Вимоги сучасної початкової інколи до математичної підготовки дітей у дитячому садку

Успіхи у шкільному навчанні багато в чому залежать від якості знань і умінь, що сформувалися у дошкільні роки, від рівня розвитку його пізнавальних інтересів і пізнавальної активності. Школа постійно підвищує ви­моги до всебічного, особливо інтелектуального, розвитку дітей. Це пояснюється такими об'єктивними умовами, як науково-технічний прогрес, збільшення потоку інформа­ції, зміни, які відбуваються у нашому суспільстві, особ­ливо в економічному житті, удосконалення змісту математичної освіти, перехід на навчання в школі з шести років.

Результати педагогічного досвіду переконують у то­му, що ці вимоги закономірні і виконання їх можливе, якщо навчально-виховна робота в дитячому садку й шко­лі буде єдиним процесом.

У нас створено єдину систему виховання й освіти під­ростаючого покоління, яка передбачає нерозривний зв'я­зок, логічну наступність у роботі всіх ланок цієї сис­теми.

Наступність — це не Що інше, як опора на пройдене, використання і подальший розвиток учнівських знань, умінь і навичок. Вона означає розширення й поглиблен­ня цих знань, усвідомлення вже відомого, але на новому, вищому рівні. Наступність дає змогу в комплексі вирі­шувати пізнавальні, виховні і розвиваючі завдання. Во­на виражається в тому, що кожна нижча ланка перспек­тивно націлена на вимоги наступної.

Навчання дошкільників як. початкова ланка освіти, орієнтується на можливості-дітей цього віку, а також на вимоги сучасного початкового навчання. Обидві ці умови визначають зміст, організаційні форми, методи і засоби навчання.

Ще К. Д. Ушинський обґрунтував думку про взаємо­відношення «підготовчого навчання» і «методичного на­вчання в школі». Він вважав, що систематичному навчан­ню в школі має передувати підготовче навчання у дошкільному віці; початок методичного навчання в школі рекомендував визначати індивідуально, спираючись на розвиток дитини, її підготовленість до занять. У процесі навчання, як вважав педагог, треба враховувати досвід дитини, її знання і розвиток у цілому. Будь-яка нова вправа має пов'язуватися з попередньою, спиратися на неї і робити крок уперед.

У працях Є. І. Тихеєвої, Ф. Н. Блехер, Ф. А. Михайлової, Н. Г. Бакст, 3.C. Пігулевської, Г. М. Леушино є також багато цінного й корисного, хоча питання на­ступності не перебували в центрі їхньої уваги. У 20— 40-х роках розроблені ними положення не можна було повністю реалізувати, бо для цього не було необхідних умов і головне бракувало спеціальних досліджень з про­блеми наступності. Лише в середині 60—70-х років з'явилися перші експериментальні дослідження Н. А. По­пової, Т. В. Тарунтаєвої та П. О. Сагимбекової на цю тему. Встановлення наступності затримувалося з об'єк­тивних причин. Насамперед перешкоджав недостатній розвиток мережі дошкільних закладів. Значна частина першокласників приходила до школи без попередньої систематичної підготовки. Родинне виховання не забез­печувало потрібного рівня математичного і в цілому ро­зумового розвитку дітей. Крім того, тривалий час спосте­рігалась неузгодженість навчально-виховних завдань у дитячих садках і школі.

Зараз значно зросла роль суспільного дошкільного виховання. З метою вдосконалення підготовки всіх дітей шестирічного віку до школи організовуються підготовчі класи в школах, дитячих закладах.

Забезпечення вищого рівня розвитку дітей, які всту­пають до першого класу, їхня попередня підготовка без­перечно істотно впливають на якість засвоєння у школі навчального матеріалу. Тому на серйозну увагу заслу­говує правильна постановка навчально-виховної роботи в дошкільних закладах, особливо у старших групах.

Психолого-педагогічні дослідження останніх років дали змогу істотно вдосконалити зміст навчання до­шкільників, зокрема, математики. Перебудова програ­ми виховання в дитячому садку відбувалася відповід­но до вимог початкової школи, які ставляться до ма­тематичної підготовки дітей та особливостей дошкіль­ників.

Одна з найперших вимог початкової школи полягає в тому, щоб у випускників дошкільних закладів сформу­вати інтерес до навчальної діяльності, бажання вчитися, створити міцну основу елементарних математичних знань і умінь. Відповідно до цієї вимоги перед школою діти мають знати числа в межах десяти, вміти рахувати у прямому й зворотному порядку по одному і групами предметів, визначати місце того чи іншого числа в нату­ральному ряду, зменшувати або збільшувати число на кілька одиниць (додавати й віднімати), розуміти відно­шення між суміжними числами, знати склад чисел з двох менших, складати й розв'язувати прості задачі й при­клади на додавання й віднімання, користуватися знака­ми +, —, =. Вони мають вміти ділити предмет на дві, чотири рівні частини, знати, як вони називаються, на конкретному матеріалі встановлювати, що ціле більше за частину цього предмета.

Діти вчаться визначати розміри предметів безпосе­реднім порівнянням, а також за допомогою вимірюван­ня умовною мірою і лінійкою, креслити відрізки певної довжини. Вони ознайомлюються з многокутниками та їхніми елементами: сторонами, кутами, вершинами, ма­ють вільно орієнтуватися в часі і навколишньому про­сторі, на аркуші паперу, у зошиті, книзі.

Проте сучасну школу це задовольняє формальне за­своєння цих знань та умінь дітьми. Подальше навчання в школі, звичайно, залежатиме від якості засвоєних знань: усвідомлення, гнучкості й міцності. Тому сучасна дошкільна дидактика-спрямована на опрацювання шля­хів оптимізації навчання з метою підвищення цих якос­тей. Випускники дошкільних закладів мають свідомо, з розумінням суті явищ уміти застосовувати здобуті знан­ня і навички не тільки у звичній, стереотипній, а й у змі­неній ситуації, в нових незвичних обставинах (грі, праці).

Одна з головних вимог початкового навчання до ма­тематичної підготовки дітей полягає в подальшому роз­витку мислення дошкільників. Математика — це глибо­ко логічна наука. Введення дитини навіть у початкову елементарну математику абсолютно неможливе без до­статнього рівня розвитку логічного мислення.

Психологічні дослідження М. М. Поддьякова, Н. І. Непомнящої свідчать про можливості дітей у ак­тивнішому розвитку аналітико-синтетичної діяльності, усіх форм мислення. Цього можна домогтися науково обґрунтованою корекцією як змісту, так і методики на­вчання.

Сучасна початкова школа потребує від випускників дитячого садка цілісної комплексної підготовки їх до на­вчання. Підготовка дітей до школи за змістом і спрямо­ваністю поділяється на загальну й спеціальну. Перша передбачає ознайомлення дітей з елементарними нор­мами та етикою поведінки, виховання пізнавальних ін­тересів, формування самостійності, відповідальності, на­полегливості. Друга має на меті озброїти дошкільників знаннями й уміннями, які безпосередньо визначають мож­ливість включення в навчальну діяльність або тією чи іншою мірою вводяться в зміст окремих дисциплін по­чаткової школи.

Серед таких якостей В. К. Котирло, С. П. Тищенко та інші виділяють допитливість, активність, ініціативність, самостійність, здатність до самоконтролю й саморегуля­ції, володіння основними видами навчальних дій, готовність сенсомоторного апарату, сформованість найважли­віших навичок і звичок.

Сучасна школа вимагає від дитини, що починає на­вчання в першому класі, високої працездатності, склад­ніших форм розумової діяльності, розвинутіших мораль­но-вольових якостей, ніж у дошкільні роки. Виконання усіх цих вимог сприяє підвищенню рівня загальної готов­ності дитини до шкільного навчання. Тільки на фоні за­гальної готовності дитини математична підготовка її здатна забезпечити засвоєння математики в школі, даль­ший розвиток інтересу до математичної діяльності.

У школі перед дитиною дедалі з більшою глибиною відкриватимуться наукові знання, і це вимагатиме го­товності оперувати абстрактними поняттями. Головне при цьому не розвиток окремих функцій (сприйняття, уваги, пам'яті тощо), а зміна функціональних зв'язків і відно­шень у свідомості дитини.

Свідомість, як зазначає Л. С Виготський, розвива­ється як ціле, змінюючи 'з кожним новим етапом свою внутрішню будову і зв'язок частин, а не як сума окре­мих змін, що відбуваються у розвитку кожної окремої функції. Доля кожної функціональної частини у розвит­ку свідомості залежить від зміни цілого, а не навпаки. Така зміна функціональної будови є головним і найіс­тотнішим у розвитку особистості.

Досягнення високого рівня готовності дітей до на­вчання в школі передбачає удосконалення насамперед змісту, форм і методів навчально-виховної роботи в ди­тячому садку, зокрема у навчанні їх математики.