Стилі взаємовідносин педагога і вихованця

Стиль педагогічної взаємодії - це індивідуально-типологічні особ­ливості взаємодії педагога й учня. У стилі виявляються ті комунікативні можливості, що має педагог; характер взаємовідносин учасників проце­су спілкування; творча індивідуальність педагога й особливості учнів.

У загальноприйнятій класифікації стилів взаємовідносин, представ­лені авторитарний, демократичний і ліберальний стилі.

Вирішуючи одноосібно питання колективу і кожного учня, авторита­рний педагог, виходячи з власних установок, визначає характер і мету взаємодії, суб'єктивно оцінює результати діяльності. Авторитарний стиль спілкування реалізується за допомогою тактики диктату й опіки, у випадку протидії учнів тиску педагога виникає конфліктна ситуація.

Не розуміючи учнів, оцінюючи їх лише за показниками успішності, авторитарні педагоги не дозволяють їм виявляти самостійність і ініціа­тиву, акцентують увагу на негативних учинках дитини, не приймають до уваги мотивів поведінки. Якщо зовнішні показники успішності діяль­ності педагогів, які дотримуються авторитарного стилю спілкування, позитивні, то соціально-психологічна атмосфера в таких класах найча­стіше неблагополучна, що особливо неприпустимо в спеціальних (ко-

рекційних) установах.

Використовуючи ліберальний або ігноруючий стиль педагогічного спілкування, учитель прагне мінімально включатися в процес, знімаю­чи з себе відповідальність за його результати. Такі педагоги, форма­льно виконуючи свої обов'язки, обмежуються лише викладанням. В понові цих типів спілкування лежать байдужість і незацікавленість про- блемами учнів. Безконтрольність діяльності учнів і динаміки їхнього особистісного розвитку призводить до незадовільної успішності і дис­ципліни в таких класах.

Як ліберальний, так і авторитарний стилі спілкування характеризу­ються дистантними відносинами з дітьми, відсутністю довіри, ситуаці- єю відчуженості і демонстративного підкреслення учителем свого до­мінуючого положення.

Стиль спілкування, заснований на співробітництві учасників педа- гогічної взаємодії, найчастіше зазначається як демократичний стиль спілкування і характеризується взаємоприйняттям і взаємоорієнтацією

учителя.

За таких умов педагог зорієнтований на підвищення ролі учня у ватично і позитивно налаштовані стосовно учнів педагоги адекватно оцінюють як їхні можливості, так і невдачі. Вони прагнуть до розуміння цілей і мотивів поведінки школяра, до вдосконалення в себе уміння прогнозувати розвиток особистості дитини. Демократичні педагоги створюють у своїх класах сприятливий соціально-психологічний клімат, хоч можуть поступатися іншим учителям за показниками навчальної успішності та дисципліни в класі..

Такі стилі спілкування, як залякування, загравання і крайні форми спілкування-дистанції не сприяють створенню творчої атмосфери спів­робітництва, відтворюють малоефективні способи педагогічної взає­модії.

Література

Воспитательная деятельность молодого учителя: социально-психологические аспекты. - Л., 1978.

Гилевич И.М., Тигранова Л.И. К проблеме интеграции (программа подго-ювки учителей массовых школ к работе с детьми с нарушениями слуха) //Дефектология. - 1996. - № 6.

Добровольская ТА., Шабалина Н.Б. Инвалид и общество: социально-психологическая интеграция // Социс, - 1991. - № 5. - С. 3-8.

Социальное обслуживание населения и социальная работа за рубежом. -М.: Институт социальной работы, 1994.

Шпицина Л.М., Иванова Е.С., Данилова А.Л. Реабилитация детей с про­блемами в интеллектуальном и физическом развитии. - СПб.: Образование,

1999.

Ямбург Е.А. Школа для всех. Адаптивная модель (теоретические основы и

практическая реализация). - М., 1997.

ПРАКТИКУМ 3