Охорона рослинного світу

Відносини у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, посилення корисних властивостей та підвищення продуктивності лісів, раціонального використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах регулюються "Лісовим кодексом України" 1994 р.

Користь зелених насаджень загальновідома і відношення до них повинно бути найбережливішим. Так, зелені насадження (парки, сквери, алеї та сади) уздовж вулиць прикрашають міста і села України. Масиви лісів та садів - це зелені "легені" нашої держави: за один рік гектар лісу дарує людям і усьому живому 18 млн. куб. м кисню. Тому догляд за зеленими насадженнями на тех-ногенно перевантаженій українській землі повинен стати турботою не тільки спеціальних служб (природоохоронних органів Мінекобезпеки), але й широ­ких верств населення і в першу чергу екологічної громадскості - руху "Зеле­ний світ" України.

Але черідко там, де ступає людська нога та з'являється техніка (шляхи, житло тощо), виникає небезпека масового знищення дерев, кущів і рослин­ності внаслідок не досить продуманих рішень при забудові та відсутності на­лежного догляду і великих пошкоджень насаджень.

Сьогодні особливу тривогу викликає зникнення з лиця Землі цілих видів рослин (нараховується біля ЗО тис. видів рослин, що знаходяться під загро­зою повного зникнення).

Ліс відіграє визначальну роль у збереженні водних і земельних ресурсів, покращенні навколишнього природного середовища, оздоровленні всього живого на планеті. Він акумулює сонячну енергію і суттєво впливає на фор­мування клімату, кругообіг води у природі та газообмін в атмосфері.

Ліс - це середовище мешкання багатьох тварин, "фабрика" кисню, "ле­гені" міст і промислових центрів, це комора багатств: ягід, плодів, меду, ди­чини та хутра, а головне деревини. Він поліпшує кліматичні умови, захищає та зберігає тваринний світ, регулює випаровування вологи, сприяє підвищен­ню врожаїв, є потужним фільтром повітря (головний споживач вуглекисло­го газу на планеті), має стерилізуючі властивості та загально оздоровчий вплив, виділяє фітонциди і іонізований кисень, сприятливо впливає на ор­ганізм людини і задовольняє його естетичні потреби.

Залишаючись як і раніше найбільш поширеним будівельним матеріалом та не втрачаючи свого значення як палива, деревина поступово перетвори­лась в універсальну сировину величезного народногосподарського, оборон­ного та культурно-побутового значення.

Якщо 20 років тому нараховувалось 4-5 тис. виробів і продуктів, що ви-

роблялись з деревини, то в наш час їх кількість досягає 15 тис. Будівельний і оздоблювальний матеріал, папір і модний одяг, цукор і залізничні шпали, ароматичні масла і вагони для метро, лікарські препарати і вибухові речови­ни, штучна шкіра та спортінвентар - такий, далеко не повний перелік, що ха­рактеризує діапазон використання деревини в наш час.

Ліс, який відтворює і стабілізує екологічну рівновагу в природі, може бу­ти цілеспрямовано використаний в охороні й поліпшенні навколишнього се­редовища мешкання людини. Але його можливості не безмежні. В умовах урбанізації, інтенсивного промислового забруднення, недосконалої техно­логії деревообробної промисловості та варварського знищення лісних ма­сивів на планеті, ліс поступово втрачає або ослаблює свої функції. У далеко­му минулому ліси вкривали більшу частину суші планети. Тепер площа лісів зменшилась на 41 млн. кв. км (28% суші). Площа лісних масивів на планеті зменшується зі швидкістю 20 га на 1 хв.

Необхідно охороняти ліс, бережливо ним користуватися, оскільки збитки, спричинені лісам, величезні: за останні ЗО років площа тропічних лісів на планеті скоротилась на 180 млн. га (приблизно на 1% щорічно).

Переважна частина лісового фонду (95%) знаходиться у віданні органів Міністерства лісового господарства (ліси державного значення), 5% закріплено за різними міністерствами і відомствами (у тому числі й Міністерством оборони України). Україна належить до малолісної, лісо-дефіцитної держави, їїлісистість становить 14%.

Для раціонального використання усі ліси України поділені на групи.

Перша група (37,5%) - лісові насадження, що мають водоохоронне (забо­ронні смуги лісів уздовж річок і навколо водних об'єктів) і ґрунтозахисне значення (протиерозійні ліси, захисні лісові смуги та бори, степові окілки, байрачні ліси), зелені зони (санітарно-гігієнічні, оздоровчі лісонасадження), заповідні ліси (заповідники, національні природні парки, пам'ятники приро­ди, лісопарки та лісоплодові зони), захисні смуги уздовж шосейних і залізничних шляхів сполучення, особливо цінні лісові масиви (субальпійські ліси Карпат). Головне призначення лісів першої групи - виконання захисних функцій.

До другої групи (62,5%) відносяться ліси, що мають захисне і обмежене експлуатаційне значення, а також ліси з недостатніми лісосировинними ре­сурсами (обсяг деревини, що вирубується, регламентується розрахунковою лісосікою, яка не перевищує середньорічного приросту). Ці ліси також ви­конують захисну роль, мають заборонне і обмежене експлуатаційне значен­ня, але в них широко проводиться заготівля деревини.

Розподілення лісів на групи має важливе природоохоронне значення, оскільки належність лісу до тієї чи іншої групи залежить від режиму його ви­користання. Якщо у лісах другої групи заготівля деревини обмежено допус­кається, то в лісах першої групи - забороняється, за винятком санітарних ру­бок та рубок догляду за лісом.

Здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням

та відтворенням лісів - компетенція органів Мінекобезпеки України, а пи­тання ведення лісового господарства - компетенція спеціально уповноваже­ного державного органа лісового господарства Держкомлісгоспу.