Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громадських організацій

Співробітництво спеціальної освітньої установи, родини і громад­ських організацій здатне принести повноцінні плоди в сфері соціаліза­ції особистості, розвитку інтелекту і почуття повноцінності дитини з відхиленнями як фізичного, так і розумового розвитку. Уданому випад­ку надзвичайно важливою є робота психолога, яка в першу чергу по­винна бути спрямована на гуманізацію педагогічного процесу, форму­вання культури спілкування і емпатійного розуміння в системах «дити­на - педагог», «дитина - дитина», «дитина - батьки», «дитина і соці­ум». Також необхідним є педагогічне співробітництво вчителя з бать­ками. Психолог і педагоги повинні допомогти їм зрозуміти зміст педаго­гічної роботи, побачити в ній свої функції.

Мова йде про привчання дитини до чіткого розпорядку дня, вико­нання правил поведінки і трудових доручень. Також важливе заохо­чення дружби дитини з однолітками (якщо вона можлива за медични­ми показниками). Батьки повинні бути орієнтовані на гуманне ставлен­ня до дитини, на максимальні зусилля у справі її соціальної адаптації. Основними шляхами взаємодії освітньої установи, родини і громадсь­ких організацій є:

1)спільна робота з підвищення рівня педагогічної культури батьків, науково-методичного рівня педагогів з проблем корекційної педагогіки;

2)спільне програмування змісту виховної й освітньої роботи;

3)спільна практична діяльність з реалізації наміченої програми;

4)спільний аналіз ЇЇ результатів з наступним їх врахуванням у по­дальших програмах.

Мета такої взаємодії - перебудова сімейного виховання й освітньої роботи у відношенні дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці. Успі­шному рішенню завдань цієї роботи сприяють як загальні методи (створення сприятливого психологічного мікроклімату в родині, спеціа­льній освітній установі, усунення емоційно-психологічних переванта­жень дитини), так і спеціальні:

1) організація успіху дитини в рольовій грі;

2)навчання, керівництво її поведінкою шляхом опори на позитивні якості;

3) формування (по можливості) її взаємин з однолітками через прищеплення навичок життя і діяльності в колективі;

4) подолання недоліків, прогалин, дисгармонійності інтелектуаль­ного, морального й емоційно-вольового розвитку.

До сфери діяльності громадських організацій і органів соціального захисту можуть у даному випадку входити такі напрями роботи та її форми:

1) підвищення психолого-педагогічної грамотності батьків;

2) організація психологічного обстеження дитини і надання їй не­обхідної психологічної допомоги;

3)індивідуальні консультації і допомога батькам з питань виховно­го процесу;

4)контроль за організацією нормального режиму життя і діяльності дитини;

5)допомога в придбанні лікарських і інших необхідних засобів;

6)організація санаторно-курортного лікування.