Формування уявлень про розмір предметів. Важливе місце в системі роботи щодо ознайомлення дітей п'ятого року з розміром займає навчання їх упо­рядковуванню предмета за одним з параметрів

Важливе місце в системі роботи щодо ознайомлення дітей п'ятого року з розміром займає навчання їх упо­рядковуванню предмета за одним з параметрів. Для цьо­го порівнюють три, чотири і навіть п'ять різних за розмі­рами предметів. Діти розміщують їх від найменшого (низький, вузький, короткий) до найбільшого або навпаки — від найбільшого до найменшого. Вони оволодіва­ють узагальненим способом виділення розміру, діючи за правилом: щоб розмістити ряд предметів за розміром, треба щоразу вибирати найбільший з усіх предметів або, навпаки, найменший. Поклавши предмети в ряд, діти парами порівнюють їх за розміром: спочатку з тим, що лежить зліва, а потім з тим, що справа. Після цього вони роблять висновок, що цей предмет більший (вищий, ширший, довший) від того, що зліва, або менший (ниж­чий, вужчий, коротший) від того, що справа. Такі впра­ви дають змогу дітям усвідомити, що розмір — поняття відносне.

Так, на одному із занять вихователь вчить дітей зна­ходити співвідношення між трьома предметами за дов­жиною і розкладати предмети в ряд¹залежно від дов­жини, орієнтуючись па зразок: позначати співвідношення за довжиною словами: найдовший, найкоротший, дов­ший, коротший. Для цього педагог вміщує на фланелеграфі дві стрічки контрастного розміру (з різницею за довжиною до 10 см). Запитує дітей: «Скільки стрічок? Якого вони кольору? Що можна сказати про їхні розміри?» Далі вихователь вміщує між двома стрічками тре­тю і з'ясовує, скільки їх стало. «Погляньте, в якому по­рядку розміщено стрічки. Яка стрічка найкоротша (най­довша)?»— запитує вихователь. Діти показують най­довшу і найкоротшу стрічки, називають порівнювальні розміри всіх стрічок: довга, коротша, найкоротша.

Далі вихователь звертає увагу дітей на те, що стріч­ки розміщені у ряд по порядку — від найкоротшої до найдовшої. Зліва кінці стрічки лежать на одній лінії (ви­хователь приставляє лінійку або указку), а праворуч вийшли немовби сходинки. Добре видно, яка стрічка довша, яка коротша.

Розмір стрічок порівнюють попарно: «Що можна ска­зати про довжину червоної і жовтої стрічок? Яка дов­ша? Яка коротша?»

Вихователь на очах у дітей створює зразок ряду предметів, потім вони розглядають його, звертають ува­гу на послідовне розміщення предметів, направлення ряду (висхідне або невисхідне), сталу різницю між дво­ма суміжними предметами. Оскільки виявити останню часто дітям буває важко, на перших порах можна відмі­чати спеціально проведеною лінією (позначкою) або ін­шим кольором «зайвий шматочок» кожного наступного елемента порівняно з попереднім. Аналізуючи збудовані таким чином ряди величин, діти оволодівають прийомом порівняння, який спрямовано на обстеження наявних предметів і сприяє формуванню поняття «ряд розмірів».

У цій групі значна увага приділяється розвитку око­міру.

Дітям можна давати завдання на знаходження пред­мета, рівного за довжиною (або іншим розміром), нап­риклад із чотирьох-п'яти предметів знайти предмет та­кої самої довжини (ширини, висоти). Знання і вміння, набуті на таких заняттях, необхідно систематично за­кріпляти на інших (з малювання, аплікації, конструю­вання), а також під час екскурсій, ігр тощо. Дітям про­понується порівняти розміри різних частин рослин, пі­дібрати смужки потрібних розмірів для ремонту книжок, спостерігати, як змінюються розміри будинку, який бу­дується, та ін.

У роботі з дітьми широко використовуються, ігри та ігрові ситуації: «Побудуємо сходинку», «Наведемо по­рядок», «Розкладемо по порядку», «На якій сходинці Півник?».