Ідейний зміст філософії епохи Відродження

Наступні питання цієї теми стосуються філософії Відродження. Ця епоха була орієнтована на мистецтво, в центрі її уваги опинилася людина. Філософське мислення – антропоцентризм. Індивід набуває самостійності, він представляє самого себе. Його позиція: гордість та самоствердження, усвідомлення власної сили та таланту.

В епоху Відродження філософія знову звертається до вивчення природи. Але розуміння природи має нову специфіку: християнський бог тут втрачає свій трансцендентний потусторонній характер, він як би зливається з природою. Така натурфілософія є пантеїзм. Християнський геоцентризм поступово змінюється антропоцентризмом нової доби. Місце людини в світі, її доля, воля хвилюють філософів та мислите­лів і митців Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Нікколо Макіавеллі, Миколая Кузанського та ін. Особливістю фі­лософської парадигми Відродження стає відродженням інтересу не тільки до людського духу, а й до тіла. Мисли­телі висувають ідею всебічного розвитку особи.

Виникає таке явище Ренесансної культури, як гуманізм. Це спосіб мислення, який проголошує ідею людського бла­га головною метою соціального та культурного розвитку і підкреслює цінність неповторності кожної особи.

Готуючись до семінару, слід звернути увагу на антисхоластичну спрямованість поглядів мислителів Ренесансу та на пантеїстичну картину світу. (Пантеїзм — філософське вчення, в якому Бог сприймається як надприродна сила, що існує в усіх об'єктах, а не як всемогутня Особа).

Гуманісти Відродження не були атеїстами, проте кри­тично ставилися до Церкви, вважаючи, що офіційна Рим­о-католицька церква неправильно розуміє Бога. У творах мислителів з'являються антиклерикальні ідеї (анти­клерикалізм — критика Церкви як організації).

Розвиток філософії в епоху Відродження пов'язаний з іменами Миколая Кузанського, Парацельса, Джордано Бруно. Головні ідеї, які висловлюються в цей час такі:

1) ідея нескінченості;

2) ідея загального зв'язку духу й природи + ідея роз­витку, яка базується на цьому зв'язку;

3) ідея самостійності індивідуальних створінь і їх роз­поділу у послідовному ряді від нижчого до вищого.

Кожна з цих ідей пов'язана з ім'ям певного представника цього періоду: Миколи Кузанський (XV ст.); Теофраст Парацельс (ХУ-ХУІ ст.); Джордано Бруно (кінець XVI ст.).

У цілому культура Ренесансу виступає як синтез християнської античної і східної культур. На ґрунті переплетіння релігійних, наукових, літературних традиції в епоху Відродження народжується Західноєвропейська культура.

І, як підсумок, зробити узагальнення основних рис філософії епохи Середньовіччя, а саме: 1)теоцентризм; 2) креаціонізм; 3) релігійний світогляд;

4) духовність.

Головні риси епохи Відродження: 1) гуманізм; 2) геліоцентризм; 3) критика схоластики; 4) відродження античної діалектики; 5) пантеїзм; 6) повернення до матеріалізму; 7) дослідження проблем формування держави на переломному етапі переходу до буржуазних суспільних відносин.

Термінологічний словник:

Теоцентризм – основна риса філософія середньовіччя, відповідно якій реальністю, яка визначає все суще, є не природа і не людина, а Бог.

Аскетизм (від грец. «вправа, подвиг») – моральний принцип, який полягає у відмові життєвих благ, придушенні природних бажань з метою самовдосконалення або досягнення морального чи релігійного ідеалу.

Віра - особливе ставлення до реальних або уявних об'єктів (явищ), коли їх істинність приймається без теорети­чного й практичного доведення

Гріховність - релігійний термін, що означає природну неповно­цінність людського буття, його внутрішню ущерб­ність, що виявляється у відмові від духовної єдності з Богом і виборі зла.

Догмат (від грец. «закон, правило, постанова») — в серед­ньовічній філософії означає головне положення того чи того віровчення, яке приймається без доказів (як безперечна істина).

Екзегеза - (від грец. «витлумачую») — метод трактування біб­лійних істин без зміни їх сутності, використовувався в середньовічній філософії (апологетиці, патристиці, схоластиці) під час вивчення Святого Письма

Есхатологія (від грец. «кінцевий» і «вчення») — релігійне вчення про остаточну долю людства (складова будь-якої релігійної ідеології)

Молитва – у монотеїстичних релігіях — провідна форма словесного спіл­кування людини з Богом.

Патристика (від лат. падре- отець) - вчення отців церкви по тлумаченню, обґрунтуванню християнства; форма філософії раннього середньовіччя.

Апологетика (від давньогрецьк. захист вчення) – обґрунтування та захист християнського вчення; одна з форм філософії раннього середньовіччя.

Схоластика (від грец. школа) – середньовічна форма філософії та її викладання; тип філософського мислення.

Томізм – офіційна філософська доктрина католицького християнства, що ґрунтується на вченні Томи Аквінського.

Одкровення - надприродне безпосереднє отримання істини, яке має місце лише серед обраних людей у мить їхнього містичного просвітлення

Провіденціалізм (від лат. - «передбачення, провидін­ня») - релігійно-філософське розуміння причин су­спільних подій як прояву волі Бога, а їх сенсу — як наперед визначеного наміру Бога.

Теодіцея - (від грец. «бог», «справедливість», букв, «боговиправдання») — релігійно-філософське вчення, метою якого є доведення того, що існування зла у світі не заперечує уявлень про Бога як абсолютне добро.

Теологія - раціональна систематизація віровчення тієї чи іншої релігії.

Християнська антропологія - релігійно-філософська концепція, згідно з якою лю­дина є унікальним творінням завдяки своїй богоподібній сутності.

Гуманізм (грецк. – людина, людське) – вчення, в якому визнається цінність людини як особистості, де блага людини – вищий та остаточний критерій.

Пантеїзм (грецьк. – «пан» – все, «теос» – Бог) – вчення про тотожність природи та бога, який розчинений у світі, в будь-яких речах. Тут маються елементи матеріалізму, частковий відхід від ортодоксального теїзму.

Секуляризація (від лат. світський) – процес звільнення різноманітних сфер суспільства, організацій, індивідуальної свідомості, діяльності та вчинків людей, соціальних відносин й інститутів від впливу релігії.

Креаціонізм (від лат. «створення») – розуміння світу як результату Божого творіння.

Гілозоїзм (грец. «речовина, матерія» та «життя») - філософське вчення, згідно з яким уся матерія є одухотвореною і має здатність відчувати.

Реформація (від лат. «перетворення», «виправлення») – соціально-політичний рух в Європі ХУІ ст. проти феодалізму та католицької церкви, у вузькому розумінні – здійснення релігійних перетворень у дусі протестантизму.

Єресі (від грец. «відбір, учення, школа») – релігійні вчення, течії, які перебувають в опозиції до панівної релігійної системи.

Питання для самостійного вивчення теми:

1.Яке місце філософії в духовній культурі суспільства?

2.Чому вивчення філософії необхідне фахівцю будь-якої галузі?

Теми рефератів, повідомлень та доповідей:

1. Історична роль філософії середньовіччя.

2. Томізм як офіційне вчення Римо-католицької церкви.

3. Порівняльний аналіз античних і біблійних уявлень про виникнення світу.

4. Нове розуміння проблеми людини у християнському віровченні.

5. Проблема співвідношення філософії та релігії у працях отців церкви.

6. Аврелій Августин як найвидатніший мислитель періоду патристики.

7. Сутність релігійно-філософського вчення Томи Аквінського.

8. Проблема людини в гуманістичній філософії.

9. Вчення про «радощі повсякденного буття» Мішеля де Монтеня.

10. Значення філософії Ренесансу для розвитку світової культури й філософії.

Питання для контролю та самоконтролю.

1. Які особливості історичних умов, в яких розвивалася середньовічна філософія?

2. Назвіть імена мислителів, які жили та творили в цей час?

3. Які основні напрямки середньовічної філософії?

4. Що таке схоластика, які її основні риси?
5. Що таке "номіналізм" і "реалізм", у чому полягала суть їх боротьби?
6. Що таке містика, яка роль цього напрямку в розвитку європейської філософії?
7. Що Ви можете сказати про вчення Августина та його вплив на середньовічну філософську думку?
8. Що можна сказати про вчення Фоми Аквінського та його роль у розвитку середньовічної філософії?
9. Як середньовічні мислителі ставилися до процесу пізнання?

10. Що таке теорія "подвійної істини"?
11. Яке місце займає людина в ученнях середньовічних мислителів, як вона ними розуміється?
12. Які були думки середньовічних мислителів відносно організації суспільства?
13. Яке значення середньовічної філософії для подальшого розвитку європейської філософії?

14. З’ясуйте основні риси філософії епохи Відродження.

15. У чому полягає гуманізм філософії епохи Відродження?

16. До якого знання відновлюється інтерес в епоху Відродження?

17. Що стало основним предметом дослідження мислителів Відродження?

18. Яке значення відіграла епоха Відродження в розвитку природознавства?

19. Якими за змістом були діалектика Бога і світу у філософії М. Кузанського та основні ідеї пантеїстичної натурфілософії Д. Бруно?

20. Наскільки сучасними е міркування Н. Макіавеллі про державу і політику?

Проблемні питання та питання для роздумів та дискусій:

1. Яким чином вирішується проблема людини у християнстві?

2. В чому різниця між позиціями номіналістів та реалістів?

3. Обґрунтуйте принципову різницю між ідеалізмом та матеріалізмом. Чи можна ототожнювати реалізм з ідеалізмом, а номіналізм – з матеріалізмом?

4. Яким чином вирішується проблема пізнання в середньовічній філософії?

5. У чому полягає сутність томізму?

6. У чому полягає гуманізм і драма епохи Відродження?

7. У чому полягає сутність антропоцентризму?

8. Що таке пантеїзм? Як він поєднується з матеріалізмом?

9. Що таке секуляризація і яка її сутність?

10. Людина - як творіння Бога (середні віка) та людина як творець самого себе (Відродження). В чому різниця цих двох підходів?

11. У чому полягає сакральний характер діяльності людини в епоху Відродження?

12. У чому полягає сутність вчення про діалектику М. Кузанського?

Тестові завдання:

1. Афористичний вислів «Вірую, бо абсурдно» належить:

а) Орігену;

б) Василію Великому;

в) Тертулліану.

2. Який філософський фундамент теології обрав Аврелій Августин?

а) вчення Аристотеля;

б) вчення Епікура;

в) Платона та неоплатоніків.

3. Схоластика виникла з метою:

а) розробити Символ віри,

б) виправити праці отців церкви;

в) упорядкувати християнську догматику.

4. П'ять доказів Божого буття розробив:

а) Іоанн Скот Еріугена;

б) П'єр Абеляр;

в) Тома Аквінський.

5. «Золотий вік» схоластики припадає на: а)ХШ ст.;

б) XI ст.;

в) XIV ст.

6. Твердження «пізнаю те, в що вірую» належить:

а) Томі Аквінському;

б) П'єру Абеляру;

в) Іоанну Скоту Еріугені.

7. Що таке пантеїзм?

а) визнання присутності Бога в усій природі;

б) визнання первинності матерії по відношенню до свідомості;

в) визнання того, що розум — головне знаряддя пізнання.

8. Гуманістичний ідеал людства описав:

а) Нікколо Макіавеллі;

б) Мішель де Монтень;

в) Томас Мор.

9. Хто в епоху Ренесансу був перекладачем на європей­ські мови «Діалогів» Платона?

а) Еразм Роттердамський;

б) Лоренцо Валла;

в) Марсіліо Фічіно.

Література основна [ 1; 5; 11; 16;. 18; 22; 24; 26; 27; 30; 32; 33]

додаткова [ 1; 8; 16; 47].

Тема: Європейська класична філософія Нового часу та епохи Просвітництва (XVII-XVIII СТ.)

План лекції:

1. Поняття європейської класичної філософії.

2. Формування філософії Нового часу. Проблема методу наукового пізнання. Френсіс Бекон.

3. Рене Декарт – автор дедуктивного методу пізнання і родоначальник філософського раціоналізму.

4. Розвиток сенсуалістичної філософії.

5. Філософія епохи Просвітництва.

Основні поняття теми:

Механічний матеріалізм, метафізичний метод, емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм, індукція, дедукція, субстанція.

Методичні вказівки до вивчення теми: