Системи організаційного управління

Якщо в якості об’єкта управління розглядати колективи людей, то таку систему можна вважати організацією. Іншими словами, будь – яка організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної цілі. Група людей вважається організацією:

ü якщо складається по крайній мірі з двох людин, які вважають себе частиною цієї групи;

ü якщо мають одну мету (бажане кінцеве становище або результат), яку приймають як загальну всі члени групи;

ü якщо складається з людин, які свідомо працюють разом, щоб досягнути бажаної для всіх цілі.

Організація може бути різної складності, яка визначається складністю поставлених перед організацією цілей.

Організаційна система управління включають в себе: орган управління, який здійснює процес управління системою, та об’єкт управління, який здійснює реалізацію задач. (Рис.4.1.).

Процес управління організацією уявляє собою одноразовий, багаторазовий та неперервний процес виробки управляючих дій u (t) та передавання їх об’єктам управління для виконання та досягнення цілі (цілей управління).

ОРГАНІЗАЦІЙНА СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

Рис. 4.1. Організаційна система управління

Управляючи дії u (t) уявляють собою сигнали, усні чи письмові накази, розпорядження та інше.

Процес управління організаціями відноситься до найбільш складних форм діяльності людини.

Сутність управління організацією заключається в розробці постійної воздії на управляєму та управляючу підсистеми та забезпеченні її реалізації для досягнення поставленої цілі.

Організаційні системи управління (наприклад системи управління підприємствами, галузями промисловості, державами) є найбільш складними для дослідження системами та мають наступні особливості:

можливість самостійного формування цілей та здібність до самоорганізації;

необхідність обліку в процесі управління багато чисельних політичних, соціальних та економічних факторів;

висока невизначеність вихідних даних, неможливість прогнозування всіх факторів, що впливають на процеси управління, та низька ефективність застосування математичних моделей для прийняття управлінських рішень;

об’єктивний характер процесів управління та зв’язані з цим помилки при формуванні цілей та витрати ресурсів на їх досягненні, оскільки основна роль при прийнятті рішень та організації їх виконання належить людині;

велике число та різноманіття зв’язків та відносин між органами управління та відокремленими керівниками, відсутність чітких меж між управляючою системою та об’єктами управління, що мають складну ієрархічну структуру;

орієнтація на визначені соціальні потреби.

Економічні та соціально-