Самоврядування учнів та виховання

Важливе значення для шкільного виховання має самоврядування учнів. У США до початку 80-х років їм було охоплено до третини старшокласників. У Західній Європі повсюдне поширення учнівсько­го самоврядування почалося в 60-х роках. У Японії воно з'явилося пізніше — у 80-х роках. У Росії до початку 90-х років учнівські комітети існували практично у всіх школах.

Традиційний вид учнівського самоврядування — система «префектів» або «капітанів» (Англія, США). У цьому випадку префектичи капітани допомагають учителям підтримувати дисципліну. Іноді вони мають право накладати на своїх товаришів стягнення. Префекти і капітани обираються у класах і всій школі учнями або призначаються адміністрацією. Ними можуть бути лише старшокласники. Вони утворюють Раду на чолі з загальношкільним префектом, що працює з адміністрацією. Рада координує позакласну роботу (спорт, кружки, клуби і т.д.). У великих навчальних закладах у результаті ротації в ролі префектів і капітанів опиняються всі старшокласники.

Учнівські ради часто копіюють державні посади і структури: парламент, президент, віце-президент, голови комітетів з фінансів, печатці, спорту тощо.

Традиційне учнівське самоврядування на Заході не виправдало надій, що покладалися на його, різко поліпшити результати виховання. Надії перемінилися скептицизмом і розчаруванням.

У цих умовах продовжився пошук інших форм учнівського самоврядування. У 70—90-х роках засновуються шкільні ради в складі учнів, викладачів, адміністрації, батьків, представників громадськості. Переважними напрямками їхньої діяльності є залучення учнів у життя школи, забезпечення можливості висловлювати власні погляди і вимоги, виховання культури спілкування.

У Великій Британії шкільні ради вирішують основні питання на регулярних засіданнях. Позачергове засідання може відбутися на прохання декількох членів ради. Учні беруть участь у складанні плану роботи. Рішення ради обов'язкові для навчального закладу.

У Німеччині шкільні ради називаються конференціями. На конференції делегують своїх представників класні учнівські ради. Школярі-делегати можуть висловлюватися про планування навчальних занять, зміст й організацію позакласної виховної роботи (вечори відпочинку, екскурсії, видання газети, кружки і клуби, добродійністі, дискусії).

У Франції шкільні ради формуються за моделлю «команди». Учні і викладачі кожного класу об'єднуються в команду, члени якої працюють за власним планом позаурочних занять, регулярно зустрічаються з дирекцією для обговорення суттєвих справ.

У світовій школі здійснюються проекти, спрямовані на ефективне інтернаціональне виховання учнів. Серед таких проектів — створення установ «міжнародного бакалавріату». Президент проекту Р.Піль вважає, що призначення подібних установ полягає в тому, щоб, спираючись на національні культуру і самосвідомість, залунатися до культури інших народів. Крім орієнтації на високі освітні стандарти, школа «міжнародного бакалавріату» виховує в дусі цивільної відповідальності і міжнародного взаєморозуміння. Педагоги окремих країн прагнуть затвердити загальнолюдські орієнтири в шкільному вихованні.