Нормування скидів забруднюючих речовин у природне середовище

Скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище нор­муються шляхом встановлення гранично допустимих скидів (ГДС) речовин зі стічними водами у водні об'єкти і відповідно до "Санітарних правил і норм охорони поверхневих вод від забруднення" (СанПіН № 4630-88) та згідно з "Водним кодексом України".

ГДС - це маса речовини у стічних водах, максимально допустима до відведення з встановленим режимом у даному пункті водного об'єкту в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води в контрольному пункті. ГДС встановлюються з урахуванням гранично допустимих кон­центрацій (ГДК) у місцях водокористування, асимілюючої здатності вод­ного об'єкту і оптимального розподілу маси речовин, що скидаються, між водокористувачами, які скидають стічні води.

ГДС є основою для планування заходів та проведення екологічної експер­тизи щодо запобігання забрудненню гідросфери.

Нормативи ГДС в цілому для підприємства (об'єкта) встановлюються з урахуванням значень гранично допустимих скидів для окремих діючих дже­рел забруднення, та тих, що діють і проектуються. Для підприємств, що вво­дяться (реконструюються), нормативи ГДС повинні бути забезпечені до прийняття цих об'єктів в експлуатацію.

Введення в експлуатацію нових виробництв, у скидах яких наявні речови­ни з невизначеними ГДК, заборонено.

Відповідно до "Інструкції про порядок розробки та затвердження гранич­но допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами", затвердженої Мінекобезпеки України 1994 р. № 116 та Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин" 1996 р. № 1100, гранично допустимі скиди вказуються в дозволі на спеціальне водокористу­вання (форма дозволу приведена в додатку 5).

У випадках, коли водогосподарська і водоохоронна діяльність- діючих підприємств не задовольняє норми та правила у сфері використання і охоро­ни вод (забір води більше встановлених норм, відсутність або неефективна робота очисних та інших водоохоронних споруд, незадовільний технічний стан водогосподарських споруд, забруднення водних об'єктів тощо), дозволи на спеціальне водокористування не видаються, а видається припис про усу­нення вказаних недоліків в певні строки.

Одночасно місцеві органи Мінекобезпеки України затверджують підприємству ліміти забору води для нарахування плати за воду та норма­тиви ГДС.

Відповідно до "Правил охорони поверхневих вод від забруднення стічни­ми водами" для скидів стічних вод у межах населеного пункту концентрація забруднюючих речовин у стічних водах встановлюється на рівні відповідних ГДК. Якщо фактичний скид шкідливих речовин у стічних водах менший ніж розрахунковий ГДС, то в даному випадку за ГДС приймається фактичний скид цього джерела.

Для стічних вод, що відводяться в каналізаційну мережу населеного пунк­ту (підприємства) технічні умови на скид встановлюються власником очис­них споруд, виходячи з умов забезпечення дотримання нормативів ГДС. Нор­мативи ГДС затверджуються місцевими (міськими, обласними та рес­публіканськими) органами Мінекобезпеки України з урахуванням висновків місцевих органів саннагляду України.

Подані на узгодження і затвердження матеріали щодо встановлення ГДС повинні вміщувати: клопотання, пояснювальну записку, результати розра­хунків ГДС та конкретні плани щодо досягнення нормативів ГДС.

Нормативи ГДС затверджуються на строк до п'яти років і підлягають пе­регляду (перезатвердженню) або уточненню за планом-графіком, погодже­ним з місцевими органами Мінекобезпеки України, або до закінчення строку їх дії в разі зміни екологічної обстановки в регіоні.

При визначенні розміру плати за скиди в навколишнє природне середови­ще керуються встановленими нормативами ГДС.

Контроль за досягненням і дотриманням встановлених нормативів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище включає:

визначення маси скидів шкідливих речовин за одиницю часу від даного джерела забруднення і порівняння цих показників з встановленими нормати­вами ГДС;

перевірку виконання плану заходів щодо досягнення ГДС;

перевірку ефективності експлуатації очисних споруд і виробничих фак­торів, що впливають на ГДС.

Цей контроль проводиться як самим підприємством (відомчий контроль), так і місцевими органами Мінекобезпеки України (державний контроль).

Органи Мінекобезпеки України здійснюють державний контроль за при­родоохоронною діяльністю у відповідності з планом робіт, а також при ви­никненні аварійних ситуацій, різкому погіршенні екологічної обстановки і за повідомленнями громадян (організацій).

Під час контролю скидів виконуються виміри витрат, визначення концен­трацій речовин, що містяться в скидах. На підставі цих даних визначається маса забруднюючих речовин, що скидаються за одиницю часу, і порівнюють­ся з затвердженими нормативами ГДС.

При виконанні в нормативні строки планів заходів щодо досягнення ГДС і при дотриманні встановлених лімітів шкідливих речовин з підприємства не стягуються штрафні санкції, при невиконанні означених вимог і в разі пору­шення лімітів скидів шкідливих речовин контролюючі органи Мінекобезпе­ки України пред'являють підприємству претензії позові або накладають адміністративні стягнення на винних посадових осіб встановленим порядком.

Відповідальність за виконання заходів щодо попередження та усунен­ня забруднення шкідливими речовинами комунальними об'єктами тери­торії джерел водопостачання та інших водних об'єктів в районах дисло­кації військових частин (підприємств) покладається на квартирно-ек­сплуатаційну (інженерно-технічну) службу військової частини (підприємства).

Квартирно-експлуатаційна (інженерно-технічна) служба відповідає за:

своєчасне і якісне проведення всіх видів технічного обслуговування та ре­монту споруд, обладнання і мереж комунальних об'єктів (каналізації, теп­ло-, водопостачання);

правильність побудови, правильну технічну експлуатацію всіх елементів теплопостачання, водопостачання і каналізації;

забезпечення подачі води споживачам у встановленій нормами кількості та належної якості;

здійснення відведення господарсько-побутових вод і забезпечення належ­ного їх очищення;

справність огорожі зон санітарної охорони джерел водопостачання, на­сосних станцій, очисних водопровідних і каналізаційних споруд та дотриман­ня їх в межах вимог санітарних правил;

Я6

організацію і проведення лабораторно-виробничого контролю за якістю питної води в місцях водозабору, на очисних водопровідних спорудах, в роз­подільчій водопровідній мережі, а також за якістю очищення стічних вод на очисних каналізаційних спорудах та у місцях випуску стічних вод;

своєчасне виявлення, оперативне усунення неполадок, аварій та пору­шень режиму роботи систем водопостачання і каналізації;

недопущення самочинного (без погодження) приєднання різних користу­вачів до водопровідних мереж;

здійснення обліку водоспоживання за формами 413-416 та підготовку звіту про використання води за формою 2-ТП (водгосп.).