Oslash; Технології кооперативного навчання

Oslash; Метод проектів

Oslash; Види інтернет-орієнтованих педагогічних технологій

У наш час Інтернет-технологій багато аспектів нашого життя переноситься в мережу, прискорюючи тим самим темпи розвитку інформаційного суспільства і, долаючи географічні бар’єри, не стає виключенням і освіта. Зараз вже не обов’язково знаходитись поруч з викладачем.

Дистанційне навчання – сукупність наступних заходів:

- засоби надання навчального матеріалу учню;

- засоби контролю успішності учня;

- засоби консультації учня програмою-викладачем;

- засоби інтерактивної співпраці вчителя і учня;

- можливість швидкого доповнення курсу новою інформацією, коригування помилок.

Дистанційне навчання– нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання, так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту.

Також дистанційне навчання визначають як "технологію отримання знань за допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і викладача проходить на відстані".

Серед сучасних педагогічних технологій найбільший інтерес для навчання у школі представляють ті технології, що орієнтовані на групову роботу учнів, навчання у співробітництві, активний пізнавальний процес, роботу з різними джерелами інформації.

Саме ці технології передбачають широке використання дослідницьких, проблемних методів застосування отриманих знань у спільній або індивідуальній діяльності, розвиток не тільки самостійного критичного мислення, а й культури спілкування, уміння виконувати різні соціальні ролі у спільній діяльності.

Також ці технології найбільш ефективно вирішують проблеми особистісно зорієнтованого навчання. Учні отримують реальну можливість відповідно до індивідуальних задатків, здатностей досягати певних результатів у різних галузях знань, осмислювати набуту інформацію, у результаті чого їм удається формувати власну аргументовану точку зору на багаточисленні проблеми буття.

Навчання у співробітництві (collaborative learning). Технологія навчання у співробітництві з'явилась як альтернативний варіант традиційної класно-урочної системи. Її автори об'єднали в єдиному процесі три ідеї:

· навчання в колективі;

· взаємну оцінку;

· навчання в малих групах.

Це було названо одним терміном - навчання у співробітництві. При навчанні у співробітництві головною силою, що впливає на навчальний процес, став вплив колективу, навчальної групи, що практично неможливо при традиційному навчанні.

Ця педагогічна технологія вважається однією з найбільш ресурсовитратних і не завжди дає очікуваний результат, найчастіше непередбачуваний.

При навчанні у співробітництві вирішуються такі завдання:

· учень набагато краще вчиться, якщо він уміє встановлювати соціальні контакти з іншими членами колективу;

· від уміння спілкуватися з іншими членами колективу залежить і вміння учнів грамотно та логічно писати;

· у процесі соціальних контактів між учнями створюється навчальне співтовариство людей, які володіють певними знаннями, готових отримувати нові знання у процесі спілкування один з одним, спільної пізнавальної діяльності.

Навчання у співробітництві - це спільне (поділене, розподілене) навчальне дослідження, у результаті якого учні працюють разом, колективно конструюючи, продукуючи нові знання, а не відкриваючи об'єктивні реалії, споживаючи знання в уже готовому вигляді.

При цьому чітко видно дві процесуальні сторони навчання у співробітництві:

· спілкування учнів один з одним у складі учнівського колективу;

· власне процес навчання.

Цей метод навчання не такий «технологічний», як кооперативне навчання, тому й управляти навчальним процесом набагато складніше. Роль педагога тут зводиться до того, що він задає тему для учнів (ставить навчальне завдання), а далі він повинен створити таке сприятливе середовище спілкування, психологічну атмосферу, за яких учні могли би працювати у співробітництві. При цьому, на відміну від інших технологій навчання, педагог є повноправним учасником процесу навчання - однокласником (що, зрозуміло, не знімає з нього відповідальності за координацію, керування ходом дискусій, а також за підготовку матеріалів, розробку плану роботи, обговорюваних питань і тем).

Навчання у співробітництві припускає організацію груп учнів, які спільно працюють над рішенням якої-небудь проблеми, теми, питання. На початкових етапах роботи з технології навчання у співробітництві учитель має витратити чимало часу на різноманітні психолого-педагогічні тренінги, спрямовані на:

· знайомство учнів один з одним;

· об'єднання учнівського колективу в цілому, окремих груп учнів;

· освоєння азів міжперсональної та групової комунікації;

· розвиток умінь брати участь у діалозі, вести дискусію;

· вивчення індивідуальних стилів навчання, соціально-психологічних типів учнів, які працюють в одній групі.

Технології кооперативного навчання (Cooperative Learning). Кооперативне навчання - це технологія навчання в малих групах. Члени великої групи чи класу розділяються на кілька малих груп і діють за інструкцією, спеціально розробленою для них викладачем. Кожний з учнів працює над своїм завданням, своєю частиною матеріалу до повного розуміння досліджуваного питання й завершення роботи над ним. Потім учні обмінюються знахідками таким чином, що робота кожного є дуже важливою й істотною для роботи всіх інших, оскільки без неї завдання не буде вважатись виконаним (частина важливої інформації буде загублена, інші групи учнів її не отримають).

Наведемо приклад подібної технології навчання.

Робота в кооперативних групах за методом Jigsaw. Учитель розбиває учнів на групи та дає їм завдання будь-яким методом. У цьому завданні задається загальна тема для вивчення (проблемна ситуація, окреме питання теми тощо). Використовуючи синхронну або асинхронну комунікацію, учні мають проаналізувати (структурувати) отримане завдання та розбити на кілька підзавдань (від двох до чотирьох). Далі вони планують свою роботу й визначають, хто за що відповідає (хто яку частину завдання готовить).

Подальша робота будується за таким планом.

· Спілкування експертів. Учні, відповідальні за конкретне питання, можуть на цьому етапі налагодити контакти через мережу зі своїми «колегами» з інших груп, які одержали таке ж завдання. Їхнє спільне завдання - обговорити між собою стратегію пошуку й подання цього матеріалу іншим членам групи, обмінятись накопиченою інформацією з досліджуваного питання.

· Пошук та аналіз інформації. На цьому етапі учні працюють індивідуально, збираючи та аналізуючи інформацію. Їхнє завдання на цьому етапі - якомога детальніше познайомитися з питанням, вивчити матеріал для того, щоби це дозволило їм досягти «експертного» рівня в цій сфері.

· Тренування експертів. Після збору й первісного аналізу інформації експерти знову працюють разом. Вони представляють зібрану інформацію один одному (або третій особі, наприклад, запрошеному «незалежному» експерту), підбивають підсумки зробленої роботи, виробляють остаточний варіант презентації з цієї теми, а потім представлять іншим учасникам групи.

· Загальний збір групи. Кожний з експертів «повертається» у встановлений термін у свою групу та проводить презентацію. Його завдання зводиться до того, що за мінімальний час він повинен навчити своїх однокласників тому, про що довідався сам, і представити навчальні матеріали, якими користувався при підготовці до заняття. У комп'ютерній мережі подібні заходи зручніше за все проводити або у вигляді спілкування учнів у рамках списків розсилання (можна передавати і текстові матеріали, і презентації PowerPoint), або у вигляді мультимедійних телеконференцій (відеоконференцій).

· Аналіз роботи. Після завершення обміну презентаціями й обговорення всіх питань, які були недостатньо ясно відображені у презентаціях, учні переходять до обговорення та оцінки роботи підгрупи в цілому. Відзначається внесок кожного у спільну справу, чи вдалося працювати командою, обговорюється навчальний процес (наскільки зручно було спілкуватись один з одним, чи все було зрозуміло тощо).

Після завершення роботи груп учитель оцінює їхню роботу. Як оцінюється робота групи? По-перше, під час роботи груп учитель відслідковує групову динаміку й індивідуальну активність учнів, тому наприкінці роботи він уже може зробити певний висновок про навчальний процес. По-друге, звичайним способом перевірки навчальних досягнень учнів за технологією Jigsaw є вибіркове опитування одного з учнів підгрупи. Учитель може, якщо йдеться про інформаційні технології, наприклад, зустрітися з учнем у чаті та поставити йому кілька запитань, відповіді на які вимагають доброго володіння матеріалом.

Успіх роботи груп кооперації прямо залежить від уміння вчителя спланувати роботу груп і від уміння самих учнів побудувати свою навчальну діяльність, сполучаючи індивідуальну роботу з роботою в парах і групою в цілому. Цілі такої роботи повинні бути зрозумілі та доступні учням. При цьому учні повинні розуміти, що це спільна діяльність, але кожний з них має в цій діяльності «свою особливу» частку, зберігає свою індивідуальність.

Метод проектів. Метод проектів - це комплексний метод навчання, який дозволяє будувати навчальний процес, виходячи з інтересів учнів, що дає можливість учню виявити самостійність у плануванні, організації та контролі своєї навчально-пізнавальної діяльності, результатом якої є створення певного продукту чи явища.

Результати виконаних проектів повинні бути «відчутними», тобто, якщо це теоретична проблема, то її конкретне рішення, якщо практична - конкретний результат, готовий до впровадження. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних, творчих інтересів учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, умінь орієнтуватись в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Метод проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів - індивідуальну, парну, групову, яку учні виконують протягом певного відрізка часу. Цей метод органічно сполучається з методом навчання у співробітництві, проблемним і дослідницьким методом навчання.

Робота над проектом ретельно планується вчителем та обговорюється з учнями. При цьому проводиться докладне структурування змістовної частини проекту з указівкою поетапних результатів і строків представлення результатів «громадськості», тобто іншим учням групи, експертам або, наприклад, «зовнішнім» користувачам, що не має прямого відношення до процесу навчання.

Дотепер прийнято виділяти сім основних етапів роботи над проектом:

· організаційний;

· вибір та обговорення головної ідеї, цілей і завдань майбутнього проекту;

· обговорення методичних аспектів та організація роботи учнів;

· структурування проекту з виділенням підзавдань для певних груп учнів, підбір необхідних матеріалів;

· робота над проектом;

· підбиття підсумків, оформлення результатів;

· презентація проекту.

Форми організації спільної діяльності учнів над проектом визначаються, виходячи з особливостей тематики, цілей спільної діяльності, інтересів учасників проекту. Головне, що кожного разу це різні види самостійної діяльності учнів. Успіх проектної діяльності учнів у великій мірі залежить від організації роботи всередині групи, від чіткого розподілу обов'язків і визначення форм відповідальності за виконувану частину роботи.

Проекти можуть бути різного ступеня складності. Тематика проектів може стосуватись якогось теоретичного питання навчальної програми з метою поглибити знання учнів із цього питання, диференціювати процес навчання. Однак частіше теми проектів відносяться до якогось питання, актуального для практичного життя й потребуючого залучення знань учнів не з одного предмета, а з різних галузей, а також творчого мислення та дослідницьких навичок. У такий спосіб досягається природна інтеграція знань.

В основі багатьох навчальних проектів лежать дослідницькі методи навчання. Уся діяльність учнів зосереджується на таких етапах:

· визначення проблеми та завдань, що випливають з неї,

дослідження;

· висування гіпотези їх рішення;

· обговорення методів дослідження;

· проведення збору даних;

· аналіз отриманих даних;

· оформлення кінцевих результатів;

· підбиття підсумків, коректування, висновки (використання

в ході спільного дослідження методу «мозкового штурму», «круглого стола», статистичних методів, творчих звітів, презентацій тощо).

Різновидом методу проектів є метод телекомунікаційних проектів. Під навчальним телекомунікаційним проектом розуміють спільну навчально-пізнавальну, творчу або ігрову діяльність учнів-партнерів, організовану на основі комп'ютерної телекомунікації, що має загальну мету, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовану на досягнення загального результату діяльність.

Телекомунікаційні проекти педагогічно виправдані в тих випадках, коли в ході їх виконання:

· передбачаються множинні, систематичні, разові або тривалі спостереження за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним та ін. явищем, що вимагають збору даних у різних регіонах для рішення поставленої проблеми;

· передбачається порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, що відбулись або мають місце в різних місцевостях, для виявлення певної тенденції або прийняття рішення, розробки пропозицій;

· передбачається порівняльне вивчення ефективності використання того самого чи різних (альтернативних) способів вирішення однієї проблеми, одного завдання для виявлення найбільш ефективного, прийнятного для будь-яких ситуацій рішення, тобто для отримання даних про об'єктивну ефективність пропонованого способу вирішення проблеми;

· пропонується спільне творче створення, якась розробка, практична (виведення нового сорту рослини в різних кліматичних зонах) або творча робота (створення журналу, газети, п'єси й т. п.);

· передбачається провести захоплюючі пригодницькі спільні ігри, змагання.

У вітчизняній методиці розроблено чимало типів телекомунікаційних проектів. При цьому головними типологічними ознаками є:

· Домінуючий у проекті метод - дослідницький, творчий, рольово-ігровий, ознайомлювально-орієнтувальний, інші.

· Характер координації проекту - безпосередній (твердий, гнучкий), прихований (неявний, що імітує учасника проекту).

· Характер контактів (серед учасників одного навчального закладу, класу, міста, регіону, країни, різних країн світу).

· Кількість учасників проекту.

· Тривалість проекту.

Будь-який телекомунікаційний проект проводиться в кілька етапів, що ретельно плануються та продумуються. Зараз прийнято виділяти сім основних етапів роботи над проектом:

· організаційний;

· вибір та обговорення головної ідеї, цілей і завдань майбутнього проекту;

· обговорення методичних аспектів та організація роботи учнів;

· структурування проекту з виділенням підзавдань для певних груп учнів, підбір необхідних матеріалів;

· робота над проектом;

· підбиття підсумків, оформлення результатів;

· презентація проекту.

У ході роботи над телекомунікаційними проектами може виникнути необхідність не тільки у звичайному обміні ідеями, думками щодо тієї чи іншої теми, а й необхідність у швидкому пошуку вирішення якоїсь проблеми, пошуку ідей.

При плануванні телекомунікаційних проектів необхідно також продумати форми організації роботи учнів. Ці форми можуть бути різні:

· індивідуальні проекти (усередині іншого великого проекту);

· парні проекти, коли над одним проектом працюють партнери в парі;

· групові проекти, коли у проекті беруть участь групи, сформовані з різних учасників, або навіть групи з кількох регіонів.

Проекти можуть проводитися з використанням електронної пошти, у вигляді телеконференцій або Web-квестів. Форми організації спільної діяльності учнів над проектом визначаються, виходячи з особливостей тематики, цілей спільної діяльності, інтересів учасників проекту. Головне, що кожного разу це різні види самостійної діяльності учнів. Успіх проектної діяльності учнів у великій мірі залежить від організації роботи всередині групи, від чіткого розподілу обов'язків і визначення форм відповідальності за виконувану частину роботи.

Інтернет-орієнтовані педагогічні технології. Розглянемо деякі технології навчання, які вже давно відомі в системі очного навчання, але останнім часом у трохи зміненому вигляді все частіше стали використовуватися при дистанційному навчанні.

Індивідуальне навчання. Менторство (індивідуальне наставництво). Мережний ментор - професіонал у конкретній предметній сфері, який допомагає учневі самостійно освоїти те чи інше питання як у рамках навчальної програми, так і поза нею (особливо, якщо мова йде про індивідуальну роботу з талановитими дітьми). Ця форма роботи з учнями ідеально підходить для Інтернету, оскільки при спілкуванні електронною поштою або в чатах учні почувають себе більш розкріпачено, ніж при особистому очному спілкуванні з дорослим ментором. Відстрочена комунікація дозволяє більш чітко формулювати запитання та відповіді на них. Менторство закінчується тоді, коли учень справляється із завданням або розбирається в темі.

Парне навчання. Два учасники групи спільно готуються до підсумкової презентації (подання проекту, виступи з доповіддю на конференції тощо). Кожний з них підготував свою власну презентацію. Однак перед ними ставиться нове завдання - «програти» один перед одним ці презентації, а потім обговорити їх якість, поставити один одному якомога більшу кількість запитань, намагаючись угадати, які ситуації можуть виникнути під час майбутньої офіційно запланованої презентації перед усією групою. Після попереднього перегляду й обговорення учні коректують свої матеріали, допомагають один одному в їх доопрацюванні (переробці). При подібній формі роботи учні глибше вникають у суть досліджуваного питання, заздалегідь «проговорюють» увесь матеріал презентації, що дозволяє вирішити такі завдання:

· знімається страх публічного виступу;

· підвищується впевненість у власних силах;

· матеріал краще запам'ятовується;

· заздалегідь коректуються всі неточності (що дозволяє представити надалі вивірений варіант презентації, який не містить помилок);

· учні зайвий раз тренуються у використанні мережних ресурсів і технологій (наприклад, при участі у відеоконференції або чаті).

Друзі по листуванню. Ця форма спілкування учнів в Інтернеті стала вже «класичною». Листування електронною поштою, спілкування в чатах дуже ефективні при вивченні іноземних мов, для тренування мовних умінь і навичок і спілкування з носіями мови. Однак багаторічний досвід учителів, які працюють з учнями в Інтернет, показав, що просто листування - без певної теми й не контрольоване вчителем - не буде ефективним і, тільки-но розпочавшись, може відразу перерватися. «Друзям по листуванню» повинні бути поставлені конкретні завдання, їхня діяльність повинна вписуватись у певний навчальний курс і здійснюватися за планом. Ця форми роботи дуже часто використовується при навчанні учнів за проектною методикою, у проектах із гуманітарних дисциплін.

Спільна творча робота. Цей прийом також добре відомий усім тим, хто працював з учнями в рамках телекомунікаційних проектів. Учні отримують одне творче завдання на двох і починають роботу над ним як співавтори. При цьому можливі різні схеми спільної діяльності, які учні можуть вибрати самі або їм це може підказати вчитель.

Рецензування. Ця форма спільної роботи учнів передбачає обмін рецензіями на роботи один одного. Учитель ставить перед двома учнями завдання: написати як залікову роботу реферат, а потім обмінятися цими рефератами та написати на них рецензію. Коли робота буде виконана, учні пересилають електронною поштою свої роботи та рецензії на них учителю, а той перевіряє їх і дає свої коментарі.

Колективне навчання. Диспут - це публічний спір, одна з активних форм роботи з учнями. Зазвичай присвячується обговоренню злободенних проблем. Диспути можуть проводитись як за допомогою асинхронної комунікації (за допомогою списків розсилання, форумів), так і у вигляді телеконференцій у режимі реального часу.

Проведення диспуту має ретельно плануватись, а учасники диспуту ще до його проведення повинні познайомитися з темою, вивчити достатню кількість першоджерел, щоб аргументовано відстоювати свою точку зору.

Далі диспут проводиться або у формі відеоконференції, що дуже близько за способом організації до традиційного диспуту, або у формі асинхронної конференції. У цьому випадку хто-небудь з учасників або вчитель пише вступ. Кожний учень (пари, група учнів) публікує свій виступ на конференції; потім іде аргументоване обговорення, в якому ключову роль, знову ж таки, відіграє координатор. Тривалість асинхронного диспуту, як правило, не перевищує двох тижнів.

Диспут можна об'єднати з рольовими, індивідуальними чи командними іграми.

Доповідь (презентація). Публічне повідомлення, що представляє собою розгорнутий виклад певної теми, питання програми. Доповідь може бути представлена різними учасниками процесу навчання:

· учителем (лектором, координатором тощо);

· запрошеним експертом;

· учнем;

· групою учнів.

При цьому, якщо при очному навчанні доповідач і навчальна група перебувають в одному місці, при дистанційному навчанні всі присутні перебувають один від одного на відстані, а сама доповідь проводиться у вигляді телеконференції в режимі реального часу.

Також доповідь в умовах Інтернет цілком може бути представлена й у відстроченому режимі. Для цього доповідач готує всі необхідні матеріали (текст доповіді, слайди PowerPoint, ілюстрації тощо, аж до відеозапису даної доповіді) і розміщає все це на одному із сайтів Інтернет. Учні отримують від викладача інформацію про те, коли та на якому сайті можна познайомитися з цією доповіддю. Перевагою є те, що учні будуть знайомитися з матеріалами подібних «доповідей» набагато уважніше, ніж при прослуховуванні традиційних доповідей, коли основним каналом сприйняття інформації є аудіальний, що утруднює засвоєння нової інформації.

Проблемна лекція. Лекції в Інтернет дуже популярні (багато установ дистанційного навчання будують увесь навчальний процес саме у формі лекцій та семінарів). Як правило, при цьому мова йде про такі перспективні технології, як стрімінг-відео.

В умовах активного впровадження нових педагогічних технологій у навчальний процес лекції поступово видозмінюються. Однією із цікавих форм лекції є проблемна лекція. Проблемна лекція націлена на подання учнем якої-небудь однієї проблеми (найбільш важливої в рамках навчального курсу, концептуально значущої, актуальної тощо). Подібна лекція будується за певними правилами: увесь матеріал має бути розділений на частини, кожна з яких включає проблемну ситуацію. Далі вирішення проблемних ситуацій іде за алгоритмом:

· формулюється проблема, проводиться аналіз, визначаються рамки дослідження;

· проблема актуалізується до рівня значущості для кожного учня, готуються підстави (опорні знання) для рішення проблеми;

· результати аналізу співставляють ситуації з нормою (концепцією, теорією, критеріями тощо);

· розробляються механізми досягнення норми в досліджуваній проблемі;

· результати порівнюються з метою (невідповідність розглядається як нова проблема).

У ході проблемної лекції можна слухати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати, робити висновки та, крім того:

· критично ставитись до отриманої інформації (будувати власну гіпотезу);

· доводити (підбирати, вибудовувати аргументи);

· творчо мислити (одержувати нові змісти, використовувати їх).

Зустрічі з експертами. У рамках дистанційного курсу при використанні проблемного методу навчання, методу проектів і кооперативного навчання координатори часто запрошують на зустрічі з учнями професіоналів, які відіграють роль експертів у даній предметній галузі, відповідаючи на запитання учнів, проводячи «відкриті уроки майстерності» або оцінюючи творчі проекти учнів. Це може бути зроблено як у формі мультимедійної конференції, так і в умовах мережного форуму або просто електронною поштою.

Координатор заздалегідь інформує учнів про майбутню зустріч, повідомляє ім'я експерта, сферу його професійних інтересів і компетенцій, а також час зустрічі та форму її проведення. Як правило, для економії часу під час онлайнової зустрічі учні заздалегідь готують свої запитання та передають їх через координатора експерту. Експерт отримує запитання, аналізує їх і враховує при підготовці до зустрічі з учнями, що допомагає йому краще зорієнтуватись у перевагах, знаннях/незнаннях учнів.

Питання для самоконтролю: