Управлінських рішень

Так як і визначення поняття „системи” має багато визначень, так і в різній літературі є кілька визначень системи підтримки прийняття рішень (СППР).

Ø СППР – людино – машинні об’єкти, які дозволяють особам, які приймають рішення (ОПР), використовувати дані, знання, об’єктивні та суб’єктивні моделі для аналізу і розв’язання слабко структурованих проблем.

Слабкоструктуровані задачі – включають як кількісні, так і якісні змінні, причому домінують якісні аспекти. Неструктуровані проблеми мають лише якісний вигляд.

Ø СППР – комп’ютерна система, яка дозволяє ОПР поєднувати власні суб’єктивні переваги з комп’ютерним аналізом ситуації при виробленні рекомендацій в процесі прийняття рішень. Головне тут - поєднання суб’єктивних переваг з комп’ютерними методами.

Ø СППР – комп’ютерна інформаційна система, яка використовується для різних видів діяльності при прийнятті рішень в ситуаціях, коли неможливо чи небажано мати автоматичну систему, яка повністю виконує весь процес рішення.

Робота колективів, технічних систем управління базується завжди на обміні, обробці інформації та прийняття рішень, які застосовані на аналізі цієї інформації. Для складних систем зростає об’єм інформації, підвищуються вимоги до надійності і оперативності обробки інформації та прийняття рішень.

Розподілені системи підтримки прийняття рішень виконують наступні функції:

ü генерація варіантів рішень;

ü виконання оцінки та моделювання можливих наслідків рішень, надають можливість вибрати найкращу альтернативу з існуючих не на основі досвіду та інтуїції;

ü узгодження групових рішень.

Слід відзначити, що системи підтримки прийняття управлінських рішень допомагають спеціалісту, який приймає управлінське рішення, більш чітко сформулювати, дослідити та прийняти обґрунтоване рішення, яке базується на більш глибокому розумінні ситуації.

Конкретна система може виконувати не всі, а частину названих функцій.

Розподілені системи підтримки прийняття рішень складаються з експертних систем, розташованих в зв’язаних між собою вузлах обчислювальної мережі, кожен з яких може незалежно розв’язувати свої частинні задачі, але для розв’язання загальної проблеми ні один з них не має достатніх знань, інформації та ресурсів, тобто загальну задачу вони можуть розв’язувати лише спільно, об’єднуючи свої локальні можливості та узгоджуючи свої частинні рішення.

Доцільність застосування розподілених систем:

· Складні задачі розв’язуються за допомогою методів декомпозиції, не дивлячись на великі можливості обчислювальної техніки.

· Сучасні комп’ютерні технології орієнтуються на використання мережових структур, де задачі розв’язуються не централізовано, а розподілено.

· Технологічні та виробничі процеси є розподіленими(функціонально, територіально, функціонально та територіально) тому й системи управління розподілені також.

· Розподілені в просторі системи полегшують обмін інформацією та прийняття узгоджених рішень групами спеціалістів.

· Принцип модульної побудови найкраще реалізується саме в розподілених системах підтримки прийняття рішень.

Таким чином, розподілені системи підтримки прийняття рішень дозволяють здійснювати:

Ø постійний обмін інформацією про ситуацію та можливих рішеннях;

Ø знаходити локальні оптимальні рішення, отримані шляхом перебору можливих альтернатив;

Ø моделювати наслідки рішень для оцінки їх вірності та ефективності;

Ø узгоджувати групові рішення.

Варіанти СППР:

I. Рішення приймається в автоматичному режимі в одному вузлі (ЕОМ, система автоматичного чи ручного введення (інформації, засоби візуалізації)).Експертна система визначає ситуацію (ідентифікує), приймає та / чи реалізує управління.

II. Рішення приймає спеціаліст, в розпорядженні якого є СППР, а експертні системи пропонують варіанти.

III. Рішення пропонуються різними експертними системами, які є в одному вузлі, але оцінюють ситуацію з різних „точок зору”. Вони можуть запропонувати різні рішення, які корегуються спеціалістами.

IV. Рішення пропонуються різними експертними системами, які знаходяться в різних вузлах мережі, але й спеціалісти можуть знаходитись в різних вузлах. В різних вузлах можуть прийматися різні рішення.

V. Рішення пропонують різні спеціалісти на різних вузлах мережі, і ці рішення необхідно узгоджувати.

VI. Можливий варіант, коли рішення пропонуються і експертними системами, і спеціалістом – експертом.

Експертні системи – клас інтелектуальних інформаційно-вимірювальних та управлінських систем.

Експертні системи (ЕС) – відносяться до інтелектуальних комп’ютерних систем і призначені для моделювання поведінки досвідчених спеціалістів-експертів при розв’язанні задач з певної предметної області.

Риси експертних систем:

ü ЕС обмежена певної сферою експертизи.

ü Вона здатна міркувати при сумнівних даних.

ü ЕС здатна пояснити ланцюжок міркувань зрозумілим способом.

ü Факти і механізми висновків чітко відділені один від одного.

ü ЕС будується так, щоб була можливість поступового нарощування її можливостей (функцій).

ü ЕС застосована на використанні визначених правил.

ü На виході ЕС надіє чітку відповідь.

ü ЕС економно вигідна (вимога до її роботи).