Тема 4. Особливості руху МР через підсистеми підприємства

4.1. ПЗ – накопичувач запасів продукції і часовий генератор руху МР через підсистеми.

4.2. ПВ – середня ланка підприємства.

4.3. Закупівлі в ПП.

4.1. ПЗ – накопичувач запасів продукції і часовий генератор руху МР через підсистеми.

Розглянемо рух МР, які утворені однією поставкою, що складається із трьох виробів: А₁…А₃ через підсистеми підприємства.

Особливістю процесу МЗ є те, що рух інформації про поставку починається з ПЗ і закінчується в ПП, а рух МР – у зворотньому напрямку: ПП – ПЗ.

ПУ має комунікації з підсистемами, за допомогою яких з̕̕ ясовується питання: «Чи здатна система виконати цю поставку в повному обсязі і вчасно?» Тобто керівництво оцінює свої технічні і фінансові можливості в даний час.

Проблеми, які можуть завадити виконанню поставки:

1. Брак виробничих потужностей.

2. Відсутність обігових коштів для закупівель сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих.

3. Дефіцит або відсутність МР на ринку постачання.

Брак виробничих потужностей може виникнути внаслідок:

1. Обладнання завантажені попереднім замовленням;

2. Дана кількість і низька продуктивність верстатів не в змозі виготовити замовлений обсяг;

3. Обладнання потребує планово-профілактичного ремонту;

4. Поломка устаткування.

Для вирішення вищезгаданих проблем ПУ може здійснити заходи:

1. Докупити обладнання;

2. Обновити парк устаткування;

3. Передати замовлення іншому підприємству, не розкриваєчи комерційну таємницю.

Отримавши дозвіл ПУ на виконання поставки, ПЗ формує інформаційний імпульс (п. 3.2) у ПВ.

Представимо графіком (рис. 4.1) накопичення запасів ПЗ, коли продукція (А₁…А₃) після виготовлення передається у ПВ на склад ПЗ.

∆t₁, ∆t₂ – різниця часу між виготовленням і поставкою;

А₁-А₃ – кількість виробів у поставці;

Т₁-Т₃ – терміни виконання замовлення ПВ по виробам А₁-А₃;

К₁-К₃ – точки виконання замовлення ПВ;

К₃ – точка відправлення замовлення на ринок.

Рис. 4.1. Схема формування запасів однієї поставки в ПЗ.

Як бачимо на рисунку, найбільший термін виготовлення має виріб А₃. Різниця між Т₃ та Т₁ і Т₂ утворює часові інтервали зберігання ∆t₁, ∆t₂ запасів виробів А₂ та А₃.

З логістики відомо, що є доцільним, коли т. К₁ і К₂ будуть співпадати з т. К₃. Таким чином, ми перенесемо запаси ПЗ по виробам А₁ і А₂ у потоки і запаси ПВ. Економічна теорія стверджує, що виробничі запаси сировини, матеріалів є менш витратними, ніж запаси готової продукції, тому що в останній знерухомленими будуть не лише МР, а й жива праця, що витрачена на виріб.

У свою чергу ПВ повинна також намагатись «перенести» запаси незавершеного виробництва у ПП, плануючи відповідним чином рух МР через підсистему. Це досягається застосуванням схеми руху МР «така, що тягне» (п. 3.2).

І якщо ПП застосує цю схему, то будуть зроблені передчасні закупки МР на ринку постачання, і обігові кошти підприємства можуть бути направлені не на утворення запасів у ПП, я для іншої комерційної операції, наприклад, на депозит.