Ушивання рани серця. 1 страница

Навчальна мета.

Знати: предмет та завдання оперативної хірургії і топографічної анатомії (основні положення оперативної хірургії і топографічної анатомії, як двоєдиної прикладної дисципліни); методи дослідження, історію становлення та перспективи розвитку, визначення поняття “опе­рація” та вимоги до її виконання, види операцій, етапи, основні ви­моги до її проведення.

Вміти: визначити види операції, етапи виконання та умови про­ведення, застосовувати окремі методи дослідження у топ анатомії

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

Дисципліни	Знати	Вміти
Анатомія людини	Структуру людського тіла за системами	Препарувати людське тіло за окремими системами
Нормальна фізіологія	Функцію людського тіла в умовах норми	Визначити функціональну здатність за структурою
Патологічна фізіо­логія	Функцію людського тіла в умовах патології	Визначити функціональну здатність за структурою
Загальна хірургія з доглядом за хво­рими	Основи асептики та антисептики. Види анестезії. Обладнання перев’я­зочної та операційної і правила роботи в них	Стерилізувати перев’язочний, шовний матеріал, обробляти руки, операційне поле. Виконувати місцеве зне­болення. Мати навики роботи в перев’язочній та операційній в умовах стерильності
Історія медицини	Історію становлення медицини	Визначити місце дисципліни у ході розвитку медичних знань

Основні питання теми:

1. Визначення і завдання оперативної хірургії і топографічної анатомії. Поняття про топографічну та клінічну (хірургічну, терапевтичну, неврологічну і т.д.) анатомію.

2. Методи вивчення оперативної хірургії і топографічної анатомії.

3. УЗД, рентгенанатомія, комп’ютерна рентгентомографія, ядерно-магнітно резонансна томографія - сучасні методи візуалізації топографічної анатомії тіла людини.

4. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами та місце в системі підготовки лікаря.

5. Етапи розвитку оперативної хірургії і топографічної анатомії. Роль М.І.Пирогова у становленні дисципліни.

6. Поняття “норми”, “варіанти норми” та форми мінливості органів і систем. Внесок школи В.М.Шевкуненко в розробку цієї проблеми.

7. Внесок вітчизняних вчених у становлення і розвиток дисципліни. Окремі національні школи.

8. Анатомо-фізіологічний напрямок оперативної хірургії і топографічної анатомії.

9. Поняття про хірургічну операцію. Вимоги до виконання, етапи, види.

10. Науково-технічний прогрес у розробці питань оперативної тех­ніки, перспективи розвитку. Використання ультразвуку, лазеру, кле­йо­вих композицій, металу з пам’яттю, стентів, магнітів, досягнень генети­ки.

11. Сучасні нано-, мікрохірургічні, малоінвазивні та рентгенендоваскулярні операції, ендоскопічні операції, операції із застосуванням оптичних відеоапаратів, дистанційних відеоманіпуляторів, операційних роботів.

12. Зшивальна апаратура. Інструменти і техніка для мікро- і ендоскопічної хірургії.

Матеріали для самоконтролю:

1. Що називають оперативним прийомом?

1) Спосіб пошарового з’єднання тканин.

2) Спосіб виконання тимчасової і кінцевої зупинки кровотечі.

3) Спосіб ліквідації патологічного вогнища, особливості тех­ніки даної операції.

4) Спосіб доступу до патологічного вогнища.

2. Перечисліть основні етапи хірургічного втручання:

1. ______________; 2._______________; 3. _______________.

3. На які групи можна розділити хірургічні втручання за харак­тером і метою операції?

1)___________________; 2)___________________.

4. Які операції розрізняють за терміном виконання?

1) _________; 2) _________; 3) _________; 4) __________.

5. Який з наведених моментів не є основним етапом операції:

1) оперативний доступ; 2) гемостаз; 3) вихід з операції;

4) оперативний прийом.

Ситуаційні задачі:

1. У пацієнта неоперабельна пухлина. Чи може бути виконана радикальна операція даному хворому?

2. При профілактичному медичному огляді виявлено грижу. Яка операція за терміном може бути виконана пацієнту?

3. В лікарню доставлено пацієнта з пораненням серця. Яку операцію за строком виконання буде виконано пацієнту і за яким показанням?

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Оперативна хірургія і топографічна анатомія / Під ред. К.І. Ку­ль­чи­цького. - К.: Вища школа, 1994.

2. Оперативная хирургия и топографическая анатомия/ Под ред. В.В.Ко­ванова. – М.: Медицина, 1985.

3. Оперативная хирургия и топографическая анатоми./ Под ред. Ю.Ф. Исакова. – М.: Медицина, 1989.

4. Островерхов Г.Е., Лубоцкий Д.Н., Бомаш Ю.М. Курс оператив­ной хирургии и топографической анатомии – М.: Медицина, 1995.

Додаткова:

1. Копылов Ф.А. О хирургии и хирургах. Л., 1968.

2. Лопухин Ю.М., Молоденков Н.М. Практикум по оперативной хирур­гии. - М., Медицина, 1988.

3. Матюшин И.Ф. Введение в курс оперативной хирургии и топогра­фической анатомии. - Горький, 1978.

4. Островерхов Г.Е. Лекции по оперативной хирургии. - Л.,1976.

Методична вказівка для студентів 2 курсу до практичного занят­тя №1

Тема: ХІРУРГІЧНА ОПЕРАЦІЯ ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ. ПІДГОТОВКА ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО СТОЛИКА. В’ЯЗАННЯ ВУЗЛІВ.

Актуальність теми: кожен лікар не залежно від спеціальності повинен вміти виконати найпростіші оперативні втручання за невідкладними показаннями однак для їх якісного виконання, потрібні не лише знання хірургічних інструментів, але й вміння досконало володіти ними за призначенням.

Навчальна мета.

Знати: види хірургічних інструментів, правила розкладання на інструментальному столику та користування ними під час операції; правила накладання хірургічних швів і вузлів, способи їх зав’язування.

Вміти: розкласти хірургічні інструменти на столику операційної сестри, правильно користуватися інструментами загального призначення, в’язати хірургічні вузли.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи

1. Вивчіть матеріал за конспектом лекцій та рекомендованою літературою.

2. У зошитах складіть класифікацію хірургічних інструментів за їх призначенням, випишіть інструменти, які належать до кожної з груп.

3. Перечисліть кровоспинні затискачі різних моделей.

4. Назвіть відомі Вам: а) хірургічні ножиці; б) скальпелі; в) пінцети; голкотримачі; д) хірургічні голки.

5. Назвіть основні прийоми утримування інструментів: скальпеля, пінцета, ножиць, затискачів.

6. Намалюйте схему розташування учасників хірургічної бригади при серединній лапаротомії (а) та операції на правій верхній кінцівці (б). Умовно позначте: хірурга “х”, операційну сестру “о/с”, першого асистента “1а”, другого асистента “2а”.

7. Згідно інструкції до практичного заняття з даної теми намалюйте в зошиті схему інструментального столика з розташованими на ньому інструментами.

8. Опишіть правила підготовки голкотримача до роботи.

9. Намалюйте схеми різних вузлів.

10. У відповідності до малюнків, наведених на 14-24 стор. книги “Соеди­нение тканей в хирургии” під ред. Милькова Б.О. п.5 переліку літератури оволодійте одним з наведених способів в’язання вузлів.

11. Дайте відповідь на контрольні питання.

Контрольні питання:

1. Класифікація хірургічних інструментів.

2. Підготовка інструментального столика та порядок розташування інструментів на ньому.

3. Правила користування інструментами (робоча позиція інструментів, їх подавання і приймання).

4. Підготовка голкотримача до роботи, правила подачі і застосування.

5. Порядок розташування бригади біля операційного стола.

6. Види лігатур (кетгут, шовк, синтетичні лігатури: капрон, нейлон, тефлон, дакрон, супрамід, металеві скріпки).

7. Обкладання операційного поля білизною.

8. Види вузлів та способи їх зав’язування.

Обсяг самостійної роботи на занятті

Бригада студентів призначена викладачем у складі 5 чоловік (хірург, 2 асистенти, операційна медсестра і санітар) у вигляді ділової гри виконує завдання у відповідності з інструкцією.

1. Операційна сестра готує інструментальний столик, згідно порядку використання інструментів під час операції.

2. Операційна бригада знайомиться з правилами утримання інт­ру­ментів, їх підготовки до роботи та подачі, обкладає операційне поле.

3. Всі інші студенти відпрацьовують техніку в’язання різних видів вуз­лів (простого, морського, хірургічного).

В кінці заняття викладач шляхом тестування кінцевого рівня знань та вмінь оцінює роботу кожного студента в академічному журналі.

ІНСТРУКЦІЯ

до виконання практичної роботи.

1. Підготовка інструментального столика.

Санітар: візьміть корнцангом із бікса згорнутий рушник і подайте його операційній медсестрі.

Операційна медсестра: розгорніть рушник перед собою внутрішньою поверхнею до себе. Якщо одним рушником не вдається накрити цілий сто­лик, то рухом “від себе” накрийте ближчу до себе частину інструмен­та­льного столика так, щоб краї рушника звисали з країв столика. Після цього таким же рухом накрийте другу частину столика. Слідкуйте за тим, щоб внутрішня поверхня рушника, як більш чиста була зверху.

2. Розкладання хірургічних інструментів на інструментальному столику.

Інструменти розміщують в послідовності використання їх під час операції рукоятками від себе, а гострими кінцями до себе і до стола:

А. Верхній ряд:

1. шприц з ін’єкційною голкою і анестезуючий розчин;

2. цапки;

3. скальпеля (гострокінцеві, черевцеводібні);

4. жолобчастий зонд;

5. ножиці (гострокінцеві, тупокінцеві, зігнуті);

6. пінцети (хірургічні, анатомічні);

7. кровоспинні затискачі з зубцями (типу Кохера, Мікулича), кровоспинні затискачі без зубців (типу Більрота, Окснера, Холстедта, “москіт”);

8. гачки зубчасті і пластинчасті (Фарабефа);

Б. Нижній ряд

9. інструменти спеціального призначення;

10. перев’язочний матеріал (кульки, серветки, турунди, тупфера), корнцанг;

11. інструменти для з’єднання тканин: голкотримачі, хірургічні голки, металеві скріпки, інструменти для їх накладання і зняття, лігатури.

3. Обкладання операційного поля.

Членам операційної бригади зайняти відповідні місця за “операційним столом біля пацієнта”. “Операційне поле” обкладіть у вигляді прямо­кут­ни­ка за допомогою простирадл чи рушників. Закріпіть місця фіксації білизни цапками.

4. В’язання вузлів.

Розділіться попарно. Один - візьміть товсті двоколірні лігатури за сере­дину. Другий - оволодівайте технікою в’язання хірургічних вузлів у відповідності зі способом, який демонструє викладач. Зверніть увагу на хід ниток при зав’язуванні кожного вузла.

Тести для самоконтролю знань.

1. Вкажіть, як правильно захоплюють голку голкотримачем 1)_____та яке співвідношення довжини кінців нитки в голці при цьому 2) _____?

2. Назвіть інструмент необхідний для фіксації білизни навколо операційного поля?

1) затискач Кохера; 2) цапка; 3) корнцанг; 4) пінцет.

3. Перечисліть три головні способи тримання в руці скальпеля:

1)___________; 2)___________; 3)____________.

4. Як потрібно тримати в руці скальпель (1) та пінцет (2) при роз’єд­нанні щільних тканин?

5. Перерахуйте кровоспинні затискачі: 1) _____; 2) _____; 3) _____; … 6) ______.

6. В якій позиції необхідно тримати скальпель при розрізі власної фасції?

1) столового ножа; 2) смичка; 3) пишучого пера; 4) не має значення.

7. Що таке атравматична голка?:

1) голка з нерозрізаним вушком; 2) голка з розрізаним вушком; 3) голка із запресованою лігатурою; 4) голка з круглим поперечним перетином.

8. Після виконання розрізу операційна сестра поклала скальпель у правий нижній кут інструментального стола. Чи правильно поступила операційна сестра?

Розв'яжіть ситуаційні задачі:

1. Для виконання операції на черевній порожнині справа і внизу живота хірург “правша” розташувався зліва біля пацієнта, І асистент – по праву руку від хірурга, ІІ асистент – навпроти, а операційна сестра – по ліву руку від хірурга. Чи правильно розташована бригада біля пацієнта? При не згоді запропонуйте свій варіант.

2. Для фіксації білизни при обкладанні операційного поля хірург підшив кутики білизни до шкіри після попереднього знеболення шкіри. Чи правильно поступив хірург? В разі не згоди з хірургом запропонуйте власний варіант фіксації білизни.

3. Хірург для виконання розрізу поблизу судин і нервів захопив скальпель у позицію “смичка”. Чи правильно діяв хірург? В разі негативної відповіді запропонуйте свій варіант.

4. Хірург після накладання вузлового шва на тканину зав’язав його морським вузлом. Чи правильно поступив хірург. У випадку не згоди з хірургом запропонуйте свій варіант.

5. Операційна сестра на прохання хірурга подати тупфер захопила марлеву кульку корнцангом і подала хірургу. Чи вірно вчинила сестра? При негативній відповіді запропонуйте свій варіант.

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Оперативна хірургія і топографічна анатомія /Під ред. К.І. Кульчицького. - К.: Вища школа, 1994.

2. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. /Под ред. В.В.Кованова. – М.: Медицина, 1985.

3. Оперативная хирургия и топографическая анатомия. /Под ред. Ю.Ф. Исакова. – М.: Медицина, 1989.

4. Островерхов Г.Е., Лубоцкий Д.Н., Бомаш Ю.М. Курс оперативной хирургии и топографической анатомии – М.: Медицина, 1995.

5. Попович Ю.Л., Діамантопуло К.О. Техніка хірургічних операцій. – Івано-Франківськ, 2005.

6. Соединение тканей в хирургии. /Под ред. Б.О.Милькова. - Черновцы, 1992. – 112с.

Додаткова:

1. Кованов В.В., Аникина Т.И. Хирургическая анатомия фасций и клет­чаточных пространств человека. - М.: Медицина, 1967.

2. Лопухин Ю.М., Молоденков Н.М. Практикум по оперативной хирургии. - М., Медицина, 1988.

Методична вказівка для самостійної роботи студента №2*

Тема: ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОШАРОВОЇ І ФУТЛЯРНОЇ БУДОВИ ЛЮДСЬКОГО ТІЛА. ФАСЦІАЛЬНО-КЛІТКОВИННІ ПРОСТОРИ. ПРИНЦИПИ МІСЦЕВОЇ АНЕСТЕЗІЇ.

Актуальність теми: Встановлення загальних закономірностей поша­рової та футлярної будови людського тіла має теоретичне значення для вивчення всіх розділів топографічної анатомії, а також прикладне значен­ня для розуміння виникнення та поширення гнійних процесів і гематом, а та­кож виконання футлярної новокаїнової блокади та оперативних втру­чань.

Навчальна мета

Знати: загальні закономірності пошарової будови тіла та вчення про футлярну будову тіла, для визначення місць виникнення та шляхів по­ши­рення гематом і гнійних процесів та для виконання обґрунтованих доступів до них, а також для виконання футлярної анестезії принципи оперативного розкриття гнійних процесів і виконання футлярної новокаїнової блокади.

Вміти: визначити шари в будь-якій частині тіла знайти стінки фасціальних футлярів та їх вміст, розкрити гнійні процеси та футлярну анестезію.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми

Дисципліни	Знати	Вміти
Анатомія людини	Анатомію людського тіла по системах	Препарувати людське тіло
Загальна хірургія	Види місцевої анестезії	Користуватися шприцом та виконувати місцеве знеболення.
Оперативна хірургія	Види інструментів та правила користування ними	Користуватися інструментами

Основні питання теми:

1. Поняття про футлярну будову тіла. Закони Пирогова.

2. Значення кістково-фасціальних футлярів для розповсюдження ге­ма­том та запальних процесів.

3. Деякі ознаки єдності кінцівки і організму.

4. Фасціально-клітковинні простори кінцівок.

5. Розкриття фасціально-клітковинних просторів при гнійних процесах: доступи до гнійників; загальні правила розкриття гнійних процесів.

6. Принципи місцевого знеболення: метод повзучого інфільтрату за Вишневським, футлярна новокаїнова блокада і провідникова анестезія.

Матеріали для самоконтролю:

1. Назвіть послідовно шари м’яких тканин, які доводиться пересікати при доступі до кісток кінцівок.

2. Назвіть відомі Вам фасції: 1 _______; 2________; 3 ________.

3. До яких з названих тканин має відношення власна фасція:

а) шкіра з підшкірною клітковиною; б) поверхнева фасція; в) м’язи;

г) порожнини тіла?

4. Чим найчастіше утворені фуляри для груп м’язів синергістів:

а) поверхневою фасцією; б) власною фасцією і кісткою; в) власною фасцією; г) поверхневою і власною фасціями?

5. Який найглибший шар потрібно розтинати при доступі до головних судинно-нервових пучків?

6. Чим зумовлена кількість і ступінь розвитку футлярів на протязі кін­цівки?

7. Як розкривають поверхнево розташовані гнійники?

8. Чим зумовлений вибір раціонального оперативного доступу при глибоких флегмонах кінцівок?

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Оперативна хірургія і топографічна анатомія /Під ред. К.І. Куль­чи­ць­кого. - К.: Вища школа, 1994.

2. Оперативная хирургия и топографическая анатомия /Под ред. В.В.Ко­ванова. – М.: Медицина, 1985.

3. Островерхов Г.Е., Лубоцкий Д.Н., Бомаш Ю.М. Курс оперативной хи­рургии и топографической анатомии – М.: Медицина, 1995.

Додаткова:

1. Кованов В.В., Аникина Т.И. Хирургическая анатомия фасций и клет­чаточных пространств человека. - М.: Медицина, 1967.

1. Лопухин Ю.М., Молоденков Н.М. Практикум по оперативной хирургии. - М., Медицина, 1988.

2. Островерхов Г.Е. Лекции по оперативной хирургии. - Л.,1976.

3. Павлова Л. Ф. Хирургическая анатомия верхней конечности. - Л, 1969.

4. Пирогов Н.И. Хирургическая анатомия артериальных стволов и фасций. СПБ, 1881.

Методична вказівка для студентів 2 курсу до практичного занят­тя № 2.

Тема: РОЗ’ЄДНАННЯ І З’ЄДНАННЯ ТКАНИН. ПЕРВИННА ХІРУРГІЧНА ОБРОБКА РАН.

Актуальність теми: Роз’єднання і з’єднання тканин це головні тех.­нічні прийоми, які застосовуються на початковому і завершальному етапах будь-якої операції, в тому числі при виконанні найбільш поширеної: пер­вин­ної хірургічної обробки рани (ПХОР), що вимагає досконалого воло­діння ними кожним лікарем не залежно від фаху, оскільки ПХОР часто ви­конується за життєвими показаннями, а в процесі її проведення дово­ди­ть­ся зупиняти кровотечу. За невиконання або неправильне виконання ПХОР і зупинки кровотечі лікарі несуть моральну і юридичну відповідаль­ність.

Навчальна мета.

Знати: способи роз’єднання і з’єднання різних тканин, види швів та лігатури, які застосовуються при цьому, мету і завдання первинної хірурггіч­ної обробки рани, етапи її виконання і особливості виконання у воєнний час.

Вміти: пошарово роз’єднати тканини, зупинити кровотечу в рані, на­клас­ти шви на різні тканини, виконати первинну хірургічну обробку рани.

Завдання для самостійної позааудиторної роботи

1. Повторіть з матеріалу попереднього заняття види хірургічних інст­ру­ментів, порядок їх розташування на інструментальному столику та пра­вила користування ними.

2. Повторіть з попереднього заняття інструкцію до виконання практик­них навиків, види вузлів та способи їх зав’язування.

3. Складіть послідовний перелік пошарової будови людського тіла.

4. Перечисліть всі способи тимчасової і кінцевої зупинки кровотечі в рані.

5. Опишіть послідовно всі етапи роз’єднання і з’єднання тканин.

6. Перечисліть вживані в хірургії матеріали для з’єднання тканин.

7. Намалюйте схему і опишіть техніку первинної хірургічної обробки рани.

8. Дайте відповідь на контрольні запитання.

Контрольні питання:

1. Загальні закономірності пошарової будови людського тіла.

2. Техніка місцевої інфільтраційної анестезії за Вишневським

3. Правила пошарового роз’єднання тканин. Поняття про лінії Лангет­га.

4. Техніка тимчасової та кінцевої зупинки кровотечі в рані.

5. Класифікація хірургічних швів.

6. Основні принципи пошарового з’єднання тканин.

7. Види швів на м’язи, фасції і шкіру.

8. Мета та завдання первинної хірургічної обробки рани. Показання до її виконання.

9. Етапи первинної хірургічної обробки рани.

10. Поняття про глухі первинні, первинні відстрочені і вторинні шви.

Обсяг самостійної роботи на занятті.

Дві операційні бригади, призначені викладачем, виконують відповідно: 1) роз’єднання і з’єднання тканин, 2) первинну хірургічну обробку ран згід­но інструкції.

Робота буде оцінюватись викладачем при визначенні кінцевого рівня знань.

ІНСТРУКЦІЯ

до виконання практичної роботи

1. Підготовка інструментального столика та розкладання Істру­мен­тів на ньому.

Здійснюється операційними сестрами згідно інструкції до першого заняття.

2. Обкладання операційного поля і місцева анестезія за Вишнев­ським.

Члени операційної бригади займіть відповідні місця біля “опера­ційно­го стола”. Операційне поле обкладіть у вигляді прямокутника за допо­мо­гою простирадла і рушників і зафіксуйте по кутах цапками, одно­часно за­хопивши дві сторони. Візьміть шприц у пряму позицію (голкою від себе). Вколіть повернуту доверху зрізом голку і введіть внутрішньошкірно анес­те­тик, утворивши “лимонну шкірку”. Одночасно з подальшим введенням новокаїну у тканини проведіть голку по лінії розтину та в обидві сторони від неї. Далі анестетик введіть пошарово під фасції та у м’язи.

3. Роз’єднання тканин проведіть пошарово, дотримуючись правил користування хірургічним інструментарієм. Хірург на початку розтину фіксуйте шкіру вказівним і великим пальцями лівої руки. Між ними скальпелем перпендикулярно проколіть шкіру, підшкірну клітковину разом з поверхневою фасцією. Після цього лезом скальпеля під кутом 45^о виконайте їх розріз. В кінці розтину скальпель виведіть з тканин знову перпендикулярно до поверхні шкіри.

Хірург і І асистент накладіть на тканину кровоспинні затискачі в місцях “кровотечі”. Кінцеву зупинку кровотечі виконайте способом накладання лігатур. При зав’язуванні їх асистент поверніть затискач так, щоб було видно його кінчик. Не захоплюйте лігатурою сам затискач. Затискач плавно зніміть в момент затягування першого вузла, потім зав’яжіть другий вузол. ІІ асистент надлишкові кінці лігатури відріжте ножицями. Зверніть увагу на те, що зупинку кровотечі зручніше робити на протилежній стінці рани.

Хірург і 1 асистент: фасцію підніміть хірургічними пінцетами у вигляді складки поперечно до осі рани. Розріжте складку скальпелем або ножицями. В першому випадку під фасцію введіть жолобуватий зонд і розріжте її скальпелем в положенні “лезо до гори”. В другому - зробіть під фасцією канал закритими ножицями, виведіть їх з отвору, а потім введіть в канал тупий кінець ножиць і розріжте фасцію.

II асистент розведіть краї рани гачками - ранорозширювачами. Хірург зверніть увагу на напрямок пучків м’язових волокон відносно осі рани. При повздовжньому їх напрямку роз’єднайте м’язи тупим способом за допомогою анатомічних пінцетів або затискачів Більрота. При поперечному - розріжте скальпелем.

4. Первинна хірургічна обробка рваної рани виконується в наступній послідовності:

а) туалет шкіри навколо рани: хірург і І асистент накрийте рану марлевою серветкою, а потім тупфером, змоченим фурациліном чи мильним розчином в змийте бруд та кров з шкіри, поголіть волосся від країв до периферії. Обезжирте шкіру навколо рани кулькою змоченою нашатирним спиртом, ефіром чи бензином, а потім обробіть за Філончиковим (йодом, спиртом, йодонатом тощо).

б) обкладіть операційне поле та виконайте місцеве знеболення згідно інструкції до теми №1.

в) зробіть ревізію рани та видаліть сторонні тіла з рани.

г) висічення рани: хірург хірургічним пінцетом захопіть лівою рукою дальній від себе кут рани, а правою рукою за допомогою скальпеля видаліть нежиттєздатні тканини протилежного краю рани на всю її глибину на відстані від 0,5 до 2,0 см від краю. Іншим скальпелем повторіть таке висічен­ня тканин на своїй стороні рани. В ідеалі рана набуде форми “човника”.

д) при потребі розсічіть та висічіть кишені; е) зупиніть кровотечу; є) при потребі рану дренуйте та ушийте.

5. З’єднання тканин проводиться у зворотній до роз’єднання послідовності, починаючи з глибоких тканин, не залишаючи сліпих кишень. Розшаровані м’язи з’єднайте вузловими кетгутовими швами. Розсічені м’я­зи - П-подібними кетгутовими швами або матрацним швом. Власну фас­цію і апоневроз з’єднайте вузловими шовковими швами. При значній товщині підшкірної клітковини на її глибокий шар накладіть окремі кетгу­то­ві шви. Шкіру зашийте вузловими шовковими або фіксуйте скобками Мішеля. Вузлові шви і скобки повинні розміщуватись на віддалі 1 – 1,5 краю рани та один від одного.

Питання для самоконтролю знань

1. Перечисліть головні принципи роз’єднання тканин:

1)__________; 2).___________; 3) __________.

2. Чи враховується хід судинно-нервових пучків при роз’єднанні тканин? Так чи ні?

3. Яке ускладнення може виникнути при неправильному роз’єднанні власної фасції?

4. Чи зберігається послідовність при з’єднанні тканин, характерна для їх роз’єднання? Так, ні?

5. Який шовний матеріал переважно використовується при зашиванні:

1) апоневрозу; а) кетгут

2) власної фасції; б) шовк

3) шкіри;

4) м’язів.

6. Яким рухом руки (прямим, зворотнім) просувається голка через тканини при накладанні шва?

7. При зашиванні рани хірург з’єднав м’язи з апоневрозом. Чи правильно накладені шви?

8. На якій відстані від рани містяться місця вколу голки в тканини і виколу з них при накладанні вузлового шва.

9. Яка мета первинної хірургічної обробки рани, які задачі необхідно виконати для її досягнення?

10. Який з наведених моментів свідчить про операцію первинної хірургічної обробки рани:

1) зупинка кровотечі; 2) висічення країв рани; 3) розсічення рани; 4) з’єднання країв рани?

11. З чого Ви почнете первинну хірургічну обробку рани, в разі її сильної кровотечі?

12. Коли застосовуються глухі первинні, первинні відстрочені та вторинні шви?

Розв’язання ситуаційних задач:

1. При розтині шкіри хірург використав ножиці. Яку помилку він допустив?

2. Після виконаного розтину шкіри і підшкірної клітковини рана посередині виявилася більш глибокою, ніж біля країв. Яка помилка допущена і що потрібно було зробити щоб не допустити її?

3. З метою зупинки кровотечі в рані хірург на ушкоджену судину наклав затискач Кохера, потім не знімаючи затискача, судину перев’язав. В чому помилка хірурга і як її виправити?

4. Хід м’язових волокон паралельний шкірному розтину. Яким способом слід роз’єднати тканини?

5. При зашиванні рани хірург наклав на м’язи шовкові шви і сильно затягнув вузли. Яка допущена помилка?

6. У хворого глибока рвана рана латеральної поверхні стегна. З моменту поранення минуло 4 год. Виберіть необхідну операцію та перечисліть її етапи.

7. Після висічення країв рани м’яких тканин при первинній хірургічній обробці виявилось, що в рані розірвані м’язи з різною орієнтацією м’язових волокон. В якій послідовності і яким чином виконується висікання тканин в даному випадку?

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Лопухин Ю.М., Молоденков Н.М. Практикум по оперативной хирур­гии.. - М., Медицина, 1988.

2. Оперативна хірургія і топографічна анатомія /Під ред. К.І. Кульчиць­кого. - К.: Вища школа, 1994.