Юридичні документи правозастосування та правила їх оформлення

Документ – це матеріальний носій інформації. Юридичний документ, опосередковуючи усі стадії правового регулювання, є носієм правової інформації. Юридичні документи мають юридичну силу, оскільки це офіційні акти, що приймаються в установленому порядку компетентними суб’єктами та містять юридично значиму інформацію. В залежності від характеру юридично-значимої інформації усі юридичні документи поділяють на нормативно-правові акти, правозастосовчі акти, інтерпретаційні акти, документи, які фіксують юридичні факти, цінні папери та процесуальні документи. Акти застосування права можна класифікувати за різними підставами:

· за формою: вироки, рішення, постанови, накази і т.д.;

· за суб'єктами їх видання: акти державних органів і громадських організацій; акти органів влади і виконавчо-розпорядницьких органів; акти вищих органів влади, управління і місцевих органів; акти органів правосуддя, прокуратури, нагляду і контролю; одноособові і колегіальні тощо;

· за предметом правового регулювання: кримінально-правові, цивільно-правові, процесуальні і матеріальні тощо;

· відповідно до того, які юридичні наслідки викликають акти застосування (як юридичні факти): правоутворюючі (наказ про зарахування до ВУЗу тощо), правозмінюючі (наказ про переведення на іншу роботу тощо) і правоприпиняючі (акт про позбавлення права тощо.)

Акти правозастосування слід також відрізняти від інтерпретаційних актів, документів, які фіксують юридичні факти та процесуальних документів.

Так, інтерпретаційні акти — це акти тлумачення норм права. До найпоширеніших в Україні офіційних інтерпретаційних актів, що роз'ясняють відповідні положення чинних нормативно-правових документів, належать акти Конституційного Суду України, прийняті у зв'язку з тлумаченням відповідних статей Конституції України та інших законів, Постанови Пленумів Верховного Суду України, роз'яснення Вищого Господарського Суду України з питань вирішення судами деяких категорій юридичних справ тощо.
Документи, які фіксують юридичні факти – це документи, які фіксують:

факти, що визначають правовий статус суб’єктів (паспорт, військовий білет, документи про освіту, різні посвідчення, свідоцтва про народження, одруження тощо);

факти, від яких залежить правовий режим об’єктів права (технічний паспорт автомобіля, ощадні книжки тощо);

факти-волевиявлення суб’єктів права (довіреності тощо);

факти-події (акти про заподіяння шкоди майну в результаті стихійного лиха тощо);

факти-руху товарно-матеріальних та інших цінностей

(прибутково-видаткові бухгалтерські документи тощо).

Процесуальні документи – це документи, які фіксують факти-докази і тому вони використовуються в процесі доказування фактів, які мають юридичне значення (юридичних фактів). Тобто процесуальні документи є джерелами доказування. До них відносять, зокрема, протоколи, які складаються в процесі слідства та дізнання (огляду місця скоєння правопорушення, допита, очної ставки, обшука, виїмки документів, висновки експертизи) та в судовому процесі (протоколи судових засідань). Зокрема, такими процесуальними документами, приміром, є закріплені кримінально-процесуальним законодавством протоколи про здійснення кожної слідчої дії.

Кожен юридичний документ складається за певними правилами так званої «юридичної техніки», які поширюються, як на його зміст, так і на його форму. Юридична техніка – це сукупність правил, прийомів, способів підготовки, оформлення юридичних документів.

Юридична техніка в правотворчості охоплює нормативні акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні законів і підзаконних актів), в правозастосовчій діяльності — індивідуально-правові акти (техніко-юридичні прийоми і правила при виробленні судових актів тощо).

Правила юридичної техніки складання юридичних документів передбачають:

1) Правила, які відносяться до зовнішнього оформлення юридичних документів. Так, кожен юридичних документ повинен мати необхідні реквізити: його назву (закон, наказ, протокол тощо), назву органу, що його прийняв, дату та місце його прийняття. Зокрема, кримінально-процесуальним законодавством закріплено, що у протоколах про здійснення кожної слідчої дії (процесуальних документах) повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб тощо.

2) Правила, які відносяться до змісту та структури юридичного документа. Мова юридичного документа має бути чіткою, зрозумілою і лаконічною, аби не викликати неоднозначного тлумачення. Мова правозастосовчих та інших юридичних документів має відповідати вимогам викладення нормативно-правових актів. Так, одним із найзагальніших прийомів і правил юридичної техніки нормативно-правових актів є юридична термінологія — система юридичних термінів, словесних позначень понять, що використовуються при викладенні змісту закону, іншого нормативного акта. Вона передбачає так звану термінологічну уніфікацію: однозначність, загальновизнаність, стабільність і доступність термінів, визначеність і чіткість у викладенні нормативно-правового матеріалу, які виключають різне розуміння думки законодавця.
Структура індивідуально-правового акту передбачає:
1.Вступну частину (назва документа, дата, місце, найменування суб`єкта (органу), що його прийняв, предмет справи, термін прийняття та ін.)
2. Констатуючу (описову) частину (викладення суті справи.
3. Мотивувальну частину (аналіз доказів, їх оцінка, юридична класифікація та її обґрунтування).
4. Резолютивну частину (висновки уповноваженого суб`єкта щодо справи, яка вирішується).

Уніфікація документів досягається також шляхом друкування бланків суворої звітності, які заповнюються, видаються та реєструються відповідними органами (паспорти громадян, документи про освіту тощо), або які не потребують відповідного їх заповнення (цінні папери на пред’явника тощо). При чому, як правило, державну реєстрацію потребують більшість юридичних документів. Це, своєю чергою, є умовою їх юридичної сили, і дозволяє перевірити при реєстрації їх законність (реєстрація нормативно-правових актів, судових рішень, установчих документів тощо)