Проблеми спілкування й поводження туристів

Туристи повинні мати інтелектуальну зацікавленість, а також відкритість стосовно іноземних народів і культур, тільки тоді вони зможуть оцінити особливості природи, культури й суспільства відвідуваних країн і, таким чином, сприяти збереженню унікальної краси нашої планети для майбутніх поколінь.

Під час перебування в країні відвідування в більшості іноземних туристів виникають проблеми зі спілкуванням. Оскільки вони не говорять мовою відвідуваної країни, не знайомі з місцевою культурою, їм складно заповнювати різні форми документів і розуміти значення тих або інших покажчиків. Труднощі зі спілкуванням можуть лише збільшити проблеми безпеки й зробити їх важко вирішуваними як для представників місцевого населення, так і для самих туристів.

Існує кілька способів вирішення проблеми спілкування, до яких може вдатися місцева влада, що займається захистом туристів:

1) Створення спеціальних програм із питань захисту й безпеки, написаних рідною мовою туристів, зі врахуванням їхнього культурного багажу й менталітету.

2) Організація багатомовної інформаційної системи в районах, де часто бувають туристи.

3) Розробка універсальних в’їзних і виїзних форм, що відповідають інформаційним потребам усіх урядових закладів й одночасно поважаючу культурну самобутність іноземних відвідувачів.

4) Спеціальне навчання співробітників підприємств розміщення для роботи з іноземними відвідувачами, що сповідають інші культурні цінності й релігії.

5) Демонстрація інформаційного відеоматеріалу на різних мовах по готельній мережі кабельного телебачення.

6) Приведення суспільних покажчиків і символіки у відповідність із загальноприйнятими міжнародними стандартами. Центральна роль тут належить Міжнародній організації стандартизації (ISO) і відповідним державним відомствам зі стандартизації.

Розвиток туризму багато в чому залежить від підтримки й доброї волі приймаючого співтовариства, а забезпечення захисту й безпеки є однією із найбільш критичних сфер, де ця підтримка або її відсутність відразу ж дають про себе знати. Тому державні й регіональні туристські влади, туристський оперативний сектор і місцеві підприємці, що працюють у суміжних із туризмом галузях, у процесі планування своєї діяльності повинні враховувати вплив туризму на місцеве населення.

Однією із найважливіших причин виникнення проблем із забезпеченням захисту й безпеки може виявитися неграмотне планування туризму в конкретному туристичному центрі. Однак, якщо туристичний центр прагне усунути помилки минулого, це ефективніше всього можна зробити в рамках динамічної програми дій місцевого комітету з туризму. В ідеалі із самого початку необхідно консультуватися з місцевими жителями щодо планів розвитку туризму, щоб вони були в курсі справи їхніх наслідків і могли отримати для себе відповідні вигоди. Масштабний підхід і добре зроблене планування сприяють створенню більш стійкої моделі розвитку туризму; причому це досяжно, якщо місцевим жителям буде надана можливість відігравати серйозну роль у розвитку туризму й буде досягнута домовленість щодо прийнятних обсягів туризму на території даного об’єкта.

Туристи, поводження яких може являти собою загрозу для місцевих жителів, зустрічаються досить рідко, але повністю виключати таку ймовірність теж не можна. Можна навести такі приклади небезпечного поводження туристів:

– незаконний оборот заборонених наркотичних засобів, тютюнових виробів або спиртних напоїв;

– «імпортована» проституція;

– злочинна діяльність (включаючи крадіжки);

– недотримання місцевих законів.

Місцеві жителі, які опинилися в подібних ситуаціях, не є беззахисними, хоча можливість самозахисту не припускає самосуд. Міжнародна практика показує, що у випадку появи вищезгаданих проблем місцевий комітет із туризму повинен взяти на себе ініціативу й згуртувати місцевих громадян, представників ділових кіл і шкільної влади, щоб прийняти рішення щодо відповідних дій. Подібний підхід посприяє місцевим правоохоронним органам, а також організаціям, що займаються санітарно-профілактичними проблемами на території даного туристичного центра.

Питання для самоконтролю.

1) Що сприяє створенню іміджу безпечного туристичного центру?

2) Які проблеми можливі на території туристичного центру із захисту й безпеки відвідувачів і місцевого населення?

3) Поліцейський захист туристів. Які принципи міжнародного досвіду підходять для України?

4) Основні напрямки охорони здоров’я туристів. Чи будуть вони специфічні для різних туристичних центрів? Обґрунтуйте прикладами.

5) Як запобігти небезпечному поводженню туристів у тому, або іншому туристичному центрі?