Тема 43. Військовий етикет і культура спілкування військовослужбовців

Сформовані норми моральності є результатом тривалого за часом процесу становлення взаємин між людьми і не дотримання цих норм неможливе у політичних, економічних, культурних відносинах, бо не можна існувати не поважаючи один одного, не накладаючи на себе певних обмежень. Етикет – це форма, правила поведінки, ввічливості, прийняті у даному суспільстві. Сучасний етикет успадковує звичаї практично усіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своїй ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але й представниками самих різних соціально-політичних систем, існуючих у сучасному світі. Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу і обставин. Норми етикету, на відміну від норм моралі є умовними, вони носять, так би мовити характер неписаної угоди про те, що в поводженні людей є загальноприйнятим, а що ні. Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти необхідність визначених правил і взаємин. Манери багато в чому відбивають внутрішню культуру людини, її моральні й інтелектуальні якості. Вміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

Слід зазначити, що тактовна і вихована людина поводиться відповідно до норм етикету не тільки за офіційних обставин, але і повсякденному житті, на роботі чи службі. Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюється тактом, почуттям міри. Така людина ніколи не порушить громадський порядок, ні словом, ні вчинком не скривдить іншого, не образить його гідності.

Отже етикет – дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моралі, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їх уявлень про добро, справедливість, людяність в області моральної культури і краси, порядку, благоустрою, побутової доцільності в області культури матеріальної.

Визначивши загальне поняття етикету, спробуємо більш детально розглянути військовий етикет, а також культуру поведінки та спілкування військовослужбовців як його головну складову.

Однією з найнеобхідніших умов будівництва Збройних Сил України є виховання високого рівня культури військовослужбовців і тому звернення до питання військового етикету далеко не випадкове. Культура взаємовідносин з людьми, уміння прищепити підлеглим правила поведінки визначають образ сучасного командира. Знання правил етикету допомагає командиру вести виховну роботу грамотно й активно, уміло керувати гострими дискусіями, оперативно вирішувати конфліктні ситуації у військових колективах, бути для підлеглих прикладом поведінки на службі й у побуті. Висока культура людських взаємин повинна стати невід’ємною рисою українського воїна.

Дотримання вимог етикету аж ніяк не скасовує справедливої вимогливості і принциповості. Етикет органічно поєднується з високим професіоналізмом військовослужбовця, єдністю слова і справи, стройовою виправкою, точністю і акуратністю. Він сприяє утвердженню статутних, тобто пройнятих повагою до особистої гідності підлеглих, відносин. У той же час етикет рішуче відкидає грубість, неохайність, невимогливість, байдужість до потреб і турбот людей, а отже, усуває поживне підґрунтя для безладу і неорганізованості.

Основні вимоги військового етикету викладені у Конституції України, Військовій присязі і Статутах Збройних Сил України. Відповідно з іншими сферами людського спілкування (сім’я, побут тощо) можуть бути виділені і відповідні види етикету. Наведена класифікація є досить умовною, а через те, що військовослужбовець виступає носієм одночасно різних видів етикету, він повинен знати основні вимоги тих із них, з якими стикається у військовій діяльності та повсякденному житті.

Таким чином, військовий етикет є частиною духовної культури військовослужбовців. Він являє собою систему історично сформованих і законодавчо закріплених правил поведінки і спілкування у різних сферах службової та неслужбової діяльності.

Функції військового етикету:

Нормативно-регулятивна. Правилами військового етикету установлюються певні норми, що регулюють взаємовідносини між військовослужбовцями.

Виховна. Норми і правила військового етикету сприяють формуванню певних якостей у військовослужбовців – дисциплінованості, старанності, поваги до командирів тощо.

Пізнавально-інформаційна. Норми і правила військового етикету спонукають військовослужбовця до пізнання навколишньої дійсності, удосконалення професійних знань.

Передачі досвіду. Полягає у консервації досвіду традиційної поведінки і передачі його з покоління до покоління.

Базовими поняттями військового етикету є:

ввічливість – моральна якість, що характеризує людину, для якої повага до інших людей стала повсякденною нормою;

тактовність – уміння поводити себе пристойно, дотримання почуття міри у поведінці і вчинках;

скромність – моральна якість особистості, що проявляється у тому, що людина не визнає за собою виключних достоїнств або прав;

доцільність – потяг до морального ідеалу;

ситуативність – уміння поводити себе відповідно до певних ситуацій.

Лейтмотивом усіх норм і правил військового етикету є “золоте правило” етики – стався по відношенню до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися відносно тебе. Як бачимо, військовий етикет заснований на найважливіших принципах і вимогах загального громадського етикету, але відокремлюється від нього трішки більшим ступенем регламентації поведінки, суворістю і точністю.

Поведінка людини у військовій формі – це та зовнішня сторона, за якою оточуючі значною мірою судять про надійність, міць і моральний стан армії. Військовослужбовці мають бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати чужу гідність, пам’ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України у цілому.

Військовослужбовці повинні бути ввічливими у ставленні до цивільного населення, виявляти особливу увагу до літніх осіб, жінок і дітей, поступатися місцем у громадському транспорті, захищати честь і гідність громадян, сприяти дотриманню громадського порядку, надавати допомогу постраждалим під час нещасних випадків, стихійного лиха.

Етикет важливий для військовослужбовця у всіх областях людського спілкування: у службовій діяльності, у громадських місцях і сім’ї.

Статути визначають зразки взаємин, відповідні сучасним принципам спілкування між людьми в умовах військової організації. Стосунки між військовослужбовцями ґрунтуються на взаємній повазі. Усі військовослужбовці під час зустрічі (обгону) вітають один одного, дотримуючись правил, визначених статутом. З питань служби звертаються один до одного на “Ви”.

Начальники і старші, звертаючись з питань служби до підлеглих і молодших, називають їх за військовим званням і прізвищем або тільки за званням, додаючи в останньому випадку перед званням слово “товариш”. Наприклад: “Солдат Коваленко” або “Товаришу солдат“.

У вільний від служби час військовослужбовці можуть звертатись один до одного на ім’я, а до начальників і старших – на ім’я та по-батькові.

Командир повинен перш за все бути прикладом для своїх підлеглих. Це особливо стосується культури спілкування у всіх її проявах: манері поведінки, формі одягу, стилі віддання наказів і так далі. Прагнення бути близьким до людей похвально, але загравання з ними неприпустимо.

Високо цінується довіра командира до своїх підлеглих, але різке засудження викликає перекладання на плечі підлеглих своїх функціональних обов’язків. Доброзичливість командира не повинна переростати у фамільярність і недоречне “тикання”.

Дотримання вимог етикету дозволяє кожному військовослужбовцю відчути себе членом єдиного колективу, відчути гордість за приналежність до нього, краще реалізувати свої можливості.

Найцінніша якість командира – уміння організувати людей, викликати у них інтерес для виконання поставленого завдання. А досягти цього можна лише розвиваючи все краще, що є в людях, визнаючи їх гідність і заохочуючи за старанність.

Важливим елементом культури є культура мови військовослужбовця.

Дійсно, військовослужбовця багато в чому оцінюють за тим, як він висловлює свої думки, причому мова може бути як в усній, так і у письмовій формі.

Існують певні етикетні вимоги до доповіді начальника і виступу на зборах, публічної лекції чи розмови з друзями, розмови при особистій зустрічі або по телефону. Не менш важливим є правильно підготувати службову записку або рапорт, скласти звіт, написати особистого листа. Тут також є свої особливості. Всі вони входять до поняття “ мовний етикет ”. Він, у свою чергу, визначає одну з граней культури спілкування. Гучність голосу, тональність, підбір лексики у тій чи іншій ситуації яскраво демонструють рівень культури спілкування.

Дуже важливу роль для військовослужбовця відіграє і “немовний етикет”. Правильні і красиві рухи, жести, міміка, навіть погляд – все це також враховується при оцінці культури спілкування військовослужбовця.

Стосовно військового вітання Стройовий статут формулює певні вимоги немовного етикету. Ці правила визначають як діяти військовослужбовцю при виконанні військового вітання у різних ситуаціях, є яскравим прикладом, що для етикету однаково важливо і те, як людина говорить (пише), і те, як вона рухається.

Неприпустимо, щоб армійський колектив перетворювався на свого роду “школу лихослів’я”. Між тим лихослів’я – нерідкий бич у військових підрозділах.

Ще одна важлива складова військового етикету, і не тільки, – турбота про свою зовнішність. Елегантний зовнішній вигляд – свідчення поваги людиною самої себе і оточуючих. І, навпаки, неохайність в одязі, зачісці і т.д. – показник відсутності ділових і моральних якостей, необхідних у сучасному світі. Глибоко помиляються ті, хто вважає, що одна тільки красива військова форма змусить оточуючих поважати їх. Уміння гідно поводитися є просто необхідним. І розраховувати тут тільки на один окремий елемент: одяг, уміння говорити або витончено рухатися – дуже важко.

Життя різноманітне у своїх проявах. Військовослужбовець стикається з такими ситуаціями, які важко передбачити заздалегідь. Тому неможливо визначити правила поведінки на кожен випадок. Є один загальний принцип, який виручає майже завжди: пам’ятайте про честь власну і віддавайте належне гідності оточуючих.

Рекомендована література

1. Байбурин А.К., Топорков А.Л. Возле истоков этикета. – Л.: Наука. 1990. – 166 с.

2. Иванова Е.Н. Эффективное общение и конфликты. – С-П., 1997. – 74 с.

4. Кравченко С.М., Костецький М.В. Етика і психологія людини. – Львів, 1992. – 104 с.

5. Потебня О. Естетика і поетика слова. – К: Мистецтво. 1985. – 302 с.

6. Сафьянов В.И. Этика общения. – М.: Знание, 1991. – 64 с.

7. Шмидт Р. Искусство общения. – М., 1992. – 79 с.