Фахового мовлення 2 страница

Прізвища, імена, по батькові: правопис та відмінювання

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису: Березівський; Біловерхий, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

Відмінювання прізвищ:

Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників ІІ відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода – Майбороди, Майбороді, Майбороду і т.д.;

Гмиря – Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею і т.д.;

Гнатюк – Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) і т.д.;

Заєць – Зайця, Зайцеві (Зайцю) і т.д.

Симоненко – Симоненко, Симоненкові (Симоненку) і т.д.

Але:

Швець – Швеця, Швецеві (Швецю) й т.д.

Прізвища прикметникового типу на - ий, -ій відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого роду (твердої та м’якої групи):и

Андрієвський – Андрієвського, Андрієвському й т.д.;

Єжела – Єжелої, Єжелій й т.д.

Жіночі прізвища на приголосний та на –о не відмінюються: Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Бойко.

Українські чоловічі та жіночі імена та по батькові відмінюються як відповідні іменники І, ІІ, ІІІ, ІV відміни, залежно від типу закінчення в називному відмінку однини.

Примітка. Правопис і відмінювання різних типів прізвищ, імен, по батькові та географічних назв див. Український правопис, с. 105-115.

Вправа 2. Утворіть і запишіть від поданих імен чоловічі та жіночі імена по батькові. В утворених іменниках виділіть суфікси.

Зразок. Семен – Семенович, Семенівна.

Василь, Ілля, Костянтин, Зіновій, Дем’ян, Матвій, Валерій, В’ячеслав, Геннадій, Антон, Георгій, Яків, Леонтій.

Вправа 3. До жіночих імен по батькові додайте імена і запишіть їх у кличній формі. Можна скористатися іменами з попередньої вправи.

Зразок: Іване Васильовичу, Ольго Василівно.

Вправа 4. Додайте прізвища до імен і по батькові й умовно заповніть рядок «Кому» на конверті.

Зразок: Дорошенкові Анатолію Степановичу; Костенко Катерині Андріївні.

Вправа 5. Відредагуйте подані речення. Зверніть увагу на правильне написання імен по батькові та прізвищ.

1. Гарні квіти подарували Надії Вікторівній.

2. Глядачі зустрілися із Сергієм Дмитровичем Скляренко.

3. Колеги щиро вітали з ювілеєм Віктора Олексієвича.

4. Сьогодні Віктору Іваненко виповнюється 50 років.

5. Ми всі дякуємо Петра Володимировича.

6. Актор потис руку Галині Дмитрівній.

Рід, число невідмінюваних іменників

Невідмінювані іменники

Невідмінюваними є такі іменники:

а) іншомовного походження з кінцевими –а (-я), –у (-ю), -е (-є), –і (боа, алілуя; фрау, какаду, Баку; алое, резюме; таксі, візаві, журі, Батумі);

б) складноскорочені слова на зразок: заввідділенням, комроти, завкафедри;

в) абревіатури на зразок: НАН (Національна академія наук України), ООН (Організація Об’єднаних Націй);

г) українські жіночі прізвища на –о та приголосний (Денисенко Марія, Остапенко Марина, Остапчук Вікторія, Стахів Мирослава, Кравець Ніна);

д) іншомовні жіночі та чоловічі прізвища (Олена Бауер, Вікторія Нейман, Ольга Фреймут, Оксана Гутуайт, Анатолій Кіперман).

Рід іменників

Кожен іменник, якому притаманна форма однини, належить до одного з граматичних рядів: чоловічого, жіночого чи середнього. Деякі іменники мають варіантні родові форми: абрикос і абрикоса, зал і зала, жираф і жирафа, пелюсток і пелюстка. Наведені родові варіанти подаються у словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні.

Рід невідмінюваних іменників іншомовного походження в українській мові визначається так:

Чоловічий рід	·назви осіб чоловічої статі; ·назви тварин (крім цеце (муха), івасі, потасу (риба)	мосьє, аташе какаду, гризлі
Жіночий рід	·назви осіб жіночої статі	мадам, фрау
Середній рід	·іменники – назви неістот	метро, танго

Рід невідмінюваних географічних назв, назв органів преси, підприємств, громадських організацій, спортивних клубів тощо визначається за родовим поняттям. Наприклад: Ай-Петрі (гора) – жін. р., «Малтюроп» (завод) – чол. р., Оріноко (ріка) – жін. р., Тбілісі (місто) – сер. р., «Темпо» (журнал) – чол.. р.

Рід невідмінюваних абревіатур (складноскорочених слів) зумовлений родом стрижневого слова. Наприклад: АПК (агропромисловий комплекс) – чол. р., ВАТ (Відкрите акціонерне товариство) – сер. р., ДПА (Державна податкова адміністрація) – жін. р.

Примітка: Оскільки при визначенні роду невідмінюваних іменників часто виникають труднощі, слід користуватися орфографічним словником. У ньому невідмінювані іменники супроводжуються позначкою незм., також до них подано рід, наприклад:

плато, незм., с.;

колібрі, незм., ч. і ж.;

рандеву, незм., с.

Вправа 6. Допишіть закінчення прикметників. Поясніть, чим ви при цьому керуєтесь. Виділені словосполучення введіть у речення.

Цікав.. інтерв’ю, крихітн.. колібрі, смачн.. рагу, багаторічн.. каланхое, заключн.. ралі, іспанськ.. танго, зелен.. Тбілісі, бистр.. Колорадо (річка), гірськ.. Колорадо (плато), програн.. парі, біл.. кашне, смішн.. шимпанзе, автралійськ.. кенгуру, гаряч.. какао, юридичн.. бюро, велик.. Колорадо (штат США).

Вправа 7. Спишіть,ставлячи дієслова, що в дужках, у формі минулого часу. Обґрунтуйте свій вибір.

1. АЗС (розпочинати) працювати з шостої години ранку. 2. Минулого тижня ВАТ «Червонозаводський хлібозавод» (випускати) нову продукцію. 3. ЗАТ «Оболонь» (надавати) можливість працевлаштування випускникам нашого технікуму. 4. ДПА України (попередити) власників підприємств про введення в дію нових форм звітності. 5. У січні ДАІ (проводити) тиждень безпеки руху. 6. МЗС України (висловити) свою позицію щодо останніх подій у країні. 7. Держкомінформполітики (провести) нараду-семінар з представниками засобів масової інформації. 8. НДІ (укласти) декілька перспективних угод. 9. За словами очевидців, НЛО (пролетіти) над верхівками дерев.

Особливості використання займенників у діловому мовленні

Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.

Так, особові, питально-відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка.

Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо тощо.

Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення.

Наприклад: наш, кожний, інший, такий, весь та ін.

За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в середньому, як у російській мові.

Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку; Весь свій час вони зосередили на переробці високоякісних лаків та фарб.

Характерна ознака займенників – це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.

Наприклад: я – мене; ти – тебе; він – його; вона – її; ми – нас; ви – вас; вони – їх; хто – кого; що – чого.

Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я – мені; ти – тобі; хто – кому; що – чим та ін.

Важливо пам’ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й, о: мій – мого, моєму; твій – твого, твоєму.

В особових займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на тощо з’являється приставний приголосний н.

Наприклад: У нього є угода… До нас завітали представники… З ними укладена угода … тощо.

У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових.

Наприклад: ми запланували; ми підписали; нас повідомили; вони використали.

Слід зазначити, що російським прислівникам по-моему, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на.

Наприклад: На нашу думку; На ваш розсуд; Як на мене.

Розряди займенників

За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на розряди:

1) особові	я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони
2) зворотний	себе
3) питально-відносні	хто? що? який? чий? котрий? скільки? (відносні – ті, що виконують роль сполучних слів у складнопідрядному реченні)
4) заперечні	ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікотрий, ніскільки
5) неозначені	хто-небудь, будь-хто,казна-хто, хтозна-що, хтось, абихто, дехто, будь-який, чийсь, котрий-небудь та ін.
6) означальні	весь, всякий, кожний, інший, сам, самий
7) вказівні	той, цей, такий, стільки
8) присвійні	мій, твій, свій, наш, ваш, їхній

Правопис займенників

1. Афікси, утворені з часток аби, ані, де, сь, пишуться із займенниками хто, що разом; який, чий, будь, небудь, казна, хтозна – через дефіс. Наприклад: хтось, абищо, аніхто, дещо, деякий; будь-що, чий-небудь, казна-що, хтозна-який.

2. Заперечні займенники з префіксом ні пишуться разом. Але якщо перед займенником стоїть прийменник, тоді ні є часткою і всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні в кого, ні для чого, ні для кого.

3. Зворотній займенник себе не має форми називного відмінка.

Вправа 8. Прочитайте речення. Знайдіть займенники, визначте до якого розряду вони належать.

1. Не випадково деякі сорти пива сформувалися залежно від сольового складу води в даній місцевості.

2. До складу хмелю входять речовини, властиві будь-якій рослині, і специфічні, характерні тільки для хмелю.

3. Усі вагони, що надійшли з ячменем, супроводжуються залізничною накладною й документом про якість зерна.

4. Наша група працювала в цеху до самого вечора.

5. Під час проходження навчальної практики на підприємствах ми дечого навчились.

6. На Ваш лист № 15-1/20 від 29.04.2012 повідомляємо, що продукція відвантажена 15.05.2012 року (Діловий лист).

7. Для досвіду беремо хімічні речовини, які мають однакову валентність.

8. Само собою розуміється.

9. Хто не дотримує слова, той сам себе зневажає.

Вправа 9. Відредагуйте речення.

І. 1. Сьогодні я і моя подруга, ми були впевнені у своїх знаннях на уроці української мови. 2. Випускники нашого технікуму, вони відвідали під час зустрічі своїх викладачів. 3. Учасники виставки, вони представили високоякісні напої. 4. Мене і моїх друзів, нас цікавить сучасна музика. 5. Я і мої одногрупники, ми маємо багато захоплень.

ІІ. 1. Я тепер дивлюся на все другими очима. 2. У другий раз будеш розумнішим. 3. В якій годині починається обідня перерва? 4. Ви не скажете, котре сьогодні число? 5. Це моя сама ближча подруга. 6. Я можу відповісти на любе питання. 7. Дякую вас за інформацію.

Числівники у діловому мовленні

Здебільшого в ділових паперах не обходяться без цифрових даних. Вони вимагають спеціального оформлення. Так, однозначні числа, що не мають посилань на одиниці виміру, в ділових паперах записуються словами. Наприклад: Акціонерне товариство «Нікос» планує закупити не більше двадцяти автомобілів. Коли ж число супроводжується найменуванням одиниць виміру, воно пишеться цифрами. Наприклад: До магазину терміново завезли 150 центнерів картоплі, 40 центнерів яблук.

Складні чи складені числівники записуються цифрами. Наприклад: На історичний факультет прийнято 156 студентів.

Порядкові числівники вводяться в документи з відповідним відмінковим закінченням. Наприклад: Сьогодні ми виконали своє перше виробниче завдання.

Складні слова, де перша частина позначається цифрою, можуть бути написані так: 50-процентний, і 50 %; 100-кілометровия і 100 км.

Іноді виникають труднощі у вживанні форм однини та множини числівників. Наприклад: Більшість спеціалістів вирішила. Більшість спеціалістів вирішили. Більшість спеціалістів вирішило. Тут усі три варіанти відповідають нормам сучасної української мови.

Форма однини рекомендується, якщо у складі речення є слова такого типу: більшість, меншість, решта, частина, ряд, група, безліч, багато, мало і т.д. Наприклад: Решта пацієнтів теж обстежена; Більшість американських бізнесменів прибула в Україну.

Форма множини рекомендується при однорідних членах речення. Наприклад: І вже не один, а безліч планерів оперізують (а не оперізує) небо.

Якщо ж використовуються числівники на позначення великої кількості (а також іменники: сто, тисяча, мільйон, мільярд), то переважає однина. Наприклад: Чотириста вісімдесят підприємців прибуло (а не прибули) на виставку; В село повернулось (а не повернулись) сімдесят дев’ять молодих спеціалістів.

Якщо вживаються числівники до десяти, то пишеться форма множини. Наприклад: чотири брати, два керівники, три менеджери.

Велике значення має використання числівників в усному мовленні. Готуючи доповідь чи звіт, числівники треба записувати прописом і проставляти наголос. Краще будувати речення так, щоб числівники вживалися у називному відмінку.

Слід пам’ятати наголошення числівників одинадцять, чотирнадцять.

Числівники за значенням і граматичними ознаками поділяються на кількісні (питання скільки?): тринадцять ящиків, троє студентів і порядкові (питання котрий?): перший, двадцятий, триста шостий.

Кількісні числівники об’єднують кілька груп:

1) власне кількісні: три, шістдесят, сімсот, тисяча, сто десять;

2) збірні: обидва, двоє, семеро, двадцятеро;

3) дробові: п’ять сьомих, нуль цілих три десятих, півтора;

4) неозначено - кількісні: багато, кілька, кільканадцять, кількадесят.

Порядкові числівники узгоджуються з іменниками в роді, числі й відмінку: перші промені, перший курс.

За будовою та особливостями творення числівники поділяються на три групи: прості (один, сто), складні (одинадцять, двадцять) і складені (тисяча сімсот п’ятдесят).

Примітка. Типи відмінювання числівників див. Український правопис, с. 84 – 86.

Вправа 10. Запишіть невеликий текст, характерний для вашої професії, використовуючи числівники.

Вправа 11. Прочитайте словосполучення. Визначте, до яких груп належать числівники.

Дванадцять агрегатів, п’ять сотих гектара, тридцять дев’яте місце, сто п’ятдесят п’ятий кілометр, троє друзів, двісті тонн, перший сорт, сьома ранку, мільйони рук, шістнадцять поверхів, двадцять п’ятий ящик, четвертий квартал, дев’ятнадцять замовлень, 2012 рік, безліч зірок.

Вправа 12. Запишіть числа словами, розкриваючи дужки. Обґрунтуйте правила вживання числівників з іменниками.

Продали 26 (двері); купили 300 (грам/сир); здали 15000000 (гривня); відвантажили 194 (мішок); купили 111 (комп’ютер); витратили 7 (кілограм/цукор); коштує 15 (гривня); залишилося 37 (акція); взяли в оренду 40 (підприємство); утворили близько 100 (асоціація).

Особливості використання дієслівних форм у професійному мовленні

Дієслово – частина мови, яка називає дію або стан істоти, предмета. Основні граматичні ознаки дієслова – час, особа, число і спосіб, за ними дієслово в реченні відрізняється від інших слів. Наприклад: Заступник директора підписує угоду; Секретар складає відповідний документ.

Для ділових паперів характерна частовживана неозначена форма дієслова (інфінітив). Це незмінювана форма дієслова, яка, називаючи дію, не вказує на час, особу, рід, число, має інфінітивний суфікс -ти: писати, складати, перекладати, затверджувати, погоджувати, підписувати. Зворотні дієслова мають ще й частку - ся: зберігатися, друкуватися, слухатися, підбиратися, укладатися, перероблятися.

Дуже часто форму інфінітива заступає іменник. Наприклад: паління заборонене; читання корисне.

Дієсловам в українській мові властиве значення виду – доконаного й недоконаного: писати – написати; друкувати – надрукувати; складати – скласти; читати – прочитати. Дієслова доконаного виду позначають завершеність дії, в основі мають префікси: записати, занотувати, закінчити; суфікси – повторити, нагадати, повідомити; рухомий наголос – надати, подати, скликати, об’єднати.

Окремі форми дієслів досконалого виду утворюються від іншої (суплетивної) основи: брати – взяти; ловити – піймати.

У сучасній українській мові дієслова мають три форми часу: теперішній, минулий, майбутній. Наприклад: наказую, наказував, буду наказувати (наказуватиму).

За особовими закінченнями дієслова поділяють на дві дієвідміни. До І дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення - уть (-ють). Наприклад: стверджують, дають, добувають, пишуть, друкують, будують, планують, замовляють, телефонують, закінчують.

До ІІ дієвідміни належать дієслова, що в третій особі множини теперішнього часу мають закінчення - ать (-ять). Наприклад: вчать, ставлять, роблять, вантажать, просять і т.д.

В українській мові є три способи дієслова: дійсний, умовний і наказовий.

Дійсний спосіб виражає таку дію, яка є дійсним, цілком реальним фактом. Дієслова дійсного способу виступають у формах теперішнього, майбутнього й минулого часів: пишу, почулось, зробимо.

Умовний спосіб виражає дію, що може виконуватися за певних умов. Наприклад: нагадав би, зробив би, наказав би, підписав би, чекала б, робила б.

Наказовий спосіб означає спонукання до дії у формі наказу, побажання, поради, заклику. Форми наказового способу не мають категорії часу, їм властива категорія особи і числа: прочитай, побудуй, квітни.

Зверніть увагу!

Словосполучення дієслівного типу

Російська мова	Українська мова
ввиду вышеизложенного	зважаючи на викладене вище; з огляду на викладене вище
ввиду того, что…	через те, що; зважаючи на те, що; з огляду на викладене вище
вовлекать в работу	залучати до роботи
вынести благодарность	скласти подяку
заслуживать внимания	заслуговувати на увагу (бути вартим уваги)
принести вред	завдати шкоди
приносить неприятности	завдати прикростей
приняться за работу	взятися до роботи

У професійному та офіційно-діловому мовленні слід уважно ставитися до вживання словосполучень дієслівного типу. Не калькувати їх, перекладаючи з інших мов, а добирати власні мовні конструкції.

Говоріть правильно!

Норма	Порушення норми
здобути освіту	отримати освіту
набути досвіду	отримати досвід
дістати виправдання	отримати виправдання
здобути перемогу	одержати перемогу
укласти угоду	заключити угоду
ставити (мати) на меті	здаватися метою
зазнавати поразки	терпіти поразку
впадати в око	кидатися в очі
підбивати підсумки	підводити підсумки
давати спокій	залишатися в спокої
завдавати удару	наносити удар
робити внесок	вносити вклад
становити інтерес	представляти інтереси
ужити заходів	прийняти міри (заходи)

Дієприкметник

Дієприкметник – це не особова форма дієслова, яка називає ознаку предмета за дією і відповідає на питання який? яка? яке? які? Наприклад: Документ підписаний керівником організації; Вже давно укладені угоди, накреслені плани співробітництва.

За своїми морфологічними ознаками дієприкметники схожі на прикметники, бо узгоджуються з іменниками у роді, числі й відмінку: проголошений закон про мови, надрукований указ, наказ.

У реченні дієприкметник виступає узгодженим означенням або іменною частиною складного присудка. Наприклад: У кімнаті було чути звуки працюючої машинки; Задачі підібрані для співробітників тресту.

Дієприкметникам властиві категорії виду – доконаного або недоконаного, часу – теперішнього чи минулого: пишучий – написаний, складаючий – складений.

Дієприкметник із залежними словами утворює дієприкметниковий зворот. Майданчик, відділений від загальної площі, був засипаний світлим піском; Лист, надрукований секретаркою, лежав на столі.

У фаховому мовленні використання дієприкметників має свої особливості.

Є активні і пасивні дієприкметники.

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку здійснює сам діяч. Наприклад: працюючий двигун, тонізуючі речовини, проросле зерно.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета, що зазначає на собі дії іншого предмета. Наприклад: збудований об’єкт, створена група, споруджений міст, розглянуте питання.

Для фахового мовлення є характерним широке використання пасивних дієприкметників: витримане вино, перероджений виноградний сік, пресовані дріжджі, пастеризоване молоко.

Зверніть увагу! У сучасній українській мові активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше замінюються синонімічними підрядними означальними реченнями. Наприклад: працюючий – той, хто працює; працівник.

А якщо вживаються, то переходять до прикметників. Наприклад: стояча вода, ріжучий біль, відстаючий (невстигаючий) студент, бажаючі (охочі) відпочити.

Зверніть увагу!

Особливості перекладу

Російська мова	Українська мова
исполняющий обязанности	виконуючий обов’язки; виконавець обов’язків
пишущий эти строки	відписував; автор цих рядків
организующий дело	той, який організовує справу
заведующий отделом	завідувач відділенням
управляющая система	система керування
вышестоящий орган	вищий орган
последующие решения	наступні рішення
текущий счет	поточний рахунок
управляющий отделом	керівник відділу
наболевший вопрос	наболіле питання
поступающий в вуз	вступник (абітурієнт)
нижеподписавшийся	нижчепідписаний

Отже, у сучасній українській мові обмежено вживають активні дієприкметники теперішнього часу, змінюючи їх у разі перекладу з інших мов, зокрема російської, прикметниками чи іменниками.

Від пасивних дієприкметників утворюються безособові дієслівні форми на -но, -то. Вони творяться шляхом заміни закінчення на суфікс -о: виконаний – виконано, прочитаний – прочитано літературу, подано рекомендації. Ці форми невідмінювані. Вони виконують роль основного члена у безособовому реченні. Такі конструкції широко використовуються як в усному, так і в писемному діловому мовленні. Наприклад: 1. У роботі висловлено чимало свіжих самостійних суджень, цікавих спостережень. 2. Статтю опубліковано у фаховому журналі. 3. Результати дослідження може бути використано при вивченні спецкурсу. 4. Заняття було проведено на належному навчально-методичному та науковому рівні.

Дієприслівник

Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне слово, називає додаткову дію (деякі мовознавці розглядають дієприслівник як окрему частину мови). Наприклад: Враховуючи обставини, наше підприємство відкрило новий цех; Написавши відповідь, директор запропонував показати свої плани.

Дієприслівники близькі до дієслова, бо вони означають дію: писати – пишучи, бачити – бачачи, слухати – слухаючи, читати – читаючи, їхати – їдучи, друкувати – друкуючи.

Дієприслівники близькі і до прислівника, бо вони пояснюють у реченні самостійну дію: Петро вів машину, наспівуючи; Звернувши убік, машина притишила хід; Зачинивши дверці, водій вийшов з машини; Привітавшись, він розповів про цікаву екскурсію.

На основі дієприслівника виник складений сполучник: зважаючи – зважаючи на те, що; незважаючи – незважаючи на те, що. Наприклад: Ми продовжували свою екскурсію, незважаючи на погану погоду; Зважаючи на поганий клімат, наша група вирішила залишити ці місця.

Дієприслівники з пояснювальними словами називаються дієприслівниковим зворотом і на письмі виділяються комами.

У тексті документа дієприслівникові звороти слід вживати на початку речення:

Враховуючи…

Беручи до уваги…

Розглянувши…

Вправа 13. Із фахових підручників випишіть 6 речень, де б використовувалися дієприкметники і дієприслівники.

Особливості використання прийменників

у професійному мовленні

Прийменник – це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв’язки між словами в реченні.

За походженням прийменники поділяються на прості (первинні) і похідні (вторинні). До простих належать прийменники: в, до, від, у, з, за, над, під, при, про, через, без, для, по, серед.