Структура системи права, її елементи та критерії побудови

Єдність та взаємоузгодженість правових норм зумовлює формування відповідних нормативно-правових масивів та комплексів. Якщо виходити з того, що система права – це система більш вищого порядку, то на порядок нижче можливо виділити її певні «підсистеми». Опанувати складну природу взаємозв’язків між елементами структури системи права дозволяє класифікація за наступними критеріями:
1. В залежності від призначення правового регулюваннявиділяють підсистему публічного права та підсистему приватного права.
Функціональне призначення відповідних структурних елементів системи права впливає на характер методів, способів та принципів правового регулювання, що, врешті-решт, дозволяє виокремити підсистему публічного права, підсистему приватного права та комплексну підсистему права.
В межах публічно-правової підсистеми діють, як правило, імперативні, категоричні методи, методи субординації (вертикальні за характером) та способи заборон і владного зобов’язання. Способи заборон характерні для кримінальних правовідносин, а способи владного зобов’язання характерні для адміністративних правовідносин.
В приватно-правовій підсистемі, навпаки, діють диспозитивні методи, методи рівності сторін (горизонтальні за характером) та дозволи як способи правового регулювання.
Комплексна підсистема права характеризується відсутністю єдиного методу, єдиного способу регулювання та наявністю власних принципів. Тобто функціональне призначення даної підсистеми права, зумовлене, передусім, особливостями окремих сфер суспільних відносин, передбачає специфічні принципи та потребує поєднання протилежних за своїм характером так званих «комбінованих методів» і «комбінованих способів» правового регулювання.
Зокрема, у комплексній підсистемі права виокремлюється господарське право - система норм, яка спрямована на регулювання та охорону відносин у сфері господарської діяльності (господарювання), що базується на засадах різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. У зв’язку з цим регулювання відносин у сфері господарювання вимагає застосування, як методу субординації (державна реєстрація та ліцензування), так і методу рівності сторін (укладання угод між підприємцями) тощо. І при цьому застосовуються, як дозволи, заохочення, так і заборони, владні зобов’язання.
2. В залежності від субординації (місця) у системі права– (субординація в даному випадку означає, що норми процесуального права похідні від норм матеріального права) - систему права структурують на матеріальні та процесуальні підсистеми, які, своєю чергою, складаються із сукупності певних однорідних галузей права.
У зв’язку з цим виділяють матеріальні галузі права (кримінальне, цивільне, господарське та ін.) та процесуальні галузі права (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне та ін.).
3. В залежності від форми права у структурі системи права виділяють підсистеми звичаєвого, прецедентного, договірного, статутного права.
Звичаєве право – це сукупність правових звичаїв, що регулюють певну сферу суспільних відносин.
Прецедентне право – це сукупність юридичних прецедентів, що регулюють ту чи іншу сферу суспільних відносин.
Договірне право – це сукупність нормативно-правових договорів, які регулюють певну сферу суспільних відносин.
Статутне право – це сукупність норм права, які закріплені в нормативно-правових актах, спрямованих на регулювання відповідних суспільних відносин.
4. В залежності від предмету правового регулювання виділяють галузі, підгалузі, інститути права, субінститути права та норми права (як первинні елементи).
5. В залежності від значення у структурі системи права (як внутрішній організації норм права) виділяють основні структурні елементи системи права – норми права, інститути і галузі права та факультативні – субінститути та підгалузі права.
Як правило, найважливішим, «базовим» структурним підрозділом системи права визначається галузь права; для України традиційним є поділ правових норм на галузі права.
Серед галузей права виділяють профілюючі, спеціальні та комплексні. Так звані профілюючі галузі (конституційне, цивільне, кримінальне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне тощо) - це галузі, які втілюють вихідні юридичні режими, утворюючи основну частину системи права, і на основі яких засновуються спеціальні галузі (сімейне, земельне, право соціального забезпечення тощо). Спеціальні галузі – це галузі, які утворилися на основі підгалузей та інститутів профілюючих галузей права, які покликані розвивати систему права. Комплексні галузі – це галузі, утворилися на межі різних галузей права і характеризуються специфікою принципів права, комбінованими методами та способами правового регулювання.
Незважаючи на те, що система суспільних відносин є досить складною, в межах кожної «однорідної сфери» суспільних відносин можна виокремити низку «підсфер». У зв’язку з цим, зокрема, до конституційного права відносять такі підгалузі як муніципальне, парламентське, до фінансового права – банківське, валютне, бюджетне, до цивільного права – спадкове, авторське, зобов’язальне.
Важливим у цьому контексті є чітке розмежування таких понять, як «сфера», «підсфера», «вид» та «підвид» суспільних відносин, оскільки в межах відповідної «сфери» та певної «підсфери» суспільних відносин можуть існувати різні «види» та «підвиди» суспільних відносин.
Зокрема, в системі господарського права (як галузі права) існує підгалузь - біржове право, в межах якої, приміром, існує інститут професійних учасників фондового ринку, що, своєю чергою, містить субінститут - емітентів цінних паперів.
Система права є відображенням об’єктивно існуючих у суспільстві різних за характером соціальних факторів. У зв’язку з цим деякі інститути права з часом можуть перетворюватися у підгалузі та галузі права; зокрема, інститут біржового права як складова частина господарського права на сьогодні розглядається як підгалузь господарського права, а інститут банківського права (складова фінансового права) – як самостійна галузь права.
До основних елементів структури системи права відносять також інститути права та норми права.
Інститути права здійснюють комплексний вплив на поведінку фізичних та юридичних осіб у різних сферах суспільного життя. Існує декілька критеріїв класифікації інститутів права:
А) За сферою розповсюдження інститути поділяються на галузеві та міжгалузеві. Прикладом галузевого інституту є інститут усиновлення, що функціонує в межах сімейного права; прикладом міжгалузевого інституту є інститут договору, який застосовується у різних галузях права.
В) За спрямованістю дії інститути поділяються на регулятивні (зокрема, інститут права власності) та охоронні (інститут кримінально-правової відповідальності).
С) За субординацією (місцем в системі права) інститути поділяються інститути матеріального права (інститут дарування) та інститути процесуального права (інститут притягнення до кримінальної відповідальності)