Внутрішня та зовнішня політика уряду П.Скоропадського

. Главою уряду - Кабінету Міністрів - гетьман призначив октябриста Федора Лизогуба, сина одного з найближчих друзів Т.Шевченка. Міністерство закордонних справ очолив історик Д.Дорошенко. Міністр освіти - кадет Василенко. Міністр юстиції -М.Чубинський, військовий міністр - командуючий однією з армій Румунського фронту Олександр Рогоза. Гетьманський уряд в основному складався з кваліфікованих спеціалістів. Представники соціалістичних партій увійти в уряд гетьмана відмовились.

Значна увага була надана впорядкуванню місцевого управління. Було призначено
губернських і повітових старост, переважно з місцевих поміщиків, земських діячів. В Київ,
Одесу, Миколаїв було призначено отаманів. Ці міста було виділено в окремі адміністративні одиниці як важливі стратегічні центри. Міську і повітову міліцію перетворено в державну варту. Перевибори органів місцевого самоврядування було проведено на підставі майнового цензу. _;

Складним було вирішення земельного питання. Поміщики за допомогою каральних загонів стали стягувати з селян контрибуції за втрати. Такі операції супроводжувались насиллям, екзекуціями над селянами, що, ясна річ, викликало гостре невдоволенні режимом, хоча гетьманський уряд до них відношення не мав і вживав заходів до припинення сваволі землевласників. Жорстокість поміщиків та німецькі реквізиції спричинили масові селянські повстання. На Київщині -15 тисячний загін Шинкаря. На Катеринославщині - анархіст Нестор Махно.

За доби Гетьманату вдосконалено грошову систему (запроваджено гривню), засновано низку українських банків, відремонтовано значну частину залізничного полотна, мостів, реорганізовано і зміцнено державний флот. Поновлювалися в правах власники заводів, фабрик, рудників, шахт. Було скасовано 8 годинний робочий день. І вже в червні розпочалися масові виступи робітників. Відбувся страйк залізничників.

Значними були успіхи в галузі освіти і культури. Відкрито близько 150 українських гімназій. Запроваджено вивчення української мови, історії, географії України, історії української літератури. Розгорнулося видання підручників. Розбудовувалося і церква. Було створено Міністерство сповідань. На Церковному соборі у Києві 20 червня - 11 липня 1918р. утворено Українську автокефальну православну церкву на чолі з Василем Липківським.

Енергійно створювалась регулярна українська армія. З полонених в Австрії українців у червні в Володимирі закінчилось формування дивізії сірожупанників. Дивізія дислокувалася в районі Стародуба-Конотопа, тобто неподалік російського кордону.

Гетьманат встановив дипломатичні стосунки, крім Німеччини та Австрії, з Швейцарією, Болгарією, Польщею, Фінляндією, Туреччиною і навіть з Російською Федерацією. Особливо активно П.Скоропадський намагався повернути територіальні втрати попередніх часів з етнічним розселенням українців. Завдяки активній зовнішній політиці гетьманату громадсько-політичні кола Криму виявили бажання увійти на правах автономії до складу Української держави. І хоч входження півострова було юридично оформлене, проте остаточно гетьманська влада там не закріпилася через загострення військово-політичної ситуації. Розроблялися і проекти федеративного входження етнічно української Кубані до складу Української держави.