Кирило-Мефодіївське товариство

У 40 рр. XIX ст. центром національно-визвольного руху став Київ. Вчитель з Полтави Василь Білозерський, службовець Микола Гулак, професор Київського університету Микола Костомаров та ін. створили на початку 1846 р. справжню нелегальну політичну організацію - Кирило-Мефодіївське товариство (або братство). У засіданнях активу участь брали Т.Шевченко, письменник і педагог Пантелеймон Куліш, поет і публіцист Георгій Андрузький та інші.

Більшість з них - викладачі та студенти віком від 19 до З0 років, переважно діти дрібнопомісних дворян.

Головна мета КМТ - утвердження національно - державної незалежності України з демократичним ладом, за зразком США у конфедеративній спілці таких же незалежних слов'янських держав. Кожна з цих держав мала б становити окремий штат або ще розподілятися на кілька штатів. Київ мав стати центральним містом конфедеративної спілки, в якому раз на чотири роки збирався б найвищий спільний консультативний, регулюючий міждержавні взаємини, орган - собор (або сейм). Для загального захисту федерації від зовнішніх ворогів передбачалося мати невелике регулярне військо, а кожний штат мав би свої збройні сили, упорядкованими постійними міліцейськими формуваннями. Всі громадяни мали навчатися військовій справі, щоб бути готовими в разі війни стати на захист батьківщини.

Щодо громадянських прав населення Всеслов’янської федерації і України в ній, то передбачалося скасування станів, смертної кари і тілесних покарань, обов'язкове початкове навчання, свобода віросповідання.

Ідеї визволення слов’янських народів з під іноземного гніту та їх державно-федеративного єднання мали поширюватися шляхом літературно-просвітницької пропаганди. Члени братства виступали за повалення царського самодержавства і ліквідацію кріпацтва в Російської імперії.

Програму товариства викладено в «Книзі буття українського народу» або «Законі Божому». Був розроблений і статут організації. В ньому конкретизувалися ідеї рівноправності народів держав і громадян майбутньої Слов’янської республіканської конфедерації і викладалися статутні права і обов'язки членів КМТ.

Громадська діяльність КМТ зосереджувалося навколо освіти народу і шляхів піднесення економіки України. Зокрема, вони збирали кошти для видання популярних книжок з практичними рекомендаціями сільським господарям, Склали проект запровадження в Україні широкої мережі початкових навчальних закладів.

Найвизначнішою постаттю серед членів КМТ був Тарас Григорович Шевченко. Кріпак за походженням (у 1838 р. він був викуплений з неволі) одержав освіту у Академії мистецтв. У І840 р. видав збірку поезії під назвою «Кобзар». Вони були написані літературною мовою високої проби. Він творив її на основі трьох українських діалектів (південно-східного, північного і північно-західного), елементів церковнослов’янської мови, а також мовного матеріалу ранніх українських творів. Шевченко тим самим заклав підвалини під нову українську літературу.