Довжина волосу породи білий велетень

Топографічна ділянка шкурки	Тип волосу, мм
спрямовуючий	остьовий	пуховий
Бік	43,31	37,99	27,06
Огузок	42,75	35,16	26,49
Загривок	38,77	32,73	24,49
Черево	38,27	32,11	25,10

Густота і довжина волосяного покриву на різних топографічних ділянках шкурки кролів змінюється (табл. 18).

Таблиця 18

Густота і висота волосу шкурки залежно від топографії статі, %

Назва статі	Густота	Висота
Огузок
Хребет
Бік
Живіт

Міцність волосяного покриву кроля порівняно з цим показником у інших хутрових звірів дуже низька. Так, остьові волосини кроля витримують у три рази менше навантаження, ніж такі у ондатри, а пухові за міцністю у 2,5 рази уступають пуху тонкорунної вівці. Зношувальна стійкість кролів низька. За цим показником кролячі шкурки займають одне із останніх місць. Зносостійкість їх складає 5-15 % від зносостійкості хутра видри (100 %).

За забарвленням кролячі шкурки бувають однорідні (білий велетень, новозеландська біла), неоднорідні (срібляста), зональні (радянська шиншила, сірий велетень), плямисті (каліфорнійська, метелик).

У кролів товарні якості волосяного покриву і шкіри на різних ділянках неоднакові. Тому шкурку кроля розділяють на хребтову і черевну частину. До хребтової відноситься голова, шия, загривок, хребет, боки, огузок, кінчик хвоста, стегно, до черевної - горло, грудка, передня лапа, черево і пах (рис. 9).

Рис. 9. Топографія шкурки кроля: 1 - голова; 2 - загривок; 3 - хребет; 4 - огузок; 5 - лани; 6 - бік; 7 - черево.

Найбільш цінними частинами кролячої шкурки є огузок, хребет, менш цінним -загривок, боки, черево. Залежно від товщини міздри, висоти і товщини шару волосся та спрямування росту волосяного покриву шкурку кролів розділяють на три частини. Перша становить площу шкурки від загривка до основи хвоста, а в ширину - весь хребет і 2/3 боки; друга - нижня частина шкурки, тобто черево і краї боків, третя-душка

На якість шкурки впливає порода, спадкові якості, вік і стать тварин, кліматичні умови і мікроклімат, сезон року, линька. Зміна волосяного покриву у дорослих кролів відбувається два рази на рік - весною (березень-квітень) та восени (вересень-жовтень) тривалістю до 45 днів буває двох видів: дифузна і зональна. При дифузній линці, що починається в квітні - червні і закінчується в липні - серпні, волосини випадають рівномірно по всьому тілі. Зональна линька проходить упродовж року в "реактивних" зонах (низ шиї, груди, живіт, задній край стегон) і не розповсюджуються на інші зони. Зональна линька не впливає на якість шкурок.

Кроленята народжуються голими. Росте волосся дуже швидко. На п'ятий день на огузку і хребті закладаються зачатки пухового волосся, які пробиваються на поверхню шкіри на 7-8 день після народження, а остьові і спрямовуючі досягають довжини до 5 мм. Нормальний волосяний покрив у них розвивається до 30-денного віку. Первинне хутро кроленят помітно відрізняється від хутра повновікових кролів. Вторинне хутро за густотою, товщиною, висотою, переважає первинне. У 30-45-денному віці первинне хутро у кроленят починає змінюватись на вторинне. Це перша вікова линька, яка триває до 3-3,5-місячного віку. Вторинне хутро у кролів цього віку ще недостатньо густе. Починається линька на лицевій частині голови і нижній поверхні шиї, а потім розповсюджується на загривок, хребет, боки, огузок і кінцівки (рис. 10).

У кольорових кролів на місці закладки нових волосин вторинного покриву починають проявлятись сині пігментовані плями різного розміру. Пігментація обумовлена накопиченням пігменту в клітках волосяних цибулин і є надійним показником проходження линяння. Цією ознакою користуються при виборі строків забою кролів на шкурку. У білих кролів пігмент не утворюється, тому внутрішня поверхня знятої шкурки завжди має білий колір. У кроленят ранньовесняних окролів вторинне хутро носить характер літнього зі слабим розвитком пуху. У кроленят осінніх окролів, навпаки, вторинний волосяний покрив зимового типу, густий з добре розвиненим пухом. Друга вікова линька починається у віці чотири місяці, триває близько двох місяців і закінчується в 5,5-6 - місячному віці. Вона проходить в тій же послідовності, що і перша линька. Кролі у віці 6,5-7,5 міс. линяють як і дорослі (за сезонами року).

Отже, щоб одержати шкурки високого ґатунку дорослих кролів слід забивати пізно восени або взимку. Молодняк кролів, що народився в грудні - лютому рекомендується забивати після закінчення першого линяння (в 3,5-4-місячному віці). Кролів березнево-червневих окролів слід забивати після повного другого Линяння у віці 5,5-6,5 місяців; липневий молодняк в кінці листопада на початку грудня; серпневий і вересневий - у віці 3,5-4 місяців в кінці грудня і на початку січня. Забій кролів при інтенсивному вирощуванні на м'ясо не завжди співпадає із зрілістю шкурки. З них виготовляють переважно фетр, а частину шкурок використовують для хутрових виробів.

Рис. 10. Послідовність линяння кроля.

Слід пам'ятати, що на хід линяння впливає годівля, утримання, мікроклімат тощо. Порушення принципу збалансованої годівлі і погані умови утримання впливають на линяння, воно розтягується, накладається друге линяння на перше. Тому забій кролів для одержання якісної шкурки потрібно проводити вибірково.

Наявність чи відсутність линяння у кольорових кролів визначають за кольором шкіри і ростом нового волосся. У білих кролів, шкіра під час линяння не темніє, тому по закінченню линьки пересвідчуються за наявністю чи відсутністю нового короткого волосся та міцністю старого. Стан готовності до забою білих кролів визначають слабким поскубуванням їх волосся. Якщо воно легко відділяється від шкіри, то линька ще продовжується. Після забою кролів шкурку знімають "трубкою" або "панчохою".

Первинна обробка шкурок. Технологія первинної обробки шкурок кролів складається із таких операцій: зняття шкурки, обрядка, знежирення, правка, консервування (сушка), доробка. Після знімання шкурки залишають у підвішеному стані для остигання впродовж 1 год. Для цього зняті шкурки за очні отвори або за душку підвішують на спеціальні вішала.

Обрядка шкурок. Після остигання шкурки (1-2 год.) приступають до її обрядки: видаленню вушних хрящів, хвоста, прирізів м'яса, молочних залоз, сухожилок.

Знежирення шкурок. На переробних підприємствах шкурки знежирюють (міздрюють) на станках з профільними ножами. На невеликих забійних пунктах - вручну з допомогою ножа чи скребка (рис. 11).

Знежирення необхідне для пришвидшення висушування шкурки та з метою запобігання прілості, н пожовтіння та міцності.

Рис. 11. Знежирювання шкурки.

Зняті трубкою кролячі шкурки знежирюють на клиноподібних дощечках або правилці. Шкурки, зняті пластом, міздрюють на колодці чи дощечці. Жир і прирізи з міздрі знімають ножем в напрямі росту волосся від огузку до голови. Знежирення міздрі від голови до огузку приводить до випадання волосу. Після знежирення міздрю протирають опилками дерев листяних порід до повного видалення залишків жиру.

Правка. Під правкою розуміють посадку знежирених шкурок на спеціальні правилки міздрею назовні. При цьому шкурку розміщують так, щоб її боки знаходились на ребрах правилки, а спина і черево - посередині правилки. У правильно розправленій шкурці ширина в середній частині у 3 рази менша довжини. Шкурка повинна вільно, без розтягування облягати правилку, а всі чотири лапи симетрично розташовуються на черевному боці. Розтягування шкурки приводить до зменшення густоти волосяного покриву і міцності міздрі. Оправлені шкурки прикріплюють до правилки.

Застосовують самі різні правилки: клиноподібні, вилкові, розсувні, дерев'яні і з металевого дроту (рис. 12).

Рис. 12. Правилки для шкурок кролів.

Консервування шкурок. Довготривале зберігання шкурок забезпечується їх консервуванням частіше всього прісно-сухим методом, рідше - кислотно-сольовим.

Сутність прісно-сухого методу консервування полягає у зменшенні в шкурці вмісту вологи до 12-16 %, в той час, як парна шкурка містить вологи до 70-75 %. У висушеній прісно-сухим методом шкурці залишається вологи (води) 12,5 %, жиру - 2, білка - 84,5 і золи - 1 %.

Висушують шкурку при температурі не менше 20 і не більше 30°С, вологості 30-50 %. Вища температура змінює структуру шкурки, бо при температурі більше 30°С колагенові волокна втрачають свою міцність і легко розриваються. Не допускається висушування шкурок біля батарей, на сонці. Для інтенсифікації сушіння застосовують камерні рамні сушилки на 12-20 рамок. На кожній рамі розміщують 60 шкурок, попередньо натягнуті на правилки. Прісно-сухий метод простий, не потребує консервантів. Проте метод трудомісткий потребує сушарок, шкурки піддаються псуванню, легко заводяться в них міль, шкірний кліщ, гризуни. Тому тривале зберігання висушених шкурок недоцільне. При кислотно-сольовому методі консервування на поверхню знежирених шкурок наносять і втирають у шкіряну тканину суміш із алюмінієво-калієвих квасців, солі кухонної і хлористого амонію. Кислотно-сольовий метод консервування менш трудомісткий, забезпечує механізацію технологічних операцій.

Доробка. Після висушування шкурок зразу ж проводять доробку, що полягає в уважному їх огляді, протиранні тирсою, зашиванні розривів. Пересушені шкурки (ламкі) пересипають вологою тирсою. При доробці звертають увагу на якість волосяного покриву і при необхідності його чистять тирсою злегка змоченою бензином, розчісують.

Сортування шкурок. Щоб визначити товарні якості шкурок звертають увагу на якість волосяного покриву і тканини шкіри (міздри), керуючись вимогами стандарту ГОСТ 2136-87. Згідно з стандартом із врахуванням структури волосяного покриву шкурки розділяють на хутрові і пухові. Основною ознакою хутрових шкурок є пружність волосяного покриву, а пухових - ніжність і мала пружність волосяного покриву, в якому покривні і пухові волосини мало розрізняються за довжиною і тониною.

За розміром з врахуванням площі шкурки розділяють на особливо великі (площа більше 1700 см²), великі (1300 до 1700 см²) і дрібні (900 до 1300 см²). Площу шкурки, зняту трубкою, визначають в см² шляхом множення результатів виміру її довжини, від середини лінії, що з'єднує основи вух, до лінії, що з'єднує бокові частини огузку, на подвоєну ширину посередині довжини шкурки (рис. 13). Шкурки третього сорту на розміри не поділяють.

Рис.13. Лінії виміру шкурок кролів: а-б - довжина; в-г - ширина.

За ступенем зрілості волосяного покриву його густоти та вирівнянності, стану міздрі хутрові шкурки ділять на три сорти.

До першого сорту відносяться шкурки повноволосі, з розвиненими остю і густим пухом. Міздря чиста. Допускаються шкурки з дещо недорозвиненими остю і пухом з синьою міздрею на череві і боках до 2 см від краю з кожної сторони і на огузку до 5 см від краю, а також шкурки з синіми плямами на міздрі більше 2 см і на огузку більше 5 см від краю, якщо площа плям не перевищує 1 % площі шкурки.

На шкурках кролів порід сірий велетень, чорно-бурий, сріблястий, віденський голубий, радянська шиншила, вірменський мардер допускаються сині плями на міздрі, розташовані на боках більше 2 см і на огузку більше 5 см від краю, якщо площа цих плям не перевищує 3 % площі шкурки.

До другого сорту відносяться шкурки менш повноволосі з недорозвинутою остю і менш густим пухом. Міздря має суцільну або переривчату синяву, але посередині хребта міздря повинна бути чиста або з ледве помітною пігментацією. Допускаються шкурки з ознаками першого сорту, але менш густим волосяним покривом і тонкою міздрею.

До третього сорту відносяться шкурки напівволосі, з низькою остю і пухом. Міздря із суцільною або переривчастою синявою.

Основним показником сортності шкурок є стан волосяного покриву. Сині плями на міздрі є додатковою ознакою.

Залежно від наявності вад хутрові шкурки кролів відповідно до діючого стандарту розділяють на групи дефектності. Дефектами хутряних шкурок є розриви, шви, діри, плішини, закуси, зваляність волосяного покриву та ознаки його линьки.

Хутряні шкурки кролів площею менше 900 см², шкурки в стадії активного линяння, пошкоджені міллю або шкіроїдом до 50 % площі, шкурки І і II сорту з вадами, що перевищують вимоги третьої групи дефектності, шкурки III сорту з вадами більше, ніж 1 групи, а також пухові шкурки кролів відносять до фетрового виробництва і на сорти не розділяють.