Тема 5. Інструменти оперативного управління МР в МЗ

5.1. Планування робіт в підсистемах підприємства.

5.2. Сіткове планування.

Планування робіт в підсистемах підприємства.

Інструментарій МЗ складається з двох груп:

1. Теоретичні викладки і розрахунки.

2. Оперативне управління МР (практичні дії учасників процесу).

До першої групи входять елементи:

1. Академічні науки: математика, фізика, економіка;

2. Прикладні науки: маркетинг, менеджмент, логістика, логіка.

Інструменти оперативного управління:

1. Розробка перспективних довгострокових, поточних оперативних планів;

2. Складання графіків, діаграм, таблиць тощо;

3. Якісний підбір персоналу;

4. Застосування персональної мотивації.

5. Контроль діяльності.

Розглянемо деякі інструменти оперативного управління. Планування діяльності повинно базуватися на поточному виборі цілі, визначенню стратегії і тактики.

Ціль в МЗ – вчасне і в повному обсязі забезпечення ПЗ елементами збуту.

Стратегія в МЗ – точне визначення параметрів закупок: обсяг, інтенсивність, напрямок, ціна.

Тактика – ефективне застосування інструментарію МЗ в відповідності з задачами підсистем.

До елементів збуту відносяться як товари, що були закуплені ПП, так і вироби ПВ.

У вигляді таблиці можна подати календарний план-графік (табл.. 5.1).

Таблиця 5.1

Календарний план-графік

№ п/п

Наймену-вання робіт

Обсяг робіт

Одиниця виміру роботи

Вико-навці

Терміни виконання

Рік

Рік

Квартал

Квартал

I

II

III

IV

I

II

III

IV

Одиницями виміру роботи можуть бути:

1. Метри кубічні, метри квадратні, тонни тощо, якщо роботи будівельного характеру;

2. Штуки, метри кубічні, тонни, якщо виконуються вантажно-розвантажувальні роботи;

3. Людино-години при проектних, будівельних, вантажно-розвантажувальних роботах;

4. Джоулях при виконання ЛО тощо.

На підприємствах може існувати служба, яка займається нормуванням робіт, тобто, скільки часу потрібно на виконання тієї чи іншої роботи. Для цього використовуються спеціальні довідники або ж застосовуються формули.

Наприклад, трудові витрати на конструкційні роботи можна визначити за формулою:

_m

t_k = ∑n_it_i,

ⁱ⁼¹

де n_i – тип конструкторського документу, який необхідно виготовити;

t_i – норма часу на розробку одного і-го конструкторського документу, год;

m – к-ть конструкторських документів.

За формулою можна визначити і довго тривалість окремої роботи в змінах:

Т = t_p/P*K_b*t_зм,

де t_p – трудомісткість роботи, людино-години;

P – к-ть працівників, що будуть зайняті даною роботою;

K_b – коефіцієнт виконання норми (1…0,1);

t_зм – довго тривалість одної зміни, год.

Трудомісткість нової роботи можна визначити, скориставшись рівнянням:

t_н = t_a * K_сл + t_g,

де t_a – трудомісткість аналогічної роботи, людино-год;

K_сл – коефіцієнт складності роботи, який враховує різницю між аналогічною і даною роботою;

t_g – витрати праці, що пов’язані з новою роботою, і які не враховані в t_a, людино-год.

Для ув’язки робіт і виконавців рекомендується користуватись оперограмами (табл.. 5.2).

Оперограма Табл. 5.3

Найменування роботи	Виконавці	Контрольні терміни закінчення робіт
А	Б	В	Г
1.		•		*
2.	•		*
3.			*
4.		*	•	•

* - відповідальні виконавці;

• - виконавці.

Оперограми не дозволяють наглядно бачити стиковку робіт у часі, ступінь паралельності їх виконання. Цей недолік усувається в стрічковому графіку (табл.. 5.3).

Табл. 5.3

Стрічковий графік

Найменування робіт

Відповідальні виконавці

Термін виконання

1.

А

2.

Б

3.

В

4.

Г

Графік є тим інструментом, що дозволяє за допомогою двох координатних ліній прослідкувати поведінку певної функції і визначити без застосування математичних формул її значення в залежності від величини аргумента. Таблиці більш точніші щодо визначення функції, ніж графіки, але вони мають фіксовані значення аргумента. Найчастіше графіки і таблиці застосовуються до складських ЛО, темпів виконання робіт.

Гістограму і діаграму (рис. 5.1, 5.2) використовують тоді, коли необхідно зробити відносну оцінку параметру якоїсь величини (див. рис. 3.2 як приклад гістограми).

Рис. 5.1. Гістограма

1-4 – параметр;

е – величина параметру у відсотках.

Рис. 5.2. Діаграма

Різниця між гістограмою і діаграмою полягає ще і в тому, що в діаграмі, як правило, повне коло приймається за 100%, а в гістограмі величина параметру має своє дійсне абсолютне значення.

Секторограма (рис. 5.3) дозволяє зробити порівняльну характеристику різних величин.

А…Ж – вісі, на яких відкладено числове значення параметру.

Рис. 5.3. Секторограма

Секторограми найчастіше використовують у функціонально-вартісному аналізі, коли за допомогою декількох секторограм різних виробів, вибирають той виріб, який має кращі порівняльні характеристики. На вісі Х відкладають: вісь А – продуктивність, Б – потужність в кВт*год двигуна, В – ККД і т. д.

5.2. Сіткове планування.

Основним елементом сіткового планування є сітковий графік. Сітковий графік – це повна графічна модель комплексу робіт, які направлені на виконання поставленої задачі.

У сітковому плануванні елементами виступають:

1. Робота – це процес або дія, яку потрібно виконати, щоб перейти від однієї події до іншої. Робота характеризується певними витратами праці і часу, і якщо для переходу від події до події не потрібно ніяких витрат, то взаємозв’язок таких подій позначається пунктирною лінією, а робота така називається фіктивною. Лінія показує логічний зв’язок між подіями.

2. Подія – це фіксований момент часу, який є одночасно закінченням попередньої роботи і початком наступної. Винятком будуть початкова і кінцева події.

3. Шлях – будь-яка безперервна послідовність взаємопов’язаних подій і робіт

4. Повний шлях – це відстань від першопочаткової до кінцевої точки.

5. Критичний шлях – найбільший за довго тривалістю шлях. На схемі позначається жирною лінією (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Сітковий графік

На рисунку критичний шлях визначається подіями 1-4-6-7 і його довго тривалість становить 15 днів. Шляхи 1-3-6-7 та 1-2-5-7 мають резерви часу.

Якщо терміни виконання всіх робіт не укладаються в директиві, то необхідно провести отмимізацію сітки. Для цього потрібно зробити наступне:

- збільшити к-ть виконавців;

- провести перерозподіл трудових ресурсів шляхом перекидання частини працівників з робіт, які мають резерви часу, на виконання робіт, що лежать на критичному шляху.