Прогалини в праві та юридичні колізії: поняття та способи їхусунення і подолання

Як зазначалося, одним із невід’ємних етапів юридичної кваліфікації норм права є виявлення правових прогалин і колізій. Правові прогалини – це відсутність норм права (або їх частин), що регулюють суспільні відносини, які можуть і повинні бути врегульовані правом. Юридичні колізії – це протиріччя між нормативними актами або окремими нормами права, що виявляються у відміностях регулювання аналогічних суспільних відносин.
Прогалини в праві виникають внаслідок недоліків юридичної нормотворчої діяльності. В залежності від характеру прогалин виділяють:
- прогалини у законодавстві (у широкому значенні цього поняття) - як відсутність певного нормативно-правового акту (приміром, підзаконного акту), за наявності існування закону або інших форм права;
- прогалини у нормативно-правовому регулюванні - як відсутність певних норм (їх структурних елементів) у нормативно-правових актах (за наявності існування, приміром, принципів права або аналогічних норм, які містяться у нормативно-правових актах чи в інших формах права, приміром, у нормативно-правових договорах тощо).
Своєю чергою, в залежності від причин їх виникнення прогалини у нормативно-правовому регулюванні поділяють на:
- початкові прогалини - існують у тому випадку, коли обставини, які вимагають правового регулювання, вже існували, але законодавець їх упустив, не охопивши нормативно-правовою регламентацією.
- наступні прогалини є наслідком появи нових відносин у тій сфері правового регулювання, на яку законодавець, в цілому, поширив свою волю.
Найкращий шлях усунення прогалин – це внесення відповідних змін та доповнень у чинне законодавство або прийняття нормативно-правових актів, в цілому. Водночас, враховуючи складність нормотворчого процесу, його тривалий характер, на практиці, з метою оперативного вирішення конкретних питань, як правило, використовують так звані «аналогію права», «аналогію закону».
Аналогія закону – це застосування до неврегульованих відносин аналогічної норми права, що регламентує подібні відносини. Тобто аналогія закону — це поширення в процесі правозастосування на конкретні неврегульовані правом життєві відносини чинності норм, які регулюють відносини, подібні тим, що потребують урегулювання в межах даної галузі права. «Подібність» відносин означає однотипність правового режиму їхнього регулювання. Аналогія закону застосовується у разі відсутності адекватної юридичної норми та існування аналогічної норми як норми, у гіпотезі якої зазначені обставини, що є аналогічними тим, з якими має справу суб’єкт правозастосування. Оскільки наявність прогалини не є підставою для відмови у вирішенні справи, уповноважений суб’єкт знаходить норму, що регулює такі «подібні», аналогічні відносини і застосовує її до конкретної ситуації. На необхідність застосування аналогії закону інколи прямо вказується в нормі. Наприклад, у ст. ст. 10 Сімейного кодексу України закріплено: якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).
На підставі застосування аналогії закону розширюються межі регулюючого впливу норми. Внаслідок цього норма стає такою, що має два предмети регулювання: визначений законодавцем, а також юридичною практикою застосування норми за аналогією.
Ще одним способом подолання прогалин є аналогія права. Аналогія права — це застосування до конкретних відносин загальних засад і змісту законодавства в разі відсутності норм, що регулюють подібні суспільні відносини. Тобто це означає, що юридична справа вирішується на основі принципів права. Аналогія права застосовується у разі відсутності адекватної юридичної норми та відсутності аналогічної норми. На необхідність застосування аналогії права інколи прямо вказується в нормі. Зокрема, відповідно до ст.8 Цивільного кодексу України у разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Крім аналогії права та аналогії закону в процесі подолання прогалин права використовується також так звана «міжгалузева аналогія». Це застосування до конкретних відносин нормативного припису, який регулює подібні за суттєвими ознаками відносини в суміжних, споріднених галузях. При цьому запозичення можливе лише в тих галузях права, які мають споріднені методи правового регулювання (наприкалад, в межах приватно-правового регулювання може бути використаний у якості міжгалузевої аналогії права принцип свободи підприємницької діяльності - «дозволено все, що не заборонено законом» тощо).
Аналогія права та аналогія закону не допускаються (як виключення) в процесі застосування норм особливої частини кримінального права та норм про адміністративну відповідальність. Тобто інститут аналогії не може бути використаний для подолання прогалин, приміром, в Особливій частині кримінального права (в Загальній — це зустрічається). У цьому разі діє принцип, сформульований ще в Стародавньому Римі: «Немає злочину без вказівки на те в законі». Неможливе застосування аналогії закону й аналогії права в разі притягнення осіб до адміністративної дисциплінарної відповідальності, оскільки перелік заборонених державою діянь повинен бути повно і недвозначно сформульований у законодавстві.
Ефективність реалізації норм права зумовлена також відсутністю юридичних колізій. Загалом, виникнення юридичних колізій зумовлюється особливостями перехідного періоду суспільного розвитку, що відзначається суперечливістю та динамізмом, соціальною напругою та політичною боротьбою. Тому «юридичні колізії» – це один із об’єктивних проявів.
Зменшення колізійності законодавства може відбуватися двома шляхами: шляхом усунення колізій та шляхом подолання колізій. Під усуненням колізій розуміють зняття колізій, взагалі. Основним способом їх усунення є прийняття нового акту; скасування старого; внесення змін або доповнень в чинне законодавство, тобто нормотворення. Подолання колізій у законодавстві — це їх переборення в конкретному випадку в процесі правозастосування. В процесі подолання юридичних колізій виділяють відповідні засоби та способи їх подолання, які утворюють так званий колізійний механізм, що надає можливість у конкретному випадку зменшити шкідливий вплив прорахунків і недбалості у нормотворенні.
Так, засобами подолання колізій є: тлумачення; судовий, адміністративний розгляд; створення узгоджувальних комісій тощо. Зокрема, тлумачення може бути засобом подолання колізії в тому разі, якщо вибір між «конфліктуючими нормами» неможливо зробити на підставі колізійних норм та принципів.
Основними способами подолання є застосування колізійних норм та принципів. Колізійні норми встановлюють правила вибору правової норми, яка підлягає застосуванню за наявності суперечності між чинними нормами права, які закріплені в законодавстві і регулюють однакові фактичні обставини. У зв’язку з цим колізійні норми, як правило, містять наступні положення - «закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать нормам цього Закону» тощо.
При цьому, якщо мова йде про «приватноправові відносини з так званим іноземним елементом», саме колізійні норми визначають право якої держави підлягає застосуванню до таких правовідносин. В подібних випадках колізійна норма формулюється у вигляді абстрактного правила, яке вказує не право будь-якої конкретної держави, а лише сам принцип, яким визначається право, що підлягає застосуванню. Це можуть бути: закон громадянства особи; закон місця вчинення правочину (угоди); закон місця знаходження речі (майна); закон місця укладення шлюбу; закон останнього постійного місця проживання тощо. Так, відповідно до вимог ст.34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність тощо.
Багато із колізійних норм на сьогодні є правоположеннями, тобто стійкими типовими рішеннями щодо застосування юридичних норм, які реально набувають рис загальних правил. Зокрема, правоположеннями є усі загальні колізійні принципи, які застосовуються в процесі подолання наступних видів юридичних колізій:
1. Ієрархічні (субординаційні) колізії (між Конституцією та усіма іншими нормативними актами; між законами та підзаконними актами; між актами, прийнятими різними суб’єктами нормотворчості) виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що знаходяться на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства і тому мають різну юридичну силу. «Колізії по вертикалі» (субординаційні) усуваються за допомогою загального колізійного принципу ієрархії нормативно-правових актів - застосування акту, що володіє вищою юридичною силою (наприклад, верховенства Конституції і законів).
2. Темпоральні (часові) колізії – це протиріччя між актами (нормами), які видані в різний час одним суб’єктом нормотворчості з того самого питання. Загальним колізійним темпоральним принципом, що використовується для подолання таких колізій, є принцип, що був запроваджений ще римськими юристами, згідно з яким, наступний акт з того ж питання скасовує дію попередніх. Крім того, існують винятки з цього принципу (наприклад, темпоральні норми про надання закону переживаючої дії) або конкретизують його (темпоральні норми про зворотну силу закону).
3. Змістовні колізії – це протиріччя, які існують між загальним актом та спеціальним актом, які були прийняті одним суб’єктом нормотворчості. У процесі усунення колізій між загальними і спеціальними (винятковими) нормами необхідно керуватися загальним колізійним принципом: спеціальний або винятковий закон скасовує дію загального