Орієнтування в часі. Велике значення має розвиток у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на час дії: бу­ло

Велике значення має розвиток у дітей розуміння та правильного вживання слів, які вказують на час дії: бу­ло, є, буде; розрізняння і називання частин доби: ранок, день, вечір, ніч; розуміння слів, які вказують на трива­лість і співвідношення часу: довго, недовго, зараз, пізні­ше, раніше; у нескладних сюжетах визначення послідов­ності логічно пов'язаних подій.

Формуванню цих уявлень сприяє насамперед чіткий розпорядок дня, чітко встановлений час підйому дітей, ранкової гімнастики, сніданку, занять, ігор тощо.

Передусім Молодші дошкільники характеризують час за подіями, що відбулися безпосередньо-з кожним із них за день і викликали сильні емоції. Поступово вони від­ходять від такого розуміння часу і починають пов'язува­ти його з подіями, які стались довкола. Характерним для дітей цього віку є сприйняття часу як предметів, що іс­нують самостійно:«Куди зникають дні? Куди пішло вчо­ра? Звідки прийшло завтра?» — запитують діти, уособлю­ючи час.

На індивідуальних та колективних заняттях з матема­тики, з рідної мови, а також при ознайомленні з довкіл­лям у вільний від занять час вихователь розглядає кар­тинки із зображенням дій дітей, природних явищ тієї чи іншої пори доби, проводить практичні дії із застосуван­ням ілюстративного матеріалу і без нього, розмовляє з дітьми, читає оповідання, казки.

Поглиблення, уточнення і закріплення правильного розуміння і вживання часових термінів здійснюється на заняттях з використанням роздавального дидактичного матеріалу. Вихователь демонструє перед дітьми дві карт­ки і пояснює, що із зображеного триває довго, а що не­довго, що буде скоро, що нескоро, що вже було.

Ознайомлення дітей з частинами доби слід починати з контрастних,відрізків: день — ніч, ранок — вечір. Роботу можна почати з розглядання картинок, на яких зображе­ні певні, характерні для окремих частин доби, явища. При цьому вихователь спирається на дитячий досвід, активізує їхні спогади про ту чи іншу діяльність. Вихователь запитує: «Що намальовано на картині? Коли сонечко сві­тить яскраво? А що ви, діти, робите вдень у дитячому са­дку? А що у цей час роблять ваші батьки?»

На цьому самому занятті можна запропонувати дітям розглянути картинку із зображенням ночі. Вихователь підводить дітей до того, що вночі темно, на небі бувають зірки, і місяць, вночі всі сплять.

Аналогічно вихователь ознайомлює дітей з іншими частинами доби: ранок — вечір. Можна так само викори­стати картинки з яскраво вираженими ознаками тієї чи іншої частини доби у природі та діяльності людей. Діти аналізують картинки і співвідносять певні природні яви­ща та певну діяльність, людей з частинами доби. Закріпи­ти ці завдання можна в дидактичній грі «Коли це буває?» Суть гри полягає в тому, що вихователь перелічує діяль­ність дорослих та дітей, а діти дізнаються, коли це буває. Наприклад: «Встає сонечко. Мами і тата йдуть на роботу, а діти — до дитячого садка». — «Це — ранок», — кажуть діти. «Сонечко піднялось вище. Діти граються на ділянці дитячого садка». — «Це — день».

Для того щоб сформувати у дітей початкові уявлення про одну з властивостей часу — про його змінюваність, треба, починаючи з молодшої групи, вправлятися з діть­ми у правильному розумінні та позначенні часу дій і плинності подій. Так, дітям пропонуються такі вправи і завдання: «Що робимо зараз? Що робитимемо потім?» — «Зараз ми снідаємо, а потім гратимемось».

«Коли сонечко встає — це ранок, а що настає за ран­ком? Коли сонечко сідає, на вулиці темніє — це вечір. А що буде потім? Що ми робимо вранці? Що ми робимо вдень? А що робитимемо ввечері?»

Під час виконання цих вправ вихователь стежить, на­скільки діти розуміють "те чи інше завдання, засвоюють терміни, поняття, асоціюють їх з потрібними діями і кон­кретними подіями.

Орієнтування дітей у часі тісно пов'язане з активною оперативною діяльністю дитини в житті. Вправи на орі­єнтування в часі потребують багаторазового повторення, поки кожна дитина не засвоїть у дії потрібний термін, не навчиться вільно користуватись ним за вказівкою вихо­вателя.

Запитання і завдання.

1. Доведіть важливість і необхідність систематичної роботи з дітьми, пов'язаної з формуванням у них уявлень про множину.

2. Розкрийте дидактичну суть прийомів накладання і прикла­дання.

3.На конкретних прикладах розкрийте методику ознайомлення дітей четвертого року життя з розмірами предмета.

4.На педагогічній практиці методом спостереження і бесід з дітьми вивчіть вікові та індивідуальні особливості засвоєння матема­тичних знань в обсязі програми даної вікової групи. З цією метою можна запропонувати дітям такі запитання і завдання: «Постав усіх маленьких мотрійок у ряд (на столі у вихователя п'ять маленьких мотрійок і дві великі). Чому ти не всіх мотрійок поставив? Яких мотрійок більше, маленьких чи великих? А як це можна узнати? Сховай маленьких мотрійок під ялинку так, щоб їх не було видно. Чому не видно мотрійок? Знайди серед стрічок найдовшу, найкоротшу, вузьку, широку. Візьми у праву руку червоне коло, а в ліву — синє. Покажи пальчиком, що коло кругле. Зараз день, а як назива­ється час доби, коли ти спиш?»