Поняття інформації

Реалізація корінних перетворень в політичному, соціальному, духовному житті суспільства нерозривно пов'язана з системою управління. Тому удосконалення системи управління – необхідна потреба на сьогоднішній день. Одним з напрямів такого удосконалення є широке упровадження інформаційних систем.

З розвитком науки і техніки інформацію почали розглядати залежно від конкретного змісту з відокремлюванням її різновидів, які стосуються різних галузей людської діяльності.

У загальному розумінні організаційні системи, в яких переробка інформації відбувається за допомогою засобів обчислювальної техніки, називають інформаційними системами управління.

Інформація (від лат. Informatio – роз'яснення) – це незвичайний ресурс, споживання якого не зменшує ні кількості ні якості.

Інформація є сукупністю даних про факти, об'єкти, дії і ідеї, які в даному контексті мають абсолютно певне значення. Її можна створювати, передавати, зберігати, шукати, приймати, розмножувати, обробляти, знищувати.

Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, реалізуватися, поновлюватися, є придатним для колективного використання та (на відміну від інших ресурсів) у процесі споживання не втрачає своїх якостей. Інформація - це головний елемент будь-якої з функцій управління. Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією уможливлює отримання ринкових переваг, знижує фінансовий ризик, ефективно підтримує прийняття рішень.

Нині інформацію розглядають у нерозривній єдності з комп'ютерними системами, які забезпечують її збирання, реєстрацію, зберігання, передавання й перетворення. За допомогою комп'ютерів усю інформацію можна швидко одержати, "відсортувати" у заздалегідь визначеному порядку, що позбавляє необхідності переглядати стоси паперів у пошуках потрібних відомостей. Комп'ютери не створюють інформацію із нічого, але вони здатні надзвичайно швидко сприймати, сортувати, аналізувати та інтерпретувати її за допомогою програмних засобів, розроблених людиною.

Велике значення мають інформаційні технології, які базуються на застосуванні комп'ютерів, активній участі користувачів (непрофесіоналів у галузі програмування) в інформаційному процесі, високому рівні "дружнього" інтерфейсу користувача, широкому використанні пакетів прикладних програм загального призначення, доступі до віддалених баз даних і програм завдяки обчислювальним мережам ЕОМ.

Широке використання новітніх інформаційних технологій сприяло створенню електронних офісів, які забезпечували комплексну реалізацію завдань предметної галузі, причому обладнання та працівники цих офісів перебували в різних приміщеннях. Необхідність роботи з документами, матеріалами, базами даних конкретної організації або установи вдома, у готелі, у транспортних засобах привела до появи так званих віртуальних офісів. Вони базуються на роботі локальної мережі, з'єднаної з територіальною або глобальною мережею. Абонентські системи працівників установ незалежно від місця їхнього перебування вмикаються в спільну для всіх мережу.

Останнім часом мова вже йде про віртуальні підприємства та Internet-економіку, основу якої складає електронний бізнес, побудований на спільних діях бізнес-процесу в особі бізнесмена та комп'ютера або іншого автоматизованого засобу зв'язку з обміну інформацією.

Використання Іnternet (а також Іntranet та Ехtranet) спільно з новітніми інформаційними технологіями роблять віртуальний бізнес привабливим і прибутковим.

Отримали право на існування так звані віртуальні підприємства як нова форма економічної організації. Структурно таке підприємство складається з територіальне роз'єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами своєї праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. Це вже не просто департаменти, відділи, цехи і групи, а сукупність бізнес-процесів, і робота організовується навколо бізнес-процесів, тому що не товари, а процеси їх створення приносять компаніям довгостроковий успіх.

Комп'ютери стали основним "знаряддям праці" всіх спеціалістів (також і аналітиків), тому розглядати особливості формування й використання сучасної інформаційної бази економічного аналізу неможливо без урахування цієї обставини.

Обов'язкова вимога до інформації – наявність її носія, джерела і приймальника, а також каналів зв'язку між ними. Інформацію можна визначити як сукупність двох символів, утворення яких несуть змістовне навантаження. Деяка кількість інформації може розглядатися з трьох точок зору:

· з поведінкової – інформація створюється з якоїсь причини, а отримання цієї інформації може привести до певного результату;

· з математико-лінгвістичної – інформація може бути описана її співвідношенням з іншою інформацією – покажчиком на її зміст і структуру;

· з фізико-технічного боку – розглядаються фізичні аспекти прояву інформації, її матеріальний носій, розв'язана здатність і точність, з якою вона фіксується, кількість інформації, яка виробляється або приймається.

Інформація є одним з видів ресурсів, які використовуються людиною в трудовій діяльності і побуті. Як ресурс, вона має всі властивості товару: її можна купувати, продавати і т.д.

Якщо станам одного об’єкта відповідають стани іншого, то говорять, що один об’єкт відображає інший, містить інформацію про нього.

Сигнал – це матеріальний носій інформації, засіб перенесення інформації в просторі і часі. Той самий об’єкт може являти собою різні сигнали, тобто як сигнали використовують не самі по собі об’єкти, а їх стани. Не будь-який стан має сигнальні властивості. Точніше об’єкт взаємодіє не тільки з тим об’єктом, інформацію про який ми хочемо одержати, але й з іншими об’єктами, які нас не цікавлять. У результаті відповідність сигналів послабляється, руйнується.

Умови, що забезпечують установленню сигнальної відповідності станів та сприяють її збереженню, називають кодом, а побічні впливи, які порушують цю відповідність – шумами.

Інформаційний ресурс – це особливий вид ресурсу, який базується на ідеях і знаннях накопичених в результаті науково-технічної діяльності людей і в поданій формі, придатній для збірки, реалізації і відновлення.