Лізоцим

Лізоцим (мурамилпептидаза) - фермент, що розщеплює мураминову кислоту, яка знаходиться в складі оболонки грампозитивних бактерій, аж до повного лізису мікробної клітини. Лізоцим синтезується гранулоцитарними лейкоцитами, моноцитами і макрофагами. Він міститься в багатьох секретах людини, всіх ссавців: у слині, сльозам, молоці, слизі кишечнику, сечі, тканинах внутрішніх органів, м'язах, мозку, лейкоцитах, навколоплідних водах, плаценті та інших органах. В плазмі крові його постійна концентрація складає 8,5±1,4 мкг\мл, в сльозах в 150 разів більше. В останні роки показано, що бактерії, які формують колонізаційну резистентність слизової оболонки відкритих порожнин, також синтезують лізоцим. Разом з тим, алохтонні (патогенні) і факультативні (умовно патогенні) мікроорганізми здатні продукувати антилізоцим, який сприяє цим мікроорганізмам довгий час перебувати на слизових оболонках. Визначення рівня лізоциму в біологічних рідинах може дати важливу інформацію про стан антимікробного захисту. При мієломоноцитарному лейкозі можливе різке підвищення рівня лізоциму.

Захворювання, що викликані грампозитивними бактеріями, збудник піддається дії лізоциму безпосередньо, а у випадку грамнегативного збудника лізоцим діє поєднано з системою комплементу.

Лізоцим здійснює такі основні ефекти:

- стимулює фагоцитарну активність фагоцитуючих клітин за рахунок його дії на мембрану бактерій і опсонізує мікроргназми;

- стимулює синтез імунокомпетентними клітинами антитіл до мікробних антигенів;

- проявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію по відношенню до багатьох мікроорганізмів;

- потенціює дію гідролітичних ферментів на мікроорганізми;

- у невеликих концентраціях лізоцим підвищує проникність оболонки бактерій для ДНК, що стимулює процеси трансформації у мікроорганізмів;

- є ефективним засобом в лікуванні пневмококової, стафілококової, стрептококової і сальмонельозної інфекцій;

- потенціює дію низки антибіотиків та хіміотерапевтичних препара­тів;

- Лізоцим попереджає персистенцію та носійство патогенних та умовно патогенних мікроорганізмів (стафілокококів, стрептокококів), які не мають здатності продукції антилізоциму, на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів.

Титри лізоциму в сироватці крові понижуються при гострих інфекційних захворюваннях та при загостренні хронічних, при вакцинації. Але при вторинній імунній відповіді титр лізоциму підвищується з зростанням ефекту імунної відповіді.