Структура кваліфікаційної роботи

Структура кваліфікаційної роботи має такі складові:

· титульна сторінка;

· зміст:

вступ;

розділ 1– теоретичний (має назву); 2-3 підрозділи; висновки до розділу 1;

розділ 2– методичний (має назву); 3 підрозділи; висновки до розділу 2;

висновки (загального характеру);

список використаних джерел;

додатки.

Кожна з цих складових виконує конкретну функцію, а всі разом вони дають системне уявлення про визначену в темі дослідження і розкриту в змісті проблему. Послідовність викладу теми повинна строго відповідати змісту роботи.

Тема роботи повинна бути актуальною. Вона має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням початкового навчання.

Вступ – це місце визначення науково-категоріального апарату дослідження. Науково-категоріальний апарат – це система понять, яка в стислій формі відображає наукові засади, напрямок та сутність дослідження, акумулює його зміст і прослідковує логіку наукового пошуку. До науково-категоріального апарату педагогічного дослідження входять такі поняття:

• обґрунтування актуальності теми;

• мета (ціль, яку ставить перед собою дослідник);

• завдання (конкретизована мета);

• об’єкт дослідження;

• предмет дослідження;

• гіпотеза (наукове передбачення результатів дослідження) при необхідності;

• методи наукового дослідження;

· практичне значення;

· дані про апробацію;

· структура роботи.

Вступ повинен бути компактним, не переобтяженим теоретичними викладками. Орієнтовний обсяг вступу 3-4 сторінки машинописного тексту.

Мету треба чітко відрізняти від завдань. Формулювання мети передбачає з’ясування певного результату дослідження.

Завдання дослідження, як правило, включають у себе такі складові:

а) вивчення та аналіз психолого-педагогічної, методичної літератури і на цій основі з’ясування теоретичних питань із досліджуваної проблеми;

б) поглиблене вивчення практичного вирішення даної проблеми: виявлення її типового стану – важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового досвіду;

в) обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для вирішення поставленої мети (програма експериментального навчання);

г) експериментальну перевірку пропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності.

Важливо правильно визначити об’єкт і предмет дослідження. Ці поняття існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися. Об’єкт відображає ту об’єктивну сферу, яка цікавить дослідника. Предмет – це те, стосовно чого дослідник передбачає одержати нове педагогічне знання.

Об’єктом педагогічного дослідження є процес навчання чи виховання.

Предмет вказує на певний аспект розгляду, спосіб вивчення об’єкта дослідження. Предметом досліджень можуть бути зміст, форми, методи організації педагогічного процесу, система роботи тощо.

Предмет конкретизується в меті і завданнях дослідження.

Методи дослідження слід добирати й виробляти адекватно меті, завданням, предмету, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, експериментальному, для розв’язання конкретного завдання, щоб вивчити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спробувати її. Чистота дослідження й вірогідність його результатів залежить від правильного добору й використання методів дослідження. Результати кваліфікаційної роботи мають розвивати вже відомі теорії, дещо доповнюючи їх новими фактами.

Для вирішення поставлених завдань, можна використати такі методи наукового дослідження:

теоретичні: аналіз наукової, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури; державних документів; узагальнення та аналіз досвіду роботи вчителів;

емпіричні: спостереження, анкетування, тестування, експериментальні (за необхідності).

Для отримання достовірних результатів необхідно використовувати різноманітні методи дослідження: спостереження, бесіди, анкети, проблемні завдання, вивчення педагогічної документації, продуктів діяльності молодших школярів та ін. Слід подбати про достатньо повну й об’єктивну фіксацію педагогічних фактів, особливостей поведінки молодших школярів, методичних прийомів, стилю й тактики роботи учителя, результатів опитування, вирішення контрольних завдань тощо.

Аналіз отриманих результатів (в цифрах і процентах) узагальнюються у вигляді таблиць, графіків, схем. Кількісні результати дозволяють виявити індивідуальний рівень розвитку кожного молодшого школяра та типове для кількох школярів, а також певні тенденції, можливо, закономірності на основі вивчення достовірно значущої вибірки фактів. Все це потребує подальшого психолого-педагогічного пояснення. Для цього кількісні показники, отримані різними методами, зіставляють, порівнюють, групують, ранжують, характеризують, дають їм педагогічне пояснення і тлумачення без перебільшень.

При необхідності (якщо це вимагається темою, об'єктом, предметом, метою і завданнями дослідження) проводиться експериментальна перевірка висловлених у кваліфікаційній роботі тверджень. Проведення експериментальної роботи повинно відповідати вимогам нормативних документів. Організація експерименту має гарантувати техніку безпеки, забезпечити вірогідність, валідність та надійність одержуваних результатів і висновків. У разі провадження дослідно-експериментальної роботи в загальноосвітніх школах програма педагогічного експерименту до його початку має бути погоджена в установленому порядку у відповідному органі управління освітою. Студент має право провести апробацію методичних розробок у загальноосвітніх навчальних закладах (у ВНЗ - студенти магістратури), попередньо погодивши програму роботи з керівниками цих закладів. Експертиза перебігу й результатів апробації здійснюється керівником загальноосвітнього закладу, який затверджує звіт про проведене дослідження. Звіт є додатком до кваліфікаційної роботи. Вказується база проведення дослідної роботи: назва, номер, місце знаходження загальноосвітнього закладу. Визначається контингент молодших школярів експериментальних і контрольних груп, які мають бути рівноцінними.

У першому теоретичному розділі розглядаються основні теоретичні засади досліджуваної проблеми. Він може складатися з 2-3 параграфів. Перший з них має містити аналітичний огляд вітчизняних та зарубіжних публікацій з теми дослідження. Студент в першому параграфі викладає наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються ним в аспекті його теми. По-перше, аналізуються філософські та історико-педагогічні джерела, погляди класиків педагогіки на проблему, що розглядається (у хронологічній послідовності). По-друге, роботи зарубіжних та вітчизняних психологів і педагогів, що вивчали досліджувану проблему, або певні її аспекти. Досліднику необхідно відобразити своє ставлення до їх думок, відповідно обґрунтовуючи свою точку зору на проблему. Для того, щоб аналіз був глибоким, повним і враховував сучасні тенденції в розвитку теорії та практики початкового навчання, доцільно здійснити огляд періодичної фахової преси (не менше ніж за останні 5 років) за темою дослідження. Перший параграф необхідно закінчувати висновками про рівень дослідженості обраної для кваліфікаційної роботи теми, визначити, що важливо ще в ній дослідити, в якому напрямку планується здійснювати власне дослідження.

У другому параграфі теоретичного розділу має бути розкрита методична основа досліджуваної проблеми.

Третій параграф може містити аналіз сучасних шкільних програм чи підручників стосовно теми дослідження.

У кінці розділу подаються короткі висновки як теоретична основа для подальшого дослідження. Висновки до 1 розділу мають відповідати меті дослідження, вирішенню поставлених завдань, бути чіткими, обґрунтованими, обсягом не менше 1-1,5 сторінки тексту.

Другий розділ,методичний, є основною частиною самостійної роботи студента. У ньому детально описується стан досліджуваної проблеми у практиці шкільного навчання, зміст, форми і методи навчання та виховання, які розроблені й використовувалися в процесі апробації дослідження, під час педагогічної практики або власної педагогічної діяльності, тобто розкривається методика наукового пошуку.

Термін «методика» означає сукупність засобів і умов, пов’язаних у систему логікою процесу досягнення потрібного результату. Методика включає отримання нового педагогічного знання, її окремих етапів і в цілому витікає з програми й завдань дослідження. Розробка методики орієнтована на вивчення педагогічного явища через перевірку й накопичення фактів, їх висвітлення і пояснення.

Якщо передбачена експериментальна робота, вона повинна включати: констатувальний, формувальний та контрольний етапи педагогічного експерименту. Він проводиться в умовах педагогічного процесу загальноосвітнього закладу – у навчальній, виховній, ігровій, трудовій, самостійній діяльності молодшого школяра, організованій дослідником.

Висновки до кваліфікаційної роботи є її логічним завершенням. Вони подаються у вигляді окремих лаконічних положень. Необхідна узгодженість висновків з завданнями досліджень. Орієнтовний обсяг загальних висновків 2,5-4 сторінок комп’ютерного тексту, 1-1,5 сторінки комп’ютерного тексту – висновки до І та ІІ розділів.

Завершуючи висновками дослідження, слід чітко й конкретно вказати, яке саме нове педагогічне знання здобув дослідник. Яке значення має це дослідження для науки і практики, які теоретичні положення розвиває, та чим їх доповнює, що нового пропонує внести у методику роботи з дітьми дошкільного віку чи молодшими школярами.

Якщо в меті та завданнях автор сподівався з’ясувати певне питання, проблему, розробити необхідні критерії, вивчити ефективність умов чи системи завдань, вправ, то у висновках має бути сказано, що ж нового вдалося встановити, в чому полягає суть пропонованих умов чи програм, а також у чому саме вбачається їх результативність.

Список використаних джерел. У матеріалі бібліографічного опису літератури мають бути включені:

1. Державні документи і матеріали,документи та матеріали Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; навчальні програми, підручники, державні стандарти.

3. Спеціальна наукова література: вітчизняні видання (книги, статті), зарубіжні видання (книги, статті на іноземних мовах).

4. Використані періодичні видання.

5. Використані бібліографічні довідники.

Всі джерела розташовуються в алфавітному порядку.

Список літератури в науковій роботі свідчить про обсяг використаних студентом джерел, про рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Для кваліфікаційної роботи достатнім вважається список літератури, що нараховує до 50-55 джерел. Якщо в роботі використовуються цитати, цифрові дані чи згадуються твори або запозичуються думки з праць інших авторів, то слід обов’язково робити бібліографічні посилання на джерела за установленими вимогами. Наприклад:

цитата у тексті: «Я раджу вчителям початкових класів: учіть дітей думати біля джерела мислення» [26, с.504]. Перша цифра вказує на номер джерела у списку використаних джерел, а друга – сторінка, з якої подається цитата.

У разі відсутності прямого цитування, автор роботи в квадратних дужках ставить лише номер джерела (чи кількох джерел). Наприклад: «У методичній праці М. Вашуленка [5] ми знаходимо характеристику сучасного методу навчання письма молодших школярів»; «Заслуговують на особливу увагу дослідження Л. Варзацької [3-4]».

Кваліфікаційна робота може містити додатки, які розміщуються після списку використаних джерел і не враховуються в загальну кількість сторінок даної роботи.

Додатки дозволяють проілюструвати хід експериментальної роботи. До додатків входять: перелік та конспекти занять, ігор, творчі роботи, фольклорні та літературні твори, ксерокопії архівних документів, фотокартки, таблиці, схеми, окремі нотатки спостережень за учнями тощо.

Оптимальний обсяг кваліфікаційної роботи (без додатків і списку літератури) повинен становити до 55-60 сторінок, набраних на комп’ютері кеглем №14 через 1,5 інтервалу. Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30мм, зверху – 20мм, праве – 10мм, знизу – 25мм. Таблиці, малюнки, схеми, графіки, креслення, фотографії та інші ілюстративні матеріали як у тексті роботи, так і в додатках повинні виконуватися на стандартних аркушах (21х30см) або наклеювати на стандартні білі аркуші. Формули слід вписувати від руки старанно і розбірливо. Усі сторінки роботи нумеруються без пропусків, повторів або буквених додатків. Першою сторінкою вважається титульний аркуш, на ньому цифра 1 не ставиться, на наступній сторінці (зміст) цифра 2 не ставиться.

Порядковий номер проставляється у правому верхньому куті сторінки.