Охорона водних джерел від забруднення

Санітарний нагляд за водопостачанням військового містечка організо­вує та проводить медична служба частини (установи). Запобіжний санітар­ний нагляд за системами водопостачання здійснюється, як правило, спеціальними санітарно-епідеміологічними установами (СЕС,СЕО). Періодичність обстеження систем водопостачання військових містечок встановлюється органами саннагляду залежно від санітарної надійності водопроводу (водного джерела), епідеміологічної обстановки, наявних сил та засобів.

При використанні підземних (закритих) водних джерел, надійної у санітарному відношенні розподільчої мережі, стабільності показників якості води відбір проб на лабораторний аналіз (лабораторні дослідження) повинен проводитись:

із джерела водопостачання не менше двох разів на рік (весною та восени) за повною схемою;

із розподільчої мережі не рідше одного разу на місяць (визначається коді-титр, або колі-індекс, загальне число бактерій в одному мілілітрі, кала­мутність, колір, запах та присмак води).

При використанні поверхневих (відкритих) водних джерел дослідження проводяться:

з джерела - не рідше трьох разів на рік (весною, літом, восени) за повною схемою;

із розподільчої мережі не рідше одного разу на місяць (визначається колі-титр, або колі-індекс, загальна кількість бактерій в одному мілілітрі, кала­мутність, колір, запах та присмак води).

Зона санітарної охорони (ЗСО) організовується на усіх водопроводах, незалежно від їх відомчої належності, що постачають воду із поверхневих або підземних водних джерел, що використовуються для господарсько-питних потреб.

Зони санітарної охорони водних джерел (водоохоронна зона) повинні передбачатись на всіх водозабірних спорудах, що проектуються і реконст­руюються, з метою забезпечення їх санітарно-епідеміологічної надійності.

Водоохоронна зона - це територія, що прилягає до водного об'єкта (річка, озеро, ставок, артезіанська свердловина тощо), на якій з метою запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню вод встановлюється спеціальний режим господарської діяльності.

У водоохоронній зоні заборонено будівництво складів пально-мас­тильних матеріалів, автопарків, пунктів технічного обслуговування і миття техніки, розташування звалищ, розміщення тваринницьких ферм, очисних споруд та інших об'єктів, які негативно впливають на якість води.

У межах водоохоронних зон вздовж берегів річок та їх притоків виділя-

ються прибережні водоохоронні смуги, основним призначенням яких є санітарний захист водоймища. В межах берегової водоохоронної смуги забо­роняється оранка земель, випас тварин, організація наметових містечок, сто­янок автотранспорту, будівництво будівель та споруд. Розміри водоохорон­них зон і берегових водоохоронних смуг визначається згідно з Водним кодек­сом (місцевими природоохоронними органами та органами місцевої влади).

Конкретні розміри водоохоронних зон та смуг визначаються залежно від довжини річки, кліматичних і місцевих умов (табл. 10).

Вздовж струмків ширина берегової смуги повина бути не менше 25 м.

Таблиця 10 Розміри водоохоронних зон та берегових водоохоронних смуг

Довжина річок	Ширина, м
водоохоронної зони	берегової водоохоронної смуги
До 10 10....50 50....100 Понад 100	15-20 100 200 300	15-20 понад 20 50 50-100

На берегах малих річок та інших водоймищ необхідно створювати лісо­смуги і відновлювати пошкоджені лісонасадження, які сприяють збільшен­ню водозбору, закріпленню берегів та зменшують висихання річок (водних джерел).

У військах, в усіх випадках водоспоживання, облік витрат води повинен здійснюватись:

для господарсько-побутових і виробничих потреб за допомогою кон­трольно-вимірювальних приладів (водомірів);

для потреб сільського господарства (зрошення) за фактичною продук­тивністю встановленого насосного обладнання.

Зони санітарної охорони водних об'єктів повинні включати зону санітар­ної охорони джерела водопостачання, в тому числі каналу, по якому по­дається вода, та майданчиків водопровідних споруд (водоводів). Зона санітар­ної охорони повинна складатись:

для джерела водопостачання з першого та другого поясів;

для водозабірних споруд з першого поясу;

для водоводів із другого поясу.

На території першого поясу (поясу суворого режиму) зони санітарної охорони (ЗСО) джерела водопостачання забороняються: всі види будівництва, проживання людей (у тому числі і тих, що працюють на во­допостачанні), випуск стічних вод, купання, водопій і випасання тварин, прання білизни, рибалка, сільгоспроботи (застосування для рослин отру­тохімікатів, органічних та деяких видів мінеральних добрив).

Будівлі, що знаходяться на території першого поясу ЗСО, повинні бути обладнані каналізацією, а територія повинна бути спланована з відведенням поверхневого стоку за її межі. Територія першого поясу ЗСО водопостачан­ня (площадка водозабору і водопровідних споруд, ділянки водопостачальних каналів) у межах населених пунктів повинна бути відокремлена огорожею та озеленена. Необхідно також передбачити постійну сторожову охорону або сторожову сигналізацію (технічні засоби охорони).

Межа першого поясу ЗСО поверхневих джерел водопостачання повинна встановлюватись залежно від місцевих санітарно-топографічних та гідро­логічних умов приблизно 100-200 м в радіусі, при цьому:

забороняється розташовувати тваринницькі ферми ближче як на відстані 500 м від лінії урізу води в водоймах при найвищому рівні води;

забороняється в береговій смузі водоймищ ближче 100 м від лінії урізу води розташовувати стійла та випаси (стійбища) тварин.

Границя (межа) першого поясу ЗСО для підземного джерела водопоста­чання (артезіанських свердловин) повинна визначатись залежно від забруд­нення (рівня захищеності водного горизонту) та гідрогеологічних умов у ме­жах не менше 30-50 м в радіусі від водозабору, при цьому забороняється:

розташовувати тваринницькі ферми ближче ніж на 300 м від межі першо­го поясу;

розташовувати стійла і випасати тварин ближче ніж 100 м від межі пер­шого поясу ЗСО.

Основними джерелами мікробного забруднення поверхневих та підземних джерел є побутові стічні води, виробничі стоки підприємств (військових ча­стин), у тому числі і тваринницьких комплексів (птахоферм, підсобних гос­подарств), поверхневі (зливові, дощові, талі) стічні води з територій військо­вих містечок, мийні з автопарків (технологічних ліній), а також поля асенізації, фільтрації та зрошення каналізаційних очисних споруд.

Відстань розповсюдження мікроорганізмів залежить, в основному, від швидкості руху води підземного і поверхневого водного джерела, рівня її по­чаткового забруднення та обмежується часом виживання (збереження) віру-солентності мікроорганізмів у водному середовищі.

Основними джерелами хімічного забруднення поверхневих та підземних джерел водопостачання є виробничі стічні води підприємств (військових ча­стин), накопичувачі токсичних відходів виробництва, а також поверхневі сто­ки з територій складів отрутохімікатів і мінеральних добрив сільськогоспо­дарських угідь, складів пально-мастильних матеріалів, ремонтно-технічних та технологічних підприємств (дільниць) тощо.

Забороняється прокладання водоводів через території звалищ, полів асенізації (фільтрації), зрошення, цвинтарів та скотомогильників, тварин­ницьких ферм (підсобних господарств) і промислових територій.

Туалети, вигрібні ями, сховища для рідких відходів тваринництва, гнойосховища, прийомники сміття (майданчики для збирання сміття), розташовані ближче 20 м від найближчого водоводу, повинні бути пере­несені в інші місця.

9-462 129

Відповідно до природоохоронного законодавства України військові части­ни, підприємства, організації та установи зобов'язані не допускати забруд­нення (засмічення) поверхневих і підземних водних джерел виробничими, по­бутовими та іншими стоками, відходами, покидьками, викидами, нафтопро­дуктами та хімічними речовинами, винні в порушенні законодавства посадові особи притягуються до адміністративної та кримінальної відповідальність