Ліквідація автономного устрою України Катериною ІІ

Катерина II, ставши у І762 р. царицею, поставила метою уніфі­кувати системи управління по всій країні, скасувавши особливості, що були в Україні. Вона говорила, що потрібно зробити так, «щоб не тільки гетьмана не стало, а щоб сама назва гетьмана зникла, а не те, щоб якусь особу вибрали на цю посаду».

У 1764 р. Катерина ІІ скориставшись з того, що серед старшини поширилась агітація за те, щоб просити уряд зробити гетьманство спадковим, гетьманство було ліквідовано. К. Розумовський дістав від цариці велику пенсію і чималі земельні володіння в Україні. Він отримав чин генерала-фельдмаршала. Жив як приватна особа, не втручався в політичне життя. В 1794 р. переїхав до Батурина. Помер 15 січня 1803 р. і похований в цьому ж місті.

В Лівобережній Україні було створено Малоросійське генерал-губернаторство. Для управління було створено Малоросійську колегію з 8 чоловік (4 росіян і 4 українців). Президент колегії – малоросійський генерал – губернатор граф Румянцев.

Йому Катерина ІІ наказала вести лінію на повну ліквідацію всіх залишків автономії України. Він мусив старатися викоренити серед українців фальшивий погляд на себе, як на народ, цілком відмінний від москалів.

У І765 р. уряд ліквідував слобідські козацькі полки і замість них створив регулярні гусарські полки. На землях Слобідської України була утворена Слобідсько - Українська губернія на чолі з царськими урядовцями.

У І764 р. за розпорядженням уряду було створено Новоросійську губернію (центр - м. Кременчук) яка складалася з двох провінцій: Єлизаветинської - на правому березі Дніпра і Катеринославської на лівому. Провінції поділялися на полки, що були одночасно і військовими та адміністративно-територіальними одиницями. Усі козаки, які жили тут, були перетворені на пікінерів. Сюди ж було включено і частину лівобережних козаків, які втрачали свої козацькі права, ставали солдатами і прирівнювалися до селян - військових поселенців.

У І781-82 рр. Лівобережна Україна була поділена на три намісництва: Київське, Чернігівське і Новгород-Сіверське.

Тоді ж утворені Харківське (І780) та Катеринославське (І783) намісництва. Скрізь була заведена єдина для всієї Російської імперії система адміністрації.

У І782 р. були ліквідовані українські козацькі полки і створені замість них регулярні карабінерні полки за російським зразком. Козаки ставали окремою, найбільш привілейованою групою державних селян. За наказом Катерини ІІ з України до Петербурга вивезли козацькі військові прапори, печатки, гармати. Ці реліквії так і не були повернуті Україні.

Наприкінці XVIII ст. царизм ліквідував автономний устрій в Україні, знищивши залишки української державності. Українська козацька старшина була юридично зрівняна з російськими дворянами і злилася з ними, а основна маса селян була і фактично і юридично закріпачена.

8 квітня 1783 р. Катерини II підписала маніфест яким було ліквідовано Кримське ханство і на його території створювалась Таврійська область.

Перемога Росії у війні і перенесення кордонів на південь, змінили становище Запоріжжя і вплинули на його долю.

Запорожці брали активну участь у багатьох антифеодальних виступах поза межами Запоріжжя, в селянській війні під проводом О. Пугачова, у гайдамацькому русі. До Запоріжжя втікали селяни - кріпаки. На За­поріжжі не було кріпосного права. Усе це не вкладалося в рамки політики самодержавства.

1775 р. Катерина ІІ доручила командуючому 1-ю армією генералові Петру Текелію при переході з Дунаю на Волгу зайняти своїми військами Січ і знищити Кіш. Війська Текелія 4 червня І775 р. оточили Січ, а наступного дня зайняли і зруйнували її.

3 серпня 1775 р. Катерина II видала маніфест, який офіційно сповіщав про ліквідацію запорізького козацтва із знищенням і «самої назви запорізьких козаків».