Oslash; Основні види інтерактивних методів навчання

Сучасне життя потребує активної творчої особистості. Виховати її можна лише впроваджуючи у педагогічну практику стратегії розвитку критичного мислення. Завдання цієї стратегії полягає у „пробудженні свідомості”, коли молода людина усвідомлює реалії, що оточують її, і шукає шляхи розв'язання проблем. Такий підхід співзвучний концепції особистісно-орієнтованого навчання і нерозривно пов'язаний із застосуванням активних та інтерактивних технологій.

Проблема реформування системи освіти України вимагає нових підходів до фізичної підготовки молоді і має таку особливість, що почали змінюватися ідеологічні орієнтири та теоретико-методологічні умови, які визначили мету і завдання роботи у різноманітних напрямках та в галузі фізичного виховання зокрема. Одним із шляхів вирішення проблеми є підвищення уваги до фізичного виховання, пошук нових форм та засобів навчання. Аналіз практики нинішнього фізичного виховання, апробація та узагальнення новітніх досягнень в галузі фізичного виховання (Т.Т.Ротерс, О.П.Бабешко, М.С. Бургін, І.П.Підласий) та власний педагогічний досвід дають підставу вважати, що у навчальний процес з фізичного виховання доцільно внести інтерактивні методи навчання, які мають у своїй основі механізми впливу на внутрішню сутність людини, її духовність, емоційність, виразність.

Мета інтерактивного навчання — створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість. Інтерактивні методики мають багато переваг: у роботі задіяні всі учні класу; школярі вчаться працювати у групі; створюється "ситуація успіху"; формуються навички толерантного спілкування, вміння аргументувати свою точку зору, знаходити альтернативне рішення проблеми.

Воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе та своїх обставин.

Визначальним для особистісно зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі «педагог-дитина» на основі її розуміння, прийняття й визнання. Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання.

Для чіткішого розуміння важливості інтерактивного навчання педагоги порівнюють його з відомими та раніше пасивним й активним навчанням. Якщо пасивне навчання - це репродуктивний метод, це вимога слухати та дивитись, активне - це безпосередня участь дитини у викладі матеріалу, то інтерактивне - це рівноправна взаємодія вчителя й учня. Якщо порівняти ці моделі, то можна зробити висновки про те, що за наявності певних недоліків остання модель досить ефективна.

Термін "інтерактивний" прийшов до нас із англійської і має значення "взаємодіючий". Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання.

Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний - означає здатність взаємодіяти чи знаходитись у режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп'ютером) або ким-не будь (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня".

За даними американських учених, під час лекції учень засвоює всього 5% матеріалу, під час читання - 10 %, роботи з відео/аудіоматеріалами - 20 %, під час демонстрації - 30 %, під час дискусії - 50 %, під час практики - 75 %, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання - 90 %. Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, навіть старшокласники часто не мають цих навичок.

Інтерактивні методи навчання скомпонували низку цікавих, раніше чужих школярам правил. Наприклад, кожна думка важлива; не бійся висловитись; ми всі - партнери; обговорюємо сказане, а не людину; обдумав, сформулював, висловив; кажи чітко, ясно, красиво; вислухав, висловився, вислухав; наводь тільки обґрунтовані докази; умій погодитись і не погодитись; важлива кожна роль.

Воно поділяється на чотири форми навчальної діяльності:

· парна (учень-педагог, учень-учень),

· фронтальна (учитель навчає групу чи підгрупу класу),

· групова,

· індивідуальна.

"Легке" за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже домогтися дисципліни й уваги за вдяки фразі "сидіть тихо!" неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. "Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри".

"У роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні". Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті та слабкі. Проте слід постійно заохочувати їх до роботи, створювати ситуації успіху. Треба постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглядати стратегію й тактику роботи, шукати та виправляти недоліки.

Основні проблеми, з якими можна зіткнутись. У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта учнів. Головною проблемою визначають те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.

За умови вмілого впровадження, інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навичок роботи в колективі, взаємодії з колективом, навичок проведення чи підтримки дискусії, обговорення запропонованих тем.

Тільки впроваджуючи інтерактивні методи навчання, як стверджують кваліфіковані педагоги, учні набуватимуть культури дискусії; вироблятимуть у собі вміння приймати спільні рішення; покращать уміння спілкуватись, доповідати; якісно зміниться рівень сприйняття учнями української літератури - він набуде особистісного сенсу, замість "вивчити", "запам'ятати" стане основним "обдумати", "застосувати".

Для успішного інтерактивних технологій розвивального навчання необхідно пам'ятати, що уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес до самостійного мислення та дій. Тому дуже важливо на початку заняття створити позитивну психологічну атмосферу, яка сприятиме розвитку особистості. Дітей потрібно вразити, здивувати, зацікавити та інтригувати.

Для вирішення цієї проблеми рекомендується використовувати „розминку”, яка замінює так звані організаційні моменти уроку і до того ж відіграє певну роль в обґрунтуванні навчання.

Інтерактивне навчання суттєво впливає на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального учня, який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та фізично активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова і діла.

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці.

•До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

•Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

•Тих, хто навчається в інтерактивні, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

•Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

•Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

•Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

•На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

•Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА - центральна частина заняття. ЇЇ метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60 відсотків часу на уроці. Обов'язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

• Інструктування - учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3 хв.).

• Об'єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2 хв.).

• Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15 хв.).

• Презентація результатів виконання вправи (3-5 хв.).

РЕФЛЕКСІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

• усвідомити, чого вони навчились;

• оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу;

• порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших;

• побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формах. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду. Плани на майбутній розвиток.

Технологія рефлексії після найважливіших інтерактивних вправ може бути у вигляді усного обговорення за запитаннями: з якою метою ви робили цю вправу, які думки і почуття вона у вас викликала, чому ви особисто навчились, чому хотіли б навчитись у подальшому.

Основні види інтерактивних методів навчання. Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні тематичних занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення. Найвідомішими на сучасному етапі є такі:

Коло ідей: метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

Акваріум: такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

Навчаючи – вчуся. Використовується при ви вченні блоку інформації, повторенні вивченого. Застосування цього методу дає змогу учням взяти участь у переданні своїх знань однокласникам, виявити загальну картину понять і фактів, що їх необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні питання й підвищує інтерес до навчання. Після того як учитель назвав тему та мету уроку й роздав учням картки із завданням, їм треба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці.

Організація роботи наступна:

1. Підготувати картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня.

2. Роздати кожному по одній картці.

3. Запропонувати учням:

* протягом декількох хвилин ознайомитися з інформацією, що міститься на картці;

* після ознайомлення з матеріалом, уміщеним на картці, нехай учні ознайомлять зі своєю інформацією однокласників І одержать інформацію від них. Учень повинен одночасно говорити тільки з однією особою;

* уважно слухати інформацію інших, запам'ятати якомога більше; якщо потрібно, робити записи;

* коли всі поділилися тим, що їм відомо, й отримали інформацію, хай вони розкажуть у класі, про що довідалися від інших.

"Мікрофон". Ця технологія є різновидом загально групового обговорення певної проблеми, яка дає можливість кожному сказати щось швидко, відповідаючи по черзі.

Організація діяльності учнів.

Перед класом ставиться запитання. Учням пропонується олівець, що імітує мікрофон, який вони будуть передавати один одному, по черзі беручи слово. Говорити може тільки той, хто тримає олівець. Якщо учень не має що сказати, він передає слово однокласнику. Важливо не обговорювати і не критикувати чужі відповіді. По закінченню вчитель або учень, який добре володіє цією темою підбиває підсумок.

Отож, "Мікрофон" дає можливість кожному послідовно чи хаотично (за вибором людини, яка проводить опитування) сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

Рольова гра, імітація: мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри».

Крісло автора: несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Вона виконується в такий спосіб: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

Метод «мозкового штурму». Опираючись на життєвий досвід та знання, всі учасники обговорення вільно висловлюють свої думки. Мозковий штурм спонукає учнів виявляти творчість, розвиває вміння швидко аналізувати ситуацію.

Здійснюється даний метод у такий спосіб. Партнери кожної групи передають лідеру свої ідеї. Ці ідеї фіксуються, запам'ятовуються для подальшого обоворення у групах. Під час сеансу висловлені ідеї не обговорюються, а просто фіксуються.

Після закінчення «мозкового штурму» учасники групи під керівництвом свого лідера збираються й обговорюють висунуті ідеї, відбираючи з них найбільш раціональні з погляду більшості учасників. Якщо при цьому присутній автор ідеї, він має можливість пояснити свою думку.

Дуже велике значення мають у таких дискусіях особисті якості лідера, який повинен дотримуватись тактики «доброзичливого спостерігача». Так, якщо, з точки зору вчителя, учні приймають не ті рішення, йому не треба їх «поправляти». Може ще виявитись, що праві в остаточному підсумку вони. Учні повинні самі знайти та виправити свої помилки. Відібрані й обґрунтовані ідеї групи готують у вигляді відредагованого тексту на комп'ютері, а потім розповсюджуються. Те ж роблять і партнери. У ході подальших обговорень партнери приходять до консенсусу й домовляються про спільне рішення.

«Мозковий штурм» як метод вироблення великої кількості ідей за короткий проміжок часу найбільш ефективний при колективному пошуку рішення проблем у групі, що складається не більш ніж із дванадцяти осіб. Кожний член групи пропонує, як мінімум, одну ідею вирішення проблеми. Ідеї не підлягають оцінці, дискусії чи критиці. Оптимальна тривалість «мозкового штурму» - приблизно 30 хвилин. В умовах Інтернет цей метод ефективний при проведенні мультимедійних, аудіо- та відеоконференцій та онлайнових чатів, тобто в умовах інтенсивного спілкування в режимі реального часу.

Основні етапи «мозкового штурму»:

· визначення проблеми;

· вибір генераторів ідей та експертів;

· проведення обговорення проблеми та запис висунутих ідей;

· обговорення ідей та їх ранжування за ступенем важливості;

· визначення пріоритетів і колективний вибір найціннішої ідеї.

Як звичайно будується процес вироблення й обговорення ідей? Після постановки проблеми ведучий ставить завдання - обмінятись інформацією, даними з поставленої проблеми. При цьому обмін інформацією має винятково фактичний та об'єктивний характер, і в цей період учасники намагаються утримуватись від оцінок. Обмінявшись інформацією, учасники «мозкового штурму» переходять до її аналізу. Тепер уже вони мають можливість говорити все, що думають про зібрані дані. Ведучий у цей час реєструє (записує) усі висловлені оцінні думки, не намагаючись передчасно перейти до вирішення проблеми. Далі ведучий пропонує групі знайти вирішення проблеми. Цей етап вимагає максимуму уваги. Ведучий фіксує запропоновані рішення. Група порівнює ці рішення з аналізом, проведеним під час другої фази. Відкидаються одні з ідей, поєднуються інші, приводячи групу до остаточного рішення, що задовольняє всіх учасників. При підбитті підсумків ставиться головне запитання: чи вирішена проблемна ситуація (чи досягнута мета)? Також важливо визначити, чи всім учасникам «мозкового штурму» зрозуміла ситуація, чи вірно були вибрані підходи, критерії вирішення проблеми, а також чи вдалось виробити рекомендації для практичних дій.

Досвід показує, що пошук розв’язання проблеми всіма слухачами групи без їхнього поділу на ролі є найреальнішим і дієвим способом реалізації мозкової атаки в умовах традиційного навчального закладу.
Висловлені думки можна реєструвати кількома способами. Наприклад, слухачі отримують картки, на яких записують свої думки (1 ідея — на одну картку). Найкраще записувати ідеї крейдою або маркером на білій дошці (white board) чи на аркуші формату А1 так, щоб записи бачили всі учасники. Це може стимулювати подальшу генерацію ідей. Немає особливих труднощів і в розв’язанні такої проблеми: як здійснити оцінювання й ранжирування ідей? Це можна виконати в таких формах: голосуванням, під час якого кожен учасник може висловитися не більше ніж за 2-3 ідеї переліку; висновком вибраного наперед журі; загальною дискусією; остаточного вибору вчителем; кількома способами. Найкращим способом оцінювання висловлених ідей на заняттях є голосування всіх учасників з попередньою загальною дискусією. Провести голосування можна на тому ж занятті після короткої перерви або на наступному занятті (це залежить від кількості висловлених ідей, складності проблеми, наявності навчального часу тощо). Однак найдоцільнішим є завершення роботи протягом одного заняття за умови повного «занурення» слухачів у навчальну ситуацію.

За дотримання описаних правил і застережень проведення заняття методом мозкової атаки в умовах навчального закладу може здійснюватися за такою структурою:

Перший етап.

Крок 1.
— Вступ. Окреслення проблем, завдань.
— Формулювання проблем, завдань, задач (через проміжок часу в 5—10 хв).
Крок 2.
— Висловлення думок, ідей.
— Реєстрація ідей.
Другий етап.
Крок 3.
— Обґрунтування своєї ідеї тими, хто висловив пропозиції щодо розв’язання проблеми.
— Загальна дискусія над запропонованими ідеями (правильність, реальність, оригінальність).
—Остаточний вибір найкращої ідеї.
Крок 4.
— Обґрунтування остаточного вибору.
— Підсумовування проведення заняття, підкреслення моментів, що мають важливе дидактичне значення.

Подана структура є однією із запропонованих адаптацій методу мозкової атаки до конкретних умов навчального закладу й може бути змінена залежно від потреби ситуації.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ МОЗКОВОЇ АТАКИ.

Чітко сформулюйте проблему (завдання). Визначте потреби та мету її розв’язання.

Ознайомте учнів з умовами й правилами проведення роботи. Визначте групи дітей (команди, бригади, експертні групи тощо), поясніть їхні завдання.

Стимулюйте генерацію ідей у робочих групах. Ідеї повинні бути новими, простими, надійними, доступними. Організуйте мозковий штурм поставленої проблеми за певний проміжок часу (10—15 хв). Можете регламентувати кількість відповідей, що їх потрібно отримати (5, 7, 10 тощо).

Проведіть репрезентацію ідей, запропонованих учасниками, та їх аргументацію. Організуйте аналіз ідей, який можна здійснити за допомогою морфологічної таблиці. Допоможіть учням відібрати кращі ідеї, спрямуйте їхнє подальше розроблення. Підбийте підсумки роботи.

Переваги методу:

· забезпечення кожному члену групи «мозкового штурму» рівної участі в обговоренні проблеми та висуванні ідей;

· однакова продуктивність на будь-якій стадії процесу ухвалення рішення;

· можливість фіксації та постійного запису всіх висунутих ідей;

· сприятливі умови для виникнення ефекту «ланцюгової реакції» ідей.

Недоліки методу:

· можливість домінування одного чи двох лідерів - найбільш активних учасників групи;

· імовірність «зациклення» на однотипній ідеї;

· необхідність певного рівня компетентності та наявності представників різних спеціальностей у складі однієї групи;

· обмеженість часу на проведення.