Показники готовності дітей до вивчення математики у першому класі

Сформувати готовність до навчання у школі — означає створити передумови для успішного засвоєння дітьми на­вчальної програми і нормального входження їх в учнів­ський колектив. Природно, що одним із важливих показ­ників спеціальної (математичної) підготовки є наявність у дошкільників певних знань, умінь і навичок. Як пока­зує аналіз педагогічної роботи, рівень засвоєння цих знань, умінь і навичок залежить від віку, індивідуаль­них особливостей дітей, а також від стану навчально-виховного процесу в дитячому садку.

Для вихователя підготовчої групи особливого значен­ня набуває виявлення цього рівня перед вступом до школи. Цьому сприяють індивідуальні бесіди, дидактичні іг­ри з дітьми, виконання ними певних завдань та ін. При цьому слід орієнтуватися на такі показники:

обсяг математичних знань і умінь відповідно до про­грами виховання в дитячому садку;

якість математичних знань: свідомість, надійність за­пам'ятовування, можливість використання їх у змінених обставинах;

рівень умінь і навичок розумової діяльності;

ступінь розвитку пізнавальних інтересів і здібностей;;

особливості розвитку мови (засвоєння математичної термінології);

позитивне ставлення до школи і навчальної діяльнос­ті в цілому;

рівень пізнавальної активності.

Рівень засвоєння знань визначити легше, ніж ступінь оволодіння прийомами розумової діяльності, тим більше ступінь сформованості пізнавальних інтересів і здібнос­тей. У зв'язку з цим для виділення прийомів розумової діяльності треба добирати завдання, які дають змогу ви­значити рівень знань із відповіді. Бажано давати завдан­ня попарно: наприклад, перше завдання — пригадай роз­кажи, полічи, покажи, тощо; друге — порівняй, поясни, доведи, розв'яжи та ін. Друге завдання для дітей важче, але воно свідчить про рівень підготовленості дитини да школи.

Вивчати рівень підготовленості дітей шести-семирічного віку до навчання у школі можна за допомогою гру­пового або індивідуального обстеження. Показники підго­товленості відображують як загальний розумовий розви­ток дитини, так і її спеціальну підготовку з математики.

Як один із показників при обстеженні виділяють про­дуктивність уваги (за адаптованими коректорними таб­лицями), особливості розумового розвитку і навчальної діяльності. Індивідуальне обстеження дає змогу вихова­телеві скласти уявлення про особливості мови дітей, за­гальний рівень знань і спеціальну математичну підго­товку.

Як діагностичні (тестові) вправи Л. А. Левинова радить використати різні завдання такого типу.

Завдання 1. Дитині показують картку з цифрами, роз­міщеними у випадковій послідовності, і просять назвати й показати їх.

Завдання 2. Дитину просять назвати числа, суміжні з названим.

Завдання 3. Перед дитиною аркуш паперу із зобра­женням на ньому двох рядків кружечків. Верхній ря­док — вісім великих кружечків, нижній — дев'ять ма­леньких, які розміщені на меншій відстані один від од­ного, ніж великі. Ставиться запитання: «Яких кружечків більше? Яких менше?»

Завдання 4. Дитині показують по черзі три картинки: «Яблуня», «Аеродром», «Дівчинка з прапорцями». Про­понують придумати на кожну картинку задачу і розв'я­зати її.

Завдання 5. Дитині показують картинку «Будиночки». Дається завдання уважно подивитися на картинку і сказати, які форми тут зображено. (Вікна квадратної форми, двері — прямокутної і т. д.)

Завдання 6. Перед дитиною лежить вісім фігурок чо­тирьох кольорів: три червоні, дві зелені, дві сині, одна жо­вта. Вихователь запитує: «Скільки тут різних кольорів?»

Завдання 7. Перед дитиною лежить картинка, на якій зображено десять розміщених у ряд різних предметів. Дитину просять відповісти на запитання: «Скільки всьо­го тут предметів? Як ти порахував? На якому місці бу­диночок? Скільки всього пірамідок? На якому місці ма­ленька пірамідка? На якому місці велика мотрійка? Скі­льки всього мотрійок?»

Аналогічні завдання для обстеження вихователь чи вчитель початкової школи може знайти у відповідній ме­тодичній та інструктивній літературі. Тут слід звернути увагу на те, що незважаючи на зовнішню елементарність таких вправ (тестів), скласти їх дуже важко. Це потре­бує глибокої психолого-педагогічної компетенції, знання вікових особливостей дітей даного віку.

За ступенем успішності виконання завдань можна дізнатись про рівень математичної готовності дітей до шкільного навчання. Ці дані треба доповнити система­тичними спостереженнями, бесідами з дітьми.

У процесі навчання розвивається здатність дітей мис­лити абстрактно, робити узагальнення і порівняння, ви­користовувати цю здатність при розв'язуванні навчаль­них задач. Навчальна діяльність має свідомий характер і спрямовується вихователем. Психологічною основою на­вчальної діяльності є розвиток у дітей навчальних моти­вів і потреб. Навчання в школі — провідний вид діяль­ності. У дітей дошкільного віку не можна сформувати навчальну діяльність у такому вигляді, як про неї йшло­ся вище. До завдання вихователя входить формування у дошкільників передумов навчальної діяльності. Успіш­ність формування передумов навчальної діяльності по­в'язана з рівнем розвитку ряду психічних якостей дити­ни. О. П. Усов а виділила якості, які можна розглядати як деякі передумови навчальної діяльності. До таких. якостей належать уміння слухати вихователя, працювати за його, вказівками, здатність відокремлювати свої дії від дій інших дітей, розвиток самоконтролю та ін. На­вчальна діяльність є одним з видів пізнавальної діяльно­сті дитини. Для неї характерні певні практичні і розумо­ві дії.

У підготовці до школи велике значення мають пра­вильна організація і цілеспрямований розвиток уваги ді­тей у процесі навчання. Слід зазначити, що навчальна діяльність взагалі неможлива без відповідного рівня роз­витку уваги. У дітей старшого дошкільного віку значне місце у діяльності займає довільна увага. Дитина здатна сконцентрувати увагу на виконанні конкретної дії. У цьо­му віці значно зростають обсяг і стійкість уваги. Завдан­ням вихователя дитячого садка є правильна організація навчальної діяльності дитини, чітке визначення Завдань, мети і умов, що забезпечують виконання пізнавальних завдань.

Спостереження над учнями перших класів показують, що рівень уваги на уроках у школі залежить від того, наскільки вчитель використовує знання і досвід дітей. Там, де вчитель спирався на ці знання, увага була досить стійкою, там же, де такої опори не було, спостерігалася слабка зосередженість. Ці факти дають змогу зробити висновок про необхідність наступності у навчанні. Мож­на вважати, що продуктивність навчального процесу пе­ребуває у прямій залежності від адекватності (відповід­ності) складності навчальних завдань, рівня підготовле­ності учнів, обсягу їхніх знань і досвіду.

Основною педагогічною умовою розвитку передумов навчальної діяльності є спеціально організоване навчан­ня, в процесі якого діти засвоюють загальні способи і ме­тоди розв'язування різних практичних і пізнавальних завдань. Проблема формування у дошкільників якостей, необхідних для успішного навчання в школі, довго за­лишалося дискусійною. І вчених, і педагогів-практиків хвилювало питання — чи достатнім є фізичний і розумо­вий розвиток шестирічних дітей для засвоєння підготов­чої програми. Дослідження останніх років, проведені педагогами, психологами, фізіологами, медиками, показують, що вікові можливості старших дошкільників забезпечують засвоєння значного обсягу знань з програ­ми початкової школи. Ці висновки свідчать про доціль­ність навчання в школі з шести років.

Наукові дані показують, що у старших дошкільників досить добре розвинені зорові відчуття, Понад 80 % дітей добре розрізняють основні кольори й відтінки. Те саме можна сказати і про розвиток сприймання. Майже всі діти впевнено сприймають форму предметів, роз­мір, віддаленість, рух предметів.

Проте вчені наголошують на деяких особливостях сенсорно-перцептивної організації дітей-дошкільників,, які треба враховувати під час навчання математики. Так, у навчанні лічби важче сприймати кількість на слух, ніж лічити кількість, що сприймається наочно. Це зумовлено необхідністю спиратися на особливе вміння узгоджува­ти числівник не з видимим, а із сприйнятим на слух подразником, з установленням складніших асоціацій.

Ще складніші сенсорно-перцептивні процеси пов'язані зі сприйняттям числових виразів і дій. Прочитана, почу­та або названа арифметична дія має викликати зорово-слуховї асоціації. Внаслідок зорового сприймання або наочного уявлення цифра перетворюється на узагальне­ний сигнал певного числа (кількості), а також необхід­них дій із заданими кількостями.

Наукові дані розкривають складні психологічні ме­ханізми сприйняття дітьми математичних дій. Ці законо­мірності мають знати і враховувати вихователі дошкіль­них дитячих закладів і вчителі початкових класів для того, щоб продуктивно здійснити наступність у навчан­ні і вихованні.

Вік дітей п'ять-шість років найбільш активний, куль­мінаційний у розвитку процесів сприйняття, пам'яті, мис­лення, уяви. На рубежі старшого дошкільного віку діти достатньо оволодівають рідною мовою, виявляють висо­кий інтерес до пізнання всього нового. Посилено розви­вається центральна нервова система. Це забезпечує значне ускладнення психічних функцій. Можливість аналізувати й узагальнювати явища довкілля сприяє успішному розвитку розумових процесів.

Успішність навчання дітей у школі пов'язана не тіль­ки з наявністю у дошкільників певного обсягу знань. Навіть уміння лічити і розв'язувати задачі не має при цьому вирішального значення. Шкільне навчання основ­ні вимоги ставить передусім до розумової діяльності.

У зв'язку з цим рівень розвитку розумових здібностей — один з найважливіших показників підготовленості дити­ни до школи. Треба вчити дітей спостерігати, аналізувати, узагальнювати, робити висновки. Інтелектуальні мож­ливості дітей розширюються в процесі активного і ціле­спрямованого ознайомлення з об'єктами і явищами довкілля, законами природи, особливостями, стосунків між людьми.

Навчання елементів математичних дій здійснюється на фоні розгорнутої розумової діяльності дітей. Цей про­цес є яскравою ілюстрацією теорії І. П. Павлова про рефлекторну природу психіки, про перехід від чуттєвого ступеня пізнання до логічного. Так, виконання лічильної операції на початковому етапі навчання, як складне умін­ня, спирається на розгорнуті дії руки, ока, на називан­ня числівників уголос. Надалі, удосконалюючись, операція лічби помітно видозмінюється, проходячи шлях від роз­горнутих способів лічби пересуванням предметів, які лічать, до скорочених прийомів показу, називання чис­лівників уголос і завершується усною лічбою про себе.

Однією з ознак будь-якого предмета є його розмір. Оцінюючи розмір, дитина не тільки пізнає кожний пред­мет окремо, а й встановлює співвідношення предметів. Це впливає на формування у дітей узагальнених знань про довкілля. Будь-яке вимірювання розміру дістає числове вираження. Тому розвиток уявлення про розмі­ри предметів дає змогу поглибити поняття числа. Усві­домлення розміру старшими дошкільниками Істотно впливає на розвиток розумових здібностей у цілому, оскільки потребує виконання дій розрізнення, порівнян­ня, узагальнення.

Здійснюючи наступність між дитячим садком і шко­лою у формуванні понять про розмір, треба враховува­ти одну важливу особливість. У дітей виникають значні труднощі у вживанні конкретних математичних термі­нів, які позначають розміри предметів різної довжини. Найчастіше вони використовують слова «великий» і «ма­лий». При характеристиці предметів різної довжини, висоти, ширини, товщини дітям важко диференціювати відповідні терміни. Більше того, наукові дослідження показують, що й саме слово «розмір» (величина) не має для багатьох дітей сигнального значення, оскільки вони не розуміють його суті. Цю обставину слід враховувати і вихователям, і вчителям перших класів, коли вони навчають дітей виділяти у плоских предметах переважну або найбільш значущу протяжність і розуміти три­вимірність просторових відношень.

Діти старшого дошкільного віку вже вміють, хоч і не повною мірою, стримувати свої імпульсивні дії. Ігрова, навчальна, творча і трудова діяльність характеризують­ся довільною регуляцією. Під час навчальних.занять діти виявляють організовану поведінку. Дитина ціле­спрямовано намагається розв'язати поставлене перед нею завдання, досягти бажаного результату. При цьому помітно виявляються такі вольові якості, як наполегли­вість, ініціативність, самостійність. Дістаючи завдання від дорослих, дитина намагається проявити свої сили, волю. Така пізнавальна активність дитини дасть їй змо­гу надалі легше й краще оволодівати знаннями.

Досвід роботи в школі дає підставу вважати, що можливості навчання вихованців дитячих садків знач­но вищі, ніж Дітей, які приходять до школи із сім'ї. Вихованці дитячих садків мають певний досвід поведін­ки, широке коло логічних і практичних знань, високий рівень розвитку пізнавальних інтересів і здібностей. А це залежить насамперед від організації педагогічного процесу в дитячому садку.

При підготовці до навчання у школі важливу роль відіграє виховання позитивного ставлення до цієї події. Дослідження показують, що високий рівень інтелек­туального розвитку дитини не завжди збігається з її особистою готовністю до школи. У ряді випадків на по­чатку навчання в школі виявляється відсутність у дітей позитивного ставлення до нового способу життя, наступ­них змін, умов, правил, вимог режиму навчання, життя і діяльності в цілому. Тому ще у дитячому садку вихо­вателі мають формувати позитивне ставлення дошкіль­ників до навчання, яке включає прагнення дитини до­сягти нового соціального стану — тобто стати школярем. Дитина має розуміти важливість шкільного навчання, поважати вчителя та його працю, поважати старших товаришів по школі, любити книгу, дбайливо ставитися до неї.

Згідно з виділеними нами раніше показниками умов­но можна назвати три рівні підготовленості дітей до школи.

До першого рівня слід віднести дітей, які добре за­своїли програмні вимоги попередніх груп, мають добрі навички лічильної діяльності, обстеження, вимірюван­ня, поділу цілого на частини, розв'язування задач тощо.

При цьому діти підготовчої групи уміють виконувати нескладні дії у думці без опори на наочність, при порів­нянні предметів за формою користуються геометричною фігурою як еталоном, уміють класифікувати, узагальню­вати, діяти згідно з інструкцією педагога, мають навички самоконтролю, проявляють інтерес до навчання, умі­ють працювати зосереджено, не відволікаючись, аде­кватно вживають математичну термінологію, правильно, якісно, у встановлений термін виконують завдання, об'єктивно оцінюють свою роботу.

До другого рівня можна віднести дітей, що задовіль­но оволоділи програмою попередньої групи; мають пев­ні навички у лічильній діяльності, вимірюванні величини, поділі цілого на частини та ін. Разом з тим у них не до­сить розвинена розумова діяльність: їм важко пояснити вибір арифметичної дії, узагальнювати і класифікувати; самоконтроль у цих дітей нестійкий; вони майже не про­являють інтересу до навчальної діяльності; математич­ний словник їх бідний, самооцінка завищена або зани­жена.

До третього рівня відносять дітей, що слабко засво­їли програму попередніх груп. Ці діти мають деякі на­вички у виконанні операцій лічби, проте в усіх інших видах математичної діяльності мають слабкі навички або взагалі їх не мають. Діти, що належать до третього рівня засвоєння математичних знань, відчувають знач­ні труднощі при виконанні розумових операцій порів­няння, узагальнення, класифікації. Ці діти не виявля­ють інтересу до навчальної діяльності, неправильно вжи­вають спеціальну математичну термінологію, часто не можуть виконати завдання вихователя, порівняти його із зразками.

Педагогічну роботу напередодні приходу дітей до школи слід спрямувати на повну ліквідацію третього, найнижчого, рівня математичних знань, умінь і навичок, на досягнення досить якісної математичної підготовки дітей до школи. Зусилля педагогічного колективу мають забезпечити формування у дітей міцних знань і умінь в обсязі програми виховання у дитячому садку, розвиток у них мови, мислення, пізнавальної активності, інтересів і здібностей.

Запитання і завдання.

1. Покажіть актуальність проблеми наступності у роботі дитя­чого садка і школи у світлі основних напрямів розвитку освіти на Україні.

2.У чому суть основних вимог сучасної початкової школи до математичного розвитку дітей старшого дошкільного віку?

3.На основі порівняльного аналізу програм підготовчої групи і першого класу початкової школи покажіть наступність у змісті на­вчання математики.

4.Під час педагогічної практики вивчіть рівні математичної під­готовки дітей до школи, використовуючи задачі з підручника. Спро­буйте пояснити причини недостатнього рівня засвоєння окремими дітьми знань і умінь. Сплануйте конкретні педагогічні заходи, які сприяли б удосконаленню математичних знань і умінь дітей.

5. Вивчіть план роботи дитячого садка щодо здійснення зв'язків наступності зі школою. Розкрийте своєрідність окремих форм роботи. Доведіть значення спільної роботи дитячого садка і школи у вихованні в дітей бажання вчитися.