Аллергологичні критерії

В останні роки в аллергологии використовується комплекс методів, що включають шкірні тести, провокаційні проби, аллергологічні тести in vitro: PACT (радіоалергосорбентний тест), реакція Праустніца-Кюстнера, тест Шеллі, реакція дегрануляції опасистих клітин і ін. Основна мета використання цих методів - ідентифікація причинно значимих алергенів.

Шкірні проби є доступним і інформативним методом аллергологічного обстеження. Основна мета їхньої постановки у виявленні причинно-значимих алергенів, до яких за даними анамнезу передбачалася наявність гіперчутливості, а також виявленні латентної сенсибілізації до інших алергенів. При інтерпретації результатів шкірних проб варто пам'ятати про можливість розвитку псевдопозитивних (тобто не мають у своїй основі Ig Е-опосередкованого механізму гістаміноліберації) і псевдопозитивних реакцій. Також варто враховувати, що проведення шкірних тестів вимагає крайньої обережності і не застосовується в дітей раннього віку.

Провокаційні проби використовують для підтвердження причинної значимості алергену у випадках розбіжності даних анамнезу і шкірних проб. Їх виконують у період ремісії хвороби. До них відносять кон'юктивальні, назальні, пероральні й інгаляційні тести.

PACT. Цей тест дозволяє вимірити рівень алергенспецифічних Ig E -антитіл. Перевага PACT у порівнянні зі шкірними пробами складається в можливості здійснювати діагностику в гострому періоді алергічних захворювань. Результати PACT корелюють з результатами шкірних тестів, вагою хвороби. Основними недоліками методу є менша в порівнянні зі шкірними тестами чутливість, велика вартість і мала приступність для пацієнтів.

Іноді як діагностичний тест використовується проба пасивного / переносу (реакція Праустніца-Кюстнера). Цю пробу проводять шляхом внутрішкірного введення здоровому реципієнту сироватки, отриманої від хворого алергією. У наступному через 48 годин йому вводять дозу алергену, що дозволяє.