посівів сільськогосподарських культур поперек схилу;

контурне оборювання;

заглиблення орного шару та інші способи обробки, які зменшують стікання поверхневих вод;

ґрунтозахисні сівозміни;

смугове розташування сільськогосподарських культур;

залуження крутих схилів;

вирощування полезахисних лісосмуг;

облісіння ярів, балок, пісків, берегів річок і водоймищ;

будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд (гребель ставків, во­доймищ, вали-канави тощо).

3. В гористих районах повинні проводитися:

будівництво протиселевих споруд;

терасування;

облісіння й залуження схилів;

регулювання випасу тварин;

збереження гірських лісів.

Протиерозійний захист грунту включає в себе проведення комплексу ор­ганізаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідро­технічних заходів.