Неспецифічні медіатори

До неспецифічних медіаторів відносять систему комплементу, лізоцим, систему інтерферонів про що йшла мова вище, а також інтерлейкіни, фактор некрозу пухлин (короткий опис вище), фактор гальмування міграції макрофагів, медіатори гіперчутливості негайного типу (гістамін, серотонін, фактор активації тромбоцитів та інші). Взаємодія імунокомпетентних та інших клітин, які первинне активуються при запальних, алергічних та інших імунних реакціях, з всіма іншими клітинами, що беруть участь в цих реакціях, здійснюється за хімічною взаємодією. Більшість імунологів рахує таку взаємодію як аналогічну, яка здійснюється при передачі імпульсу в нервовій системі.

До медіаторів запальних, алергічних та імунологічних реакцій відносять речовини, що відповідають наступним критеріям:

1. Нанесення агента (медіатора) повинно викликати ефект, який спостерігається при гострій запальній або алергічній реакції.

2. При запальній або алергічній реакції в тканинах повинна виділятися або утворюватися достатня кількість передбачуваного медіатора.

3. Ферменти, що потрібні для утворення передбачуваного медіатора, повинні виявлятися в місцях його продукції.

4. Повинен існувати механізм зупинки дії медіатора, щоб його ефект не продовжувався невизначено довго.

5. Фармакологічне втручання в синтез, збереження, виділення, метаболізм або дію агента повинно викликати передбачені зміни запальної або алергічної реакції.

6. Клінічний стан, пов'язаний з дефіцитом медіатора або метаболізуючих їх ферментів, повинен супроводжуватись відповідним зменшенням або збільшенням запальних або алергічних явищ.

7. Рецептори або інші механізми активації медіатора повинні виявлятися на відповідних клітинах фармакологічними методами або методом зв'язування.

Найкраще вивчений як медіатор - гістамін. Гістамін (бета-імідазолетиламін) був незалежно і майже одночасно виділений із біоло­гічного джерела і синтезований хімічними методами. Вже в самих ранніх дослідженнях було встановлено наявність гістаміну в тих тканинах, де спостерігаються анафілактичні та алергічні реакції. Крім того, аплікація екзогенного гістаміну на ізольовані тканини і введення його тваринам відтворює ряд ознак таких реакцій. Гістамін повністю відповідає критеріям, згідно яких медіатор повинен викликати відповідні ефекти після його введення.

Гістамін викликає розширення судин, підвищує їх проникність і скорочує гладкі м'язи, є регулятором запальних, алергічних та імунних реакцій, а також викликає свербіння і біль у місці його виділення або ін'єкції. Він не відтворює тільки однієї ознаки запалення - накопичення клітин у місці запалення.

Депо гістаміну є тучні клітини і базофіли. Імунний стимул (антиген) здатний ініціювати виділення гістаміну, а також анафілатоксини системи комплементу (СЗа, С5а). Фізична травма і різноманітні хімічні речовини викликають виділення гістаміну із тучних клітин. В останні роки показано, що гістамін здатний виділяти практично всі тканини організму людини.

Фактор активації тромбоцитів (ФАТ) утворюється в різних клітинах із фосфоліпідів - попередників, які є складовою части­ною клітинних мембран. Він утворюється при запальних і алергічних реак­ціях шляхом перетворення алкілацилгліцерофосфохолінів двома шляхами.

ФАТ діє на різні клітини, але важливішою його характеристикою є здатність активувати тромбоцити. Він також активує нейтрофіли, еозинофіли і мононуклеарні клітини до їх секреторної дії. Крім того, ФАТ при його одноразовому введенні викликає стрімке зниження артеріального тиску, у легенях він викликає бронхоспазм та індукує тривалу невибіркову гіперреактивність дихальних шляхів; у шлунково-кишковому тракті ФАТ викликає додаткові спазмогенні ефекти, пов'язані з його активуючою дією на тромбоцити, лейкоцити і клітини, що беруть участь у запаленні, які призводять до утворення лейкотриєнів і тромбоксану А2 та виділенню депонованих амінів. ФАТ є, поки що, єдиним ідентифікованим медіатором, здатним викликати невибіркову гіперреактивність бронхів у хворих на бронхіальну астму.

Ейкозаноїди - це похідні арахідонової кислоти. До факторів природженого імунітету належать ейкозаноїди, що виробляються під час запалення. За хімічною структурою серед ейкозаноїдів виділяють простагландини (вперше виявлені в тканині простати) і лейкотрієни, які виступають у ролі медіаторів запалення. Біологічні ефекти ейкозаноїдів при запаленні можна звести до вазоактивної (більше виражена у простагландинів), хемотаксичної (більше притаманна лейкотрієнам) та імунорегуляторної дії.

Ейкозаноїди здатні чинити різний вплив на мікроциркуляцію. В цілому вони викликають розширення артеріол і звуження венул, що сприяє гіперемії осередку їх вивільнення. Крім того, вони потенціюють ефекти БАР, які підвищують судинну проникність.

Ці сполуки виявляють хемотаксичний вплив на клітини природженого імунітету (нейтрофіли, моноцити) і тому сприяють розвитку клітинної інфільтрації вогнища.

До пізніх продуктів циклооксигеназного шляху належать простациклін та тромбоксан А2 (ТрА2), які регулюють стан мікроциркуляції. Простациклін синтезується ендотелієм і викликає вазодилятацію та зниження агрегаційних властивостей тромбоцитів, покращуючи реологічні властивості крові. Тромбоксан А2 вивільняється тромбоцитами, сприяє посиленню агрегаційної здатності крові, викликає вазоспазм. При запаленні зазвичай активується синтез простацикліну, оскільки більшість біологічно активних речовин викликають вазодилятацію посередництвом саме цього регулятору.

Тромбоцитактивуючий фактор - компонент системи природженого імунітету, який синтезується опасистими клітинами і гранулоцитами. Він активує нейтрофіли, розширює судини, спазмує мускулатуру бронхів, а також сприяє вивільненню біологічно активних речовин із тромбоцитів.

Контрольні питання.

І. Фактори і механізми неспецифічного протиінфекційного захисту.

1.1. Механічні та бар’єрні фактори.

1.2. Фізіологічні фактори, хімічні та біохімічні реакції.

1.3. Нормальна мікрофлора шкіри та слизових оболонок відкритих порожнин.

2. Клітинні фактори.

2.1.Фагоцитарна система.

2.2. Функції макрофагів.

2.3. Кілерні клітини.

3. Гуморальні фактори

3.2.Система комплементу.

3.2. Інтерферони.

3.3. Білки “гострої фази”.

3.4. Лізоцим.

3.5. Нормальні (природні) антитіла.

3.6. Неспецифічні медіатори клітин.

Контрольні тестові питання

1.До факторів та механізмів природженого імунітету не належать:

А. Механічні (шкіра та слизові оболонки)

Б. Нормальна мікрофлора

В. Адаптивні антитіла

Г. Фагоцитуючі клітини

Д. Система комплементу

2. Яка умова виключає захисну роль шкіри та слизових оболонок?

А. Цілісність

Б. Колонізація нормальною мікрофлорою

В. Порушеня цілісності та хвороби

Г. Нормальна кислотність

Д. Глікокалекс

3. Які функції не належать нормальній мікрофлорі шкіри та слизових оболонок людини?

А. Детоксикацій на

Б. Антагоністична стосовно патогенних та умовно патогенних мікробів

В. Сприяння дозріванню імунної системи

Г. Пригнічення синтезу інтерферону та лізоциму

Д. Конкуренція за ділянки адгезії на епітеліоцитах

4. До вроджених неспецифічних клітинних факторів імунологічної резистентності належать:

А. Т-лімфоцити і макрофаги

Б. Б-лімфоцити та дендритні клітини

В. Т-лімфоцити та В-лімфоцити

Г. Фагоцити та кілерні клітини

Д. Кілерні клітини та еритроцити

5. До професійних фагоцитів належать:

А. Нейтрофіли, еозинофіли та макрофаги

Б. Кілерні клітини та еритроцити

В. Макрофаги, кілерні клітини та Т-лімфоцити

Г. Т-лімфоцити та В-лімфоцити

Д. Т-лімфоцити і макрофаги

6. Основні функції макрофагів:

А. Кілінгова та представницька

Б. Представницька та секреторна

В. Секреторна та фагоцитуюча

Г. Фагоцитуюча (захисна) та секреторна

Д. Фагоцитуюча (захисна), презентативна та секреторна

7. До антигенпрезентуючих клітин належать:

А. Макрофаги, кілерні клітини та Т-лімфоцити

Б. Т-лімфоцити та В-лімфоцити

В. Макрофаги, дендритні клітини та В-лімфоцити

Г. Нейтрофіли, еозинофіли та макрофаги

Д. В-лімфоцити та дендритні клітини

8. Які рецептори не представлені на макрофагах?

А. FcR імуноглобулінів

Б. CD8

В. TOLL -подібні

Г. РRR (до мікробних паттернів)

Д. Рецептори до компонентів комплемента

9. Які структури не є патоген-асоційованими у мікроорганізмів?

А. Антигени ГКГ II класу

Б. Пептидоглікани

В. Ліпополісахариди

Г. Тейхоєві кислоти

Д. Вірусна та бактеріальна РНК та ДНК

10. Які види фагоцитозу існують?

А. Незавершений та завершений

Б. Ранній та пізній

В. Внутрішньоклітинний та позаклітинний

Г. Перехресний та завершений

Д. Т-клітинний та В-клітинний

11. Які клітини не належать до кілінгової системи?

А. Природні кілери

Б. Великі гранулярні лімфоцити

В. Т-хелпери

Г. Лімфокінактивовані кілери

Д. К-клітини

12. Які фактори не належать до вроджених гуморальних факторів резистентності?

А. Система комплементу

Б. Білки гострої фази, лізоцим

В. Природні антитіла

Г. Інтерферони

Д. Адаптивні антитіла

13. Які з перелічених чинників відіграють роль першої оборони при потраплянні інфекції?

А. Природні антитіла та система комплементу

Б. Т-лімфоцити

В. В-лімфоцити

Г. Т-лімфоцити та макрофаги

Д. Кілерні клітини та система комплементу

14. Який чинник є ініціатором активації системи комплементу за класичним шляхом?

А. Комплекс антиген - макрофаг

Б. Комплекс макрофаг –Т-лімфоцит

В. Комплекс антиген - антитіло

Г. Комплекс макрофаг - антитіло

Д. Комплекс комплемент - антитіло

15. Який шлях активації комплементу не потребує наявності антитіл?

А. Класичний

Б. Альтернативний

В. Т-залежний

Г. В- залежний

Д. Вірус індукований

16. Яка з перелічених функцій не властива системі комплементу?

А. Цитолітична та цитотоксична

Б. Опсонізуюча

В. Прозапальна

Г. Протизапальна

Д. Утворення МАК

17. Підвищення рівня білків гострої фази в крові не є ознакою:

А. Інфекційного процесу

Б. Бактеріальної інфекції

В. Аутоімунного процесу

Г. Активації Т-лімфоцитів

Д. Інгібіції протеаз

18. Природні атитіла не є:

А. Моноклональними

Б. Поліреактивними

В. Поліспецифічними

Г. Активаторами комплементу

Д. Опсонінами

19. Інтерферони поділяються на наступні класи:

А. Альфа, бета та гама+

Б. Т, бета та гама

В. В, альфа, та гама

Г. Еритроцитарні та лейкоцитарні

Д. Лімфоцитарні та тромбоцитарні

20. Які основні функції інтерферонів?

А. Противірусна, антитілопродукуюча

Б. Імуномоделююча, протипухлинна

В. Імуномоделююча, противірусна та антипроліферативна

Г. Антитілопродукуюча, противірусна та антипроліферативна

Д. Імуносупресивна, противірусна та антипроліферативна

Практичне заняття №3