Тема 41. Культура офіцера

В усіх сферах життєдіяльності офіцер повинен бути кваліфікованим фахівцем своєї справи. Це створює незаперечний авторитет серед підлеглих, взірець виконання службового обов’язку при вдосконаленні оперативної, мобілізаційної та бойової підготовки. Але не тільки службова діяльність офіцера є взірцем для підлеглих. Його особистісні якості, манера поведінки, міжособистісне спілкування, ставлення до підлеглих – все це провідна ознака культури офіцера, на якій ґрунтується розуміння благородства і почесної місії, високої ролі офіцера у житті колективу та суспільства.

Визначення поняття “культура”. Існує багато визначень культури. Одні під культурою розуміють цінності духовного життя. Інші, звужуючи це поняття, відносять до культури лише ідеологію.

Термін “культура” у початковому його тлумаченні не позначав якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов’язаний з уявленнями про дію, зусилля, що спрямовані на дію чогось, і тому вживався з певним доповненням, що позначали культуру чогось: культуру духу, культуру розуму тощо. Пізніше культуру стали розуміти як “людяність”, що виділяє людину з природи, варварського стану. Культура стала мірою, що відрізняє римлянина від варвара, цивілізовану людину від дикуна, природне від неприродного (штучного).

Незважаючи на різноманітність визначень культури, у них можна виділити синтезуюче ядро, що об’єднує різні точки зору. Таким ядром виступає слово “культура” (лат. cultura – обробіток, вирощування, догляд). Первісне це стосувалось землеробської праці. У переносному значенні культура – це догляд, покращення, ушляхетнення тілесно-душевно-духовних нахилів та здібностей людини; відповідно існує культура тіла, душі і духовна культура. Отже, культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, а також сам процес творення і розподілу матеріальних та духовних цінностей.

До матеріальної культури відносять сукупність матеріальних благ, засоби їх виробництва. Духовна культура включає сукупність усіх знань, усі форми суспільної свідомості (філософію, науку, мораль, право, мистецтво).

Якщо порівнювати людське суспільство з комп’ютером, то роль культури у суспільстві аналогічна ролі математичного забезпечення у комп’ютері: вона вміщує у собі мову, пам’ять, програми дій.

Програми діяльності, поведінки і спілкування залежать від різноманітності значень, норм, навичок, зразків, ідеалів діяльності й поведінки, ідей, гіпотез, вірувань, цілей, ціннісних орієнтацій тощо. У своїй сукупності та динаміці вони утворюють те, що називають соціальним досвідом. Цей історично нагромаджений соціальний досвід культура зберігає і транслює, тобто передає від покоління до покоління.

Професійна культура. Професійна культура є спосіб життя і одночасно оцінка діяльності. Вона поєднує два поняття: “професіоналізм” і “культура”, що визначають рівень розвитку діяльності самого суб’єкта і його особистісно-ділові якості.

Сутність професійної культури на особистісному рівні виражається мірою освоєння необхідних професійних знань, навичок і умінь, професійного досвіду, ступенем інтеграції професійних і соціальних якостей особистості; здатністю застосовувати найбільш раціональні способи та ефективні прийоми роботи у різних ситуаціях. Тобто, професійна культура особистості виступає, передусім, як сукупність конкретних соціально значущих професійних дій.

Серед структурних елементів професійної культури можна назвати духовний і діяльнісно-поведінковий. Духовна сторона включає: систему професійних знань, переконань, культуру професійного мислення, професійні потреби, почуття, вольову готовність для реалізації професійної діяльності. Діяльнісно-поведінкова сторона включає професійно-доцільні способи діяльності (ефективність діяльності) і культуру поведінки (якість діяльності).

Професійна культура не може бути незалежною від інших видів культурного розвитку та визначається системою суспільних відносин: політичних, правових, моральних, економічних, естетичних, релігійних тощо.

Отже, професійна культура – це складне соціальне явище, структура якого визначається характером професійної роботи і її взаємозв’язком з усіма сторонами громадського життя.

Основними носіями військово-професійної культури є офіцери. Саме офіцерський корпус є концентрованою силою, яка виробляє, зберігає і передає з покоління до покоління кращі національно-державні та військові традиції країни, військово-спеціальні знання і набутий досвід.

У професійній культурі офіцера, як у дзеркалі, відбивається військово-професійна культура суспільства, рівень засвоєння загальнолюдських цінностей, володіння знаннями, уміннями і навичками, набутими у процесі професійної діяльності у відповідності до індивідуальних особливостей особистості, її морально-психологічних властивостей, вдачі. Ось кілька з них – дисциплінованість, братерство, повага до бойових традицій, відданість військовому обов’язку, професійна компетентність, дотримання “слова офіцера”, активно-творчий стиль мислення та діяльності, розуміння ролі Збройних Сил у захисті суверенітету України.

Кожна військова спеціальність вимагає відповідної професіональної підготовки суб’єкта діяльності, певного рівня професійної культури. У той самий час, попри різноманітності конкретних військових спеціальностей, є щось спільне, що притаманне всьому офіцерському складу як суб’єкту військово-професійної діяльності. Це загальне об’єднується поняттям “культура офіцера”.

Культура офіцера. Культура офіцера визначає ідеальну модель офіцерського складу як суб’єктів військово-професійної діяльності, як головних носіїв професіоналізму та високих гуманістичних цінностей у Збройних Силах України.

Культура офіцера – сукупність професійних та особистісних якостей, що характеризують рівень соціально-професійного та особистісно-морального розвитку офіцера.

Моральна культура офіцера проявляється в усій системі його поглядів і переконань, повсякденній поведінці, конкретних вчинках, що здійснюються ним у різних видах діяльності. Вона проявляється у будь-якому виді особистісної культури (політичної, правової, естетичної, професійної, фізичної, сімейної тощо) у тій мірі, в якій будь-який вид людської діяльності має моральний “вимір”, моральний аспект.

Визнанням моральної культури офіцера є суворе дотримання норм військового етикету.

Культура офіцера може бути визначена як якісна характеристика морального розвитку і моральної зрілості особистості, що проявляється на наступних рівнях:

1. Культура етичного мислення як раціональна складова моральної свідомості (внутрішня культура). Моральна свідомість мусить спиратися не лише на аргументи розуму, а й на силу почуттів. Саме почуття людини, відшліфовані моральністю, є могутнім фактором переходу етичних знань у моральні вчинки.

2. Культура поведінки – сукупність форм щоденної поведінки людини (у побуті, у спілкуванні з іншими людьми, одязі, проведенні вільного часу), у яких знаходять зовнішнє вираження моральні та естетичні норми такої поведінки.

3. Культура спілкування людей заснована на дотриманні певних норм і правил, які вироблялися людством протягом усієї історії. Мовний етикет – важливий компонент культури офіцера. Культура поведінки не буває поза культурою спілкування, і навпаки.

4. Правова культура – дотримання вимог наявних законів, нормативно-правових документів, загальнолюдських етичних норм суспільства та захист прав, законності та правопорядку.

5. Виконання свого військового обов’язку як основа здійснення військово-професійної діяльності.

Для успішного виконання вимог військового обов’язку потрібні певні моральні якості, без яких офіцер неспроможний забезпечити складну, відповідальну військову службу: рішучість, мужність, наполегливість, чесність, витримка, здібність до самопожертви, героїзм, дисципліна, відповідальність, а також, якості властиві загальній культурі офіцера: людяність, працьовитість, чуйність, справедливість, патріотизм тощо.

Добрим порадником у формуванні високих патріотичних якостей може слугувати і кодекс лицарських звитяг: готовність боротися за волю, віру, честь і славу України; нехтування небезпекою, коли справа стосується життя друзів, побратимів; прагнення боронити рідний край від завойовників, героїзм, подвижництво в службі офіцерів.

У суспільній свідомості закріпилося – офіцер є людиною обов’язку і відповідальності. “Офіцер є зразком для підлеглого”, “слово офіцера є законом” – ці норми вимагають не тільки високих професійних, але й моральних якостей військового керівника.

Рекомендована література

1. Бокань В. Культурологія: Навч. посібник / За ред. Пічі В.М. Львів, 2003. – 136 с.

2. Етикет у житті військовослужбовців: навчальний посібник / Райко В.В., Морозов С.М., Віденко О.В, Шумовецька С.П., – Хмельницький: Видавництво НАДПСУ, 2005. – 144 с.

3. Катаєв Є. Формування морально-етичних якостей військового керівника. Військово-професійний етикет офіцера Збройних Сил України // Народна армія. – 2013. – № 27. На допомогу командирам (начальникам) щодо організації та проведення виховної роботи з особовим складом військ (сил) ЗС України. Спецвипуск № 2. – С. 1–2.

4. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник/ Горбач Н.Я; Гелів С.Д., Російська З.П. та ін. – Львів: Каменяр. 1992. – 166 с.

5. Ходань О. Морально-етична культура офіцера: педагогічний аспект // Вісник Львівського Університету. Серія педагогічна. – 2008. – Вип. 23 – С. 148–156.