Тема 9. Сучасні спортивно-оздоровчі технології у фізичному вихованні

Ø Поняття спортивно-оздоровча технологія

Ø Класифікація фітнес-програм

Ø Види фітнес-програм, заснованих на видах рухової активності аеробної спрямованості

Ø Фітнес-програми, засновані на оздоровчих видах гімнастики

Ø Фітнес-програми, засновані на видах рухової активності силової спрямованості

Принцип оздоровчої спрямованості фізичного виховання конкретизується у спортивно-оздоровчих технологіях, які нині інтенсивно розвиваються. Поняття спортивно-оздоровча технологія об'єднує процес використання засобів фізичного виховання в оздоровчих цілях і наукову дисципліну, котра розробляє й удосконалює основи методики побудови спортивно-оздоровчого процесу.

Практичним проявом спортивно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні є різні фітнес-програми, котрі становлять основний зміст діяльності спортивно-оздоровчих груп, які створюються на базі спортивних товариств, а також персональних фітнес-занять.

Класифікація фітнес-програм. Фітнес-програми, як форми рухової активності, спеціально організованої у рамках групових або індивідуальних (персональних) занять, можуть мати як оздоровчо-кондиційну спрямованість (зниження ризику розвитку захворювань, досягнення й підтримка певного рівня фізичного стану), так і переслідувати цілі, пов'язані з роз витком здатностей до вирішення рухових і спортивних завдань на досить високому рівні.

Класифікація фітнес-програм ґрунтується: а) на одному виді рухової діяльності (наприклад, аеробіка, оздоровчий біг, плавання та ін.); б) на по єднанні кількох видів рухової активності (наприклад, аеробіка та бодібіл динг; аеробіка та стретчинг; оздоровче плавання і біг та ін.); в) на поедпап ні одного або кількох видів рухової активності та різних факторів здорової о способу життя (наприклад, аеробіка та загартовування; оздоровче плавання та комплекс водолікувальних відновлювальиих процедур та ін.).

Окрім цього, виділяють інтеграційні, узагальнені фітнес-програми, орієнтовані на спеціальні групи населення: для дітей; для людей похилою ні ку; для жінок у до- і післяпологовий період; для осіб із високим ризиком захворювань або які вже мають захворювання.

Фітнес-програми, засновані на видах рухової активності аеробної спрямованості. Найбільшого розповсюдження отримали фітнес-програми, засновані на використанні видів рухової активності аеробної спрямованості.

Термін аеробіка має подвійне тлумачення. У широкому розумінні аеробіка — система вправ, спрямованих на розвиток аеробних спроможностей енергозабезпечення рухової активності. Як засоби дії застосовуються ходьба, біг, плавання, танці, заняття на кардіотренажерах.

Враховуючи, що рівень аеробної продуктивності в основному характе­ризується діяльністю серцево-судинної й дихальної систем організму, котрі у свою чергу значною мірою визначають стан фізичного здоров'я людини, використання терміна аеробіка відповідає цільовій спрямованості оздоровчої фізичної культури.

У більш вузькому розумінні аеробіка — один із напрямів фізкультурно-оздоровчих фітнес-програм, побудованих на основі різних гімнастичних вправ (степ-аеробіка, слайд-аеробіка, данс-аеробіка та ін.).

Оздоровча ходьба. До широко розповсюджених видів рухової активності належить ходьба, перевага котрої — доступність й ефективність, особливо важливі для людей з надмірною масою тіла, похилого віку та для тих, хто має низький рівень фізичного стану.

Оздоровчий біг. Після завершення ходьби з урахуванням досягнутого рівня фізичного стану можливий перехід до участі у програмі бігу підтюпцем.

Катання на роликових ковзанах. Висока емоційність, ефективний розвиток аеробних спроможностей ввели катання на роликових ковзанах до числа найбільш популярних видів рухової активності. Нині в усьому світі катанням на роликових ковзанах займається близько 15 млн чоловік.

Біомеханічні особливості катання на роликових ковзанах дозволяють включити до роботи такі групи м'язів, які складно розвивати за допомогою інших вправ. Ефективність занять багато в чому визначається технічним оснащенням: роликові ковзани, спеціальний одяг, шолом, наколінники й налокітники.

Спінбайк-аеробіка. Протягом останніх років набули популярності заняття у фітнес-клубах спінбайк-аеробіки (спіннінг, сайклінг). Заняття прово­дяться з використанням спеціального велотренажера, котрий імітує основні елементи рухової діяльності спортсмена-шосейника. Спінбайк-аеробіка до­зволяє разом із головним видом тренувальної роботи — педалюванням — виконувати різні вправи за участю м'язів плечового пояса і тулуба, що сприяє розвитку витривалості різного типу, динамічної й статичної сили, швидкісних якостей, здатності швидко переключатися з одного режиму тре­нувальної роботи на інший.

Фітнес-програми, засновані на оздоровчих видах гімнастики. Базовими вправами в аеробіці є різні види ходьби, бігу, підстрибування та стрибки, махи ногами, присідання, випади. Застосування цих вправ у іосдпаині з пересуваннями, поворотами, рухами руками забезпечує різноманітну дію на організм тих, хто займається.

Окрім аеробних вправ, до занять включають велику кількість вправ, спрямованих на розвиток сили і силової витривалості різних груп м'язів, на корекцію фігури, а також на розвиток гнучкості.

Степ-аеробіку розроблено у 90-х роках XX ст. відомим американським тренером Джин Міллер. Вона являє собою тренування в атлетичному стилі на спеціальних платформах висотою 10—30 см. Завдяки своїй доступ пості, емоційності і високій оздоровчій ефективності степ-аеробіка широко використовується у заняттях з людьми різного віку та рівня фізичної підготовні-ності. Вправи на степ-платформі покращують діяльність серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, сприяють розвитку важливіших рухових якостей і формуванню пропорційної статури (особливо ніг і нижньої частини тулуба). Застосування гантелей масою до 2 кг, а також вільних енергійних рухів руками забезпечує оптимальне навантаження на м'язи плечового пояса.

Навантаження на заняттях степ-аеробікою парію ють залежно від обраної висоти платформи, темпу і складності рухів, які виконуються, кількості стрибків (індекс імпульсивності), використання різного роду обтяжень (гантелей, поясів, накладок та іп.). Для осіб, які мають недостатній потенціал колінних і то мілковостопних суглобів, а також слабку танцювальну підготовку, застосовується ефект "комбінованої платформи", що передбачає засвоєння простих іа координацією рухів безпосередньо на платформі, біля і навкруги неї, без хореографії, стрибків та зістрибувань.

Усього у степ-аеробіці використовується до 250 способів піднімання на платформу, б'єднаних у річні варіанти та комбінації.

Роуп-скіппінг являє собою комбінації різних стрибків, акробатичних і танцювальних елементів з однією або двома скакалками, котрі виконують­ся індивідуально і в групах. Основоположником цієї форми рухової актив­ності став у 80-х роках XX ст. бельгійський тренер Річард Стендаль.

Незважаючи на зовнішню складність виконання стрибків і супутніх інтенсивних рухів у темпі до 120 і більше обертів на хвилину, роуп-скіппінг є одним із найдоступніших й емоційних видів м'язової активності, що дозволяє ефективно діяти на важливіші м'язові групи, зміцнювати серцево-судинну й дихальну системи, коректувати масу тіла, розвиваючи загальну та швидкісну витривалість, силові якості, спритність і координацію. Техніка рухів роуп-скіппінгу заснована на виконанні елементів стрибків: на двох ногах; повертаючи стопи праворуч, ліворуч (твіст); згинаючи коліна праворуч, ліворуч (слалом); ноги разом, ноги нарізно; поперемінно спереду права, ліва (степ); на двох, права уперед на п'ятку, на двох, права назад на носок; ноги схресно (поперемінно); з подвійним обертанням скакалки; з пересуванням; обертаючи скакалку назад; з поворотом на 180 поворотом на 360°.

Памп-аеробіка — створений у фітнес-центрах Австралії напрям там цювальної аеробіки з використанням спортивних снарядів (перекладини, міні-штанги, гантелі). Тренування має ступінчастий характер, тривалість стандартного курсу — 3 міс. Інтервально-коловий варіант тренінгу перед бачає використання степ-платформи. Використовуються різні жими присідання, нахили, що потребують включення у роботу різних груп м'язів.

Слайд-аеробіка являє собою програму різнобічної фізичної підготовки на основі латеральних (бокових) рухів ніг, запозичених із ковзанярською спорту. Вправи слайд-аеробіки підвищують силу і координацію м'язів нижні кінцівок, розвивають витривалість, є ефективним засобом регуляції маси тіла. Заняття слайд-аеробікою проводяться на спеціальних матах площею 180x60 см із плоскою еластичною поверхнею, що забезпечує оптимальну опірність при ковзанні. Основне зусилля при цьому виконують м'язи, що приводять стегно, імітуючи спортивний біг на ковзанах.

Фітбол-аеробіка являє собою комплекс різноманітних рухів і статичних з опорою на спеціальний м'яч з полівінілхлориду з повітряним наповненням діаметром від 45 см (дитячий варіант) до 85 см (призначений для людей, що мають зріст вище 190 см і масу тіла понад 150 кг). Можливість проведення аеробної частини заняття у положенні сидячи на повсрхні м'яча позитивно впливає на м'язи спини, тазового дна, нижніх кінцівок, хребет, основні м'язові групи та вестибулярний апарат.У заняттях фітболом застосовується спеціальний музичний супровід, її якого визначається характером рухів і ступенем амортизації м'яча з врахуванням індивідуального рівня фізичної підготовленості.

До основних вихідних позицій фітбол-тренування входять такі поло­ження:

• основне (базове) сидячи;

• лежачи на животі обличчям униз;

• лежачи на м'ячі з опорою на руки;

• лежачи на м'ячі обличчям угору;

• лежачи на боці на м'ячі;

• "ноги на м'ячі";

• лежачи на животі, м'яч притиснутий п'ятками до сідниць.

Танцювальна аеробіка (хіп-хоп, аероданс, салса, латина, сіті-джсм, афро бік, рок-н-рол та ін.) заснована на однойменних музичних і танцювальних стилях, логічно й послідовно поєднаних з елементами сучасної хореографії та естради, а також із вправами спортивного характеру. Кроки в танцювальній аеробіці видозмінюються залежно від обраного стилю, що виражається засо­бами популярної музики. Поєднання в заняттях танцювально-гімнастичних вправ та окремих технічних прийомів і елементів, які застосовуються у боксі, кікбоксингу, карате, тхеквондо, сприяють розвитку сили, швидкості, витривалості, координації, підвищують емоційний фон заняття.

Хіп-хоп — комбінований варіант американських танцювальних стилів хіп-хоп і кантрі з чергуванням кроків, стрибків, бігу.

Фітнес-програми, засновані на видах рухової активності силової спрямованості. Оптимальний рівень розвитку сили і силової витривалості є важливим компонентом оздоровчого фітнесу.

Бодібілдинг (культуризм, атлетична гімнастика) — система фізичних вправ з різними обтяженнями, що викопуються з метою розвитку силових здатностей і корекції форми тіла. Спортивна спрямованість занять бодібілдингом має на увазі нарощування міцної, об'ємної, рельєфної й пропорційної мускулатури з її подальшою демонстрацією на змаганнях. Велике значення при цьому мас якість стандартних поз, які демонструються в обов'язковій і довільній програмах.

Реалізація засобів культуризму у фізкультурно-оздоровчих цілях сприяє підвищенню рівня фізичного стану атлетів, усуванню недоліків їхньої статури, підтримці й продовженню працездатності, отриманню задоволення від виконання фізичних вправ.

Засоби від арсеналу атлетичної гімнастики ефективно використовуються під час реабілітації травм опорно-рухового апарату.

У бодібілдингу прийнято наступну класифікацію засобів, які засічно вуються:

• базові — вправи з граничними або майжеграничними обтяженнями, що виконуються переважно двома кінцівками із залученням до роботи м'язів навколо кількох суглобів з багатьма ступенями свободи;

• формуючі — рухові дії з неграничними обтяженнями з одним ступенем свободи, що виконуються, як правило, однією кінцівкою із залученням до роботи м'язів навколо одного суглоба для їх локального розвитку; при цьому використовуються різні вихідні й кінцеві положення;

• додаткові — до яких належать загальнорозвиваючі вправи, що належать до техніки різних видів спорту.

Калланетика (створена американською балериною Каллан Пінкні) — истема фізичних вправ, альтернативна травмонебезпечним варіантам аеро-іки, більш ефективна стосовно термінів досягнення результатів. Мета занять калланетикою — покращання фігури за допомогою спеціально підібраних й організованих статодинамічних вправ на розтягування різних м'язових груп. Рухи виконуються з невеликою амплітудою, часто у незручному положенні у повній статиці або напівстатиці. Акцент робиться на так звані "проблемні" зони (шию, живіт, сідниці, стегна, спину), задіяні також тяжко доступні внутрішні м'язи.

Регулярні заняття калланетикою сприяють ефективній зміні зовнішньо­го вигляду (зміцнення м'язів, формування гармонійної фігури) і практично не мають вікових обмежень.

Аквафітнес — система фізичних вправ вибіркової спрямованості в умовах водного середовища, що виконує роль натурального багато функціонального тренажера, завдяки природним властивостям.

Оздоровча дія засобів аквафітнесу обумовлена активізацією найважливіших функціональних систем організму, високою енергетичною вартістю роботи, що виконується, феноменом гравітаційного розвантаження опорно- рухового апарату, наявністю стійкого ефекту загартовування. Систематичні заняття у воді показані без обмежень усім практично здоровим людям будь-якого віку і характеризуються широким спектром цільової спрямованості: лікувально-профілактичної, навчальної, рекреативної, кондиційної, спор­тивно-орієнтовної.

Сьогодні аквафітнес являє собою різноманітні комбінації вправ вибіркової спрямованості, котрі умовно можна розділити на 3 групи:

• дистанційне плавання з використанням спортивних, змішаних і самобутніх засобів, у режимах різних методів тренування, з повною координацією рухів і по елементах, а також плавання під водою;

• ігри у воді: від елементарно-рухових і безсюжетних до програмних, спортивно-орієнтовних з елементами змагань, рекреативно-розважальні заходи, пірнання, стрибки у воду, варіанти прикладного плавання;

• нові форми рухової активності в умовах водного середовища, чий пріоритет над загальноприйнятими варіантами оздоровчого плавання забезпечує наявність наступних факторів:

—охоплення більш широкого кола тих, хто займається, в тому числі й тих, хто не вміє плавати, осіб з обмеженою руховою активністю, жінок у до-і післяпологовому періоді, хворих у стадії реабілітації тощо;

—можливість диференційованої дії на морфофункціональні показники організму шляхом використання різних за характером рухів;

—високий емоційний фон на заняттях, які проводяться, що забезпечується музичним супроводом вправ, які колективно виконуються при актив­ній демонстративній участі інструктора;

—великий вибір додаткових технічних засобів (круги, пояси для опори і зміни плавучості, дощечки, м'ячі, труби, "колоди", ласти, перетинчасті рукавички, платформи, гірки, хвильові гідроефекти та ін.);

—можливість ефективного використання басейнів різної конфігурації, а також природних водоймищ;

—практично безпечні умови для проведення занять з будь-яким контингентом.

Структура і зміст занять традиційного і нових компонентів аквафітнесу, а також умови їх проведення мають ряд суттєвих відмінностей. Сучасні технології акватичних програм характеризуються більш широким діапазоном засобів дії на організм тих, хто займається, висуваючи в ряді випадків доволі жорсткі вимоги до параметрів плавальних басейнів

Питання для самоконтролю:

v Дайте визначення поняттю спортивно-оздоровча технологія.

v Як класифікуються фітнес-програми?

v Які види фітнес-програм, заснованих на видах рухової активності аеробної спрямованості, Ви знаєте?

v Розкрийте особливості фітнес-програм, заснованих на оздоровчих видах гімнастики?

v Охарактеризуйте фітнес-програми, засновані на видах рухової активності силової спрямованості.

Література:

1. Котов В.О. Вплив вправ бодіфітнесу на показники фізичного здоров'я та фізичної працездатності жінок молодого та середнього віку / В.О. Котов, І.П. Масляк // Слобожанський науково-спортивнийвісник: збірник наукових статей. – Харків, 2008. – Вип. 4. – С. 7-10.

2. Теорія і методика фізичного виховання / Т. Ю. Круцевич: посібник для студ. вузів фіз. виховання і спорту. – Т. 2: Методика фізичного виховання різних груп населення. – К.: Олімпійська література, 2003. – 392 с.