Принципы и методы эстетического воспитания

Естетика — наука про загальні закономірності художнього осво­єння дійсності людиною, суть і форми відображення дійсності й пе­ретворення життя за законами краси.

Естетичне (грец. aisthetokos — почуттєвий) виховання — послі­довне формування у дітей естетичного ставлення до життя, роз­виток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, приро­ді, взаєминах людей, художніх потреб і здатності до художньої творчості.

Естетичний розвиток особистості — процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості.

Есте­тичну культуру особистості утворюють такі компоненти:

1. Естетична свідомість — сукупність поглядів, знань, суджень, оцінок, ідей, ідеалів. Її основою є естетичне сприймання — процес відображення сутності пред­метів і явищ естетичної дійсності, співвідношення сприй­нятого зі сповідуваними особистістю критеріями. Естетичне сприймання у процесі осмислення явищ і предметів дійсності трансформується в естетичні погляди, спираючись на естетичні погляди, особистість визначає для себе естетичний ідеал.

2. Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі естетичні почуття втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до індивідуального відбору із сукупності есте­тичних явищ і предметів тих, які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні відчуття в процесі сприймання.

3. Естетична діяльність (практика) — безперерв­ний процес формування і реалізації певних творчих умінь, навичок, здібностей, гармонізації себе і світу.

Особливості розвитку естетичного сприймання в ран­ньому і молодшому дошкільному віці. У цей період важли­во забезпечити своєчасний розвиток чутливості сенсорного апарату дитини, сформувати емоційний відгук на сприй­мання найяскравіших якостей і властивостей предметів та явищ. У середньому дошкільному віці діти зацікавлюються настроєм творів мистецтва, помі­чають зв'язок між змістом твору і його виражальними засобами, починають вибірково ставитися до жанрів мис­тецтва і конкретних творів, порівнювати їх. Багато з них виявляють художні інтереси, прагнення до творчості, від­чувають радість від створення найпростіших віршиків, пісеньок, малюнків. Особливості розвитку естетичних сприймань дітей стар­шого дошкільного віку. У цьому віці дитина глибше сприй­має твори мистецтва, у неї може розвинутися музичний слух або поетичний хист, вона виявляє здатність помічати й емоційно відгукуватися на виражально-зображувальні за­соби творів мистецтва, пояснювати особливості, оцінно ста­витися до музичних, літературних, малярських творів.

Завдання естетичного виховання дітей дошкільного віку

1. Формування естетичного ставлення до дійсності, ес­тетичних уявлень і суджень. За правильного педагогічного керівництва усі види мистец­тва, природа, побут сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.

2. Освоєння дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і художнього сприйман­ня, формування початкових умінь і навичок виконавської художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з людьми, ставлення до себе.

3. Розвиток загальних і спеціальних художньо-твор­чих здібностей дітей. Ці здібності формуються в процесі засвоєння способів діяль­ності — сприймання, виконання і творчості.

Зміст естетичного виховання дітей дошкільного віку

1. Формування знань про прекрасне в житті, природі, чинках людей. У процесі естетичного виховання у дітей формуються загальні уявлення про прекрасне у повсякденному житті, природі та мистецтві. Вони отримують найпростіші уявлення про види мистецтва: графіку, скульп­туру, живопис, декоративно-прикладне мистецтво, літера­туру, музику та їх жанри, засвоюють основні естетичні поняття, загальні категорії, наприклад «прекрасне», «потворне».

2. Розвиток естетичних умінь і навичок. З ранньої до­шкільної пори дітей привчають спостерігати за явищами і предметами навколишнього світу, бачити їх загальні та специфічні властивості, з використанням різних матеріа­лів створювати прості предмети, сюжети, композиції, слу­хати музику — опановувати навички співу, гри на музич­них інструментах, ритмічних рухів.

3. Формування естетичного ставлення. Різноманітні предмети і явища навколишньої дійсності збуджують у ду­ші дитини емоційний відгук на прекрасне, добрі почуття, прагнення до творчої діяльності.

4. Розвиток творчої діяльності. Прагнення до творчості вони виявляють передусім у провідній своїй діяльності — у грі. Поява самостійної художньої діяльності є ознакою посту­пального розвитку дитини.

Найчастіше у закладах дошкільного виховання дітей прилучають до таких видів художньої діяльності: — зображувальна діяльність; — музична діяльність; — художньо-мовленнєва діяльність; — театралізована діяльність.

Засоби та методи естетичного виховання 1. Естетика побуту. 2. Твори мистецтва. 3. Природа. 4. Спеціальне навчання. 5. Самостійна художня діяльність дітей. 6. Свята.