Релігійний характер середньовічного світогляду і філософії

Перш, ніж приступити до розгляду філософської думки епохи середньовіччя, потрібно згадати особливості античної філософії.

На відміну від античної філософії, де началом всього є природа (космоцентризм), в епоху середньовіччя джерелом будь-якого буття, блага та красоти розглядається Бог. Середньовічне мислення є теоцентричним. Бог є реальністю, який утворює та визначає все суще. В основі християнського мислення лежать два важливих принципи, які не зводяться до міфологічної свідомості та язичницького (нехристиянського) мислення: 1) ідея творіння – креаціонізм; 2) ідея одкровення. Ці дві ідеї можна звести до онтологічних (вчення про світ) та гносеологічних (вчення про пізнання) аспектів філософії.

Справа в тому, що в IV-V ст. у Європі відбулися гло­бальні зміни. Римська імперія розділилася на дві окремі частини - Західну і Східну імперії, на місці яких згодом виникають, з одного боку, Європейські держави, а з друго­го — Візантійська імперія. З розпадом Римської імперії починається новий період в історії Європи — Середні віки, який продовжувався до XV ст.

Цей час знаменувався тим, що до IV—V ст. вже склався певний світоглядно-релігійний ґрунт у регіоні. На зміну язичництву прийшло християнство, яке стало основою світоглядної системи європейської цивілізації. Саме тому в епоху Середньовіччя в Європі розвивалася в основному християнська філософія.

Якщо античну філософію називають космоцентричною з огляду на те, що в центрі її пошуків стоїть Всесвіт і людина, то християнська філософія Середньовіччя — теоцентрична. У свою чергу, ідея Бога проходить крізь внут­рішній світ людини. Тому філософська проблематика Се­редньовіччя у своїй основі лишається незмінною, хоча від­бувається зміщення наголосів.

Оскільки середньовічний спосіб буття формує сприйняття світу «за образом і подобою» духу, то вирішення усіх проблем людини пропонується шукати у сфері духу. Безперечно, що найдосконалішим втіленням духовності є Бог. Тео­логія стає основним знанням цього часу. Як наслідок, християнська філософія, на відміну від античної, проголо­шує тілесні характеристики вторинними, натомість підкрес­лює важливість духовних критеріїв оцінки осіб.