Фахового мовлення 3 страница

Похідні прийменники: попід, навколо, спереду, поза, понад, перед, близько, посеред. Вони утворилися від інших частин мови і не використовуються як префікси дієслів.

За будовою прийменники поділяються на:

прості: в, у, до, на, з, за, під, перед і т.д.;

складні: з-за, з-між, з-над, з-поза, з-поміж, з-під, з-понад, поміж, проміж, заради, утворені сполученням двох або кількох простих прийменників;

складені: з метою, в галузі, під час, по лінії, поруч з, незалежно від, незважаючи на, відповідно до, у зв’язку з, утворені з одного або двох прийменників, іменника з прийменником, прислівника з прийменником. Їх ще називають прийменниковими зворотами.

Прийменник по в діловому мовленні

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Кожний прийменник має чітко окреслене коло зв’язку з відповідними відмінками, виражаючи певні семантичні відношення та розвиваючи, доповнюючи, посилюючи значення відмінкової форми. Більшості російських сполучень із цим прийменником в українській мові відповідають конструкції з іншими прийменником або без прийменників:

Прийменники (рос. – укр.)	Російські конструкції	Українські конструкції
по - по	по два в каждом ряду по очереди приказ по отделению движение воздуха по каналу	по два в кожному ряду по черзі наказ по відділенню рух повітря по каналу
по - за	вычислить по формуле по данным анализа по поручению	обчислити за формулою за даними аналізу за дорученням
по - з	по вопросу трудоустройства знать по опыту по той причине курс лекций по биохимии по долгу службы	з питання працевлаштування знати з досвіду з тієї причини курс лекцій з біохімії зі службового обов’язку
по - у(в)	по всем направлениям вызвать по служебным делам по выходным	у всіх напрямах викликати у службових справах у вихідні
по – через	по недоразумению по ошибке по небрежности	через непорозуміння через помилку (помилково) через недбалість
по – для	курсы по изучению комиссия по составлению актов	курси для вивчення комісія для складання актів
по – після	по окончании школы по прибытию поезда по возвращении по истечении срока	після закінчення школи після прибуття потяга після повернення після закінчення терміну
по – під	не по силам	не під силу
по – до	по март включительно	до березня включно
по – на	по вашему усмотрению	на ваш розсуд
по – безприймен-никова конструкція	отличный по качеству по целым дням послать по почте	відмінної якості цілими днями надіслати поштою

У професійному мовленні слід бути уважним при використанні синтаксичних конструкцій з прийменниками. Необхідно вживати прийменники з правильною відмінковою формою слова, не порушуючи граматичних норм.

Говоріть правильно!

Норма	Порушення норми
працювати за графіком	працювати по графіку
прийти у справі	прийти по справі
бюро працевлаштування	бюро по працевлаштуванню
проректор з наукової роботи	проректор по науковій роботі
іспит з філософії	екзамен по філософії
майстерня ремонту взуття	майстерня по ремонту взуття

Вправа 14. Запишіть прийменникові сполучення українською мовою:

Прийти по делу, по собственной воле, при любой погоде, работать по схеме, на следующий день, пришлось по вкусу, по указанию, приняться за работу, принять во внимание, принять к сведению, в двух шагах.

Вправа 15. Відредагуйте подані конструкції. П’ять із них введіть у речення.

1. По цим питанням консультує –

2. По цьому питанню зверніться –

3. Прийшов по твоєму проханню –

4. Видали по документам –

5. По полям –

6. По питанню працевлаштування –

7. При таких умовах –

8. На протязі кварталу –

9. В дві години… –

10. Будинок в три поверхи –

11. Залучити в роботу –

12. У квітні місяці –

13. Справа не терпить відкладання –

14. До недавнього часу –

Вправа 16. І. Випишіть із фахового підручника текст (5-6 речень). Підкресліть прийменники, проаналізуйте їх правопис і вживання.

ІІ. Із фахових підручників випишіть п’ять речень, у яких використано складені прийменники.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1.Які є особливості використання слів різних частин мови у професійному мовленні?

2. В якому роді вживаються офіційні назви та як вони узгоджуються з прикметниками?

3. Які іменники в українській мові є невідмінюваними та як визначається їх рід?

4. Які особливості використання числівників у діловому мовленні?

5. Наведіть словосполучення дієслівного типу. Яких помилок у вживанні словосполучень дієслівного типу?

6. Розкажіть про особливості використання дієприкметників і дієприслівників?

7. Як утворюються безособові дієслівні форми на –но, -то?

8. Чому у професійному мовленні слід бути уважним при використанні прикметників?

Тема 4.3 Синтаксичні норми сучасної української літературної

мови у професійному спілкуванні

План

1. Синтаксичні особливості професійного та офіційно-ділового мовлення.

2. Просте і складне речення.

3. Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні.

Основні знання, які студент повинен набути при вивченні теми:

- знати основні форми викладу матеріалу, структуру речень і словосполучень, усталені мовні конструкції професійного спілкування.

Основні вміння, які студент повинен набути при вивченні теми:

- правильно будувати синтаксичні конструкції при складанні професійних текстів.

Синтаксичні особливості професійного

та офіційно-ділового мовлення

Синтаксис – це розділ мовознавства, який вивчає речення ісловосполучення. Основною одиницею синтаксису є речення. Будівельним матеріалом для речень є слова і словосполучення. Вони поєднуються між собою так, що становлять єдине граматичне і смислове ціле, тобто виражають якусь думку. У реченнях формуються думки, у реченнях реалізується вся багатоманітність розумової діяльності.

Слова у реченні об’єднуються між собою за тими граматичними законами, які існують у мові. Правила побудови словосполучень і речень визначають стилістичні норми. Вони є актуальними як для письма, так і для усного мовлення. Тому у професійному і офіційно-діловому спілкуванні надзвичайно важливо використовувати правильно побудовані словосполучення і речення.

Специфіка синтаксису професійного мовлення визначається стилістичною приналежністю. В першу чергу слід взяти до уваги науковий стиль з його під стилями: власне науковим, науково-популярним, науково-навчальним.

Текстам професійного мовлення властиві такі ознаки:

- гранично точний виклад;

- складні синтаксичні конструкції;

- повні речення, часто ускладнені зворотами та однорідними членами речення, нанизування іменних форм;

- у реченнях багато іменників і відносних прикметників;

- вживання стійких словосполучень (фразеологізмів), термінів тощо.

Просте і складне речення у професійному мовленні

Стислість і точність викладу інформації визначає специфіку синтаксису. Складні синтаксичні структури відрізняються від простих речень своєю будовою: членами простого речення є слова або словосполучення, а членами складних конструкцій є кілька моделей речень (прості речення поєднуються і стають частинами складних речень).

Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у професійному мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом іскладний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв’язків.

З метою пов’язання компонентів думки у діловому мовленні найчастіше серед різних типів синтаксичних одиниць використовують займенникові зв’язки (це займенники цей, такий, той, а також займенникові слова типу даний, відомий). Для встановлення різних відношень між однорідними членами використовуються сполучники типу: якщо не … то, не тільки … а й та ін. Логічний зв’язок між компонентами думки, послідовність цих компонентів виражаються за допомогою вставних слів по-перше, по-друге, таким чином. З цією ж метою використовуються синтаксичні конструкції типу незважаючи на …, завдяки … та ін.

У текстах професійного мовлення переважає розповідна форма викладу. Присудок ставиться здебільшого у формі теперішнього часу, перевага надається пасивним конструкціям. Наприклад: продукція – виробляється, мінеральна вода – добувається; Виробничі конструкції здійснюються відповідно до технологічних інструкцій.

Речення часто ускладнені дієприслівниковими і дієприкметниковими зворотами. Наприклад: Пивоварні заводи різних країн спробували виробляти всесвітньо відоме пиво, імітуючи сировину і технологію Праздрою, де воно виробляється. Вода, оброблена магнітним полем, стимулює біологічні процеси в живих організмах.

Серед синтаксичних структур складних речень широко вживаються сполучники і, але, а, зв’язки між простими реченнями в межах складного здійснюються за допомогою сполучників через те що, перш ніж, після того, як, крім того. Для позначення складних синтаксичних зв’язків використовуються багатослівні сполучники типу відповідно до того, у зв’язку з тим, подібно до того як, внаслідок того що, в міру тог як. Наприклад: Усі фізіологічні, біохімічні й хімічні реакції, на яких базується технологія пиво-безалкогольного виробництва, відбуваються у водному середовищі. Здебільшого вода бере безпосередньо участь у цих реакціях, в інших вона є «транспортуючим» засобом, завдяки чому виникають різні дифузійні процеси, як наприклад, у зерні, що проростає.

Досить рідко вживаються у професійному мовленні модальні частки ніби, начебто, неначе, а також питальні конструкції.

Важливо стилістично грамотно побудувати речення й правильно розставити в них розділові знаки.

Складні випадки керування та узгодження у професійному мовленні

У діловому мовленні особливо актуальною є проблема штампів – готових зразків для висловлення думки: вищезазначені, що нижче підписалися, беручи до уваги, зупинитися на питанні, доводити до відома, взяти за основу. Недоречне їх використання призводить до беззмістовної фрази, до неконкретного змісту. Не варто переносити в усне мовлення кліше писемного ділового мовлення, які в документі є логічними зв’язками між частинами.

Канцеляризми – складні, громіздкі слова та фрази, за формою вони відповідають нормам літературної мови, що утруднює боротьбу з ними.

Слід пам’ятати, що надмірне вживання вставних слів робить мову беззмістовною, створює враження некомпетентності, нерішучості, свідчить про низьку мовну культуру. Треба уникати вживання таких слів, як значить, взагалі, так би мовити і т. п.

Щоб мовлення було переконливим, живим, необхідно використовувати фразеологізми, допустимі в офіційно-діловому стилі. Цілком виправданим є вживання таких стійких словосполучень, як круглий стіл, докласти зусиль, внести лепту, увійти в ритм (у роль) тощо. Проте треба уважно ставитися до перекладу фразеологічних одиниць з інших мов, не калькуючи їх, а добираючи власні мовні конструкції.

Говоріть правильно!

Норма	Порушення норми
здобути освіту набути досвіду дістати виправдання укласти угоду ставити (мати) на меті зазнавати поразки впадати в око просто неба підбивати підсумки давати спокій завдавати удару робити внесок становити інтерес як технолог впроваджувати у виробництво чинне законодавство обіймати посаду	отримати освіту отримати досвід отримати виправдання заключити угоду здаватися метою терпіти поразку кидатися в очі під відкритим небом підводити підсумки залишати в спокої наносити удар вносити вклад представляти інтерес в якості технолога внедряти у виробництво діюче законодавство займати посаду

Уживання фразеологізмів у діловому мовленні підпорядковано певним правилам, традиціям, які є обов’язковими для всіх носіїв мови. У разі порушення норм виникають такі помилки на лексичному, граматичному та стилістичному рівнях мови, як:

1) спотворення лексичного складу фразеологізму внаслідок заміни слова;

2) зміна граматичної форми слів, що входять до фразеологічного звороту;

3) поєднання частин різних фразеологізмів в один;

4) вставлення зайвого компонента;

5) стилістична несумісність фразеологізму з офіційно-діловим стилем.

У кожній мові є власні традиції, у тому числі й синтаксичні. Запозичити чужі традиції можна, але в міру, пристосовуючи їх до своїх. В іншому разі створений вами текст матиме відчутний іноземний акцент. Наприклад, ви ж не спитаєте «О котрій годині ми будемо сьогодні мати обід?» і не скажете «Доповідач був легкий для розуміння», а оберете форму, притаманну українцям: «Коли ми сьогодні будемо обідати» і «Доповідача легко було зрозуміти». Отже, ніколи не перекладайте дослівно! Правильні мовні конструкції записуйте до своїх записників.

Порівняйте:

Російська мова	Українська мова
дело не терпит отлагательств без малейшего отлагательства нечто вроде ошибки как нельзя проще до недавнего времени за ненадобностью	зі справою не можна зволікати негайно, не зволікаючи наче якась помилка якнайпростіше, щонайпростіше донедавна бо непотрібний

Тож, послуговуючись фразеологічними одиницями, слід уникати калькованих конструкцій, добираючи український відповідник зі скарбниці класичних художніх творів чи словників.

Вправа 1. І. Прочитайте текст. Визначте тип і стиль мовлення.

Сепарування зерна за геометричними ознаками здійснюється на ситах і чарункових поверхнях трієрів. Геометричні ознаки, що використовуються при очистці і розділенні зернової суміші на ситах – це ширина і товщина зернівок основної культури і домішок, а на трієрах – їх довжина.

У мукомельному виробництві для очистки зерна від домішок використовують пробивні (решітні) і ткані сита. Кожне сито характеризується двома параметрами:робочим розміром і коефіцієнтом живого перерізу. Робочий розмір сита визначається характерним розміром отвору сита, або кількістю отворів,а коефіцієнт живого перерізу – співвідношенням загальної площі отворів до загальної площі сита.

На ситах виділяють усі сміттєві і зернові домішки, що знаходяться у зерновій масі і відрізняються від основного зерна за шириною і товщиною. За допомогою сит розділяють також зернову масу на фракції по крупності.

ІІ. Виконайте завдання до тексту.

1. Випишіть прості речення, підкресліть члени речення, визначте частину мови кожного слова.

2. Випишіть складносурядне речення, підкресліть граматичні основи.

3. Знайдіть складнопідрядні речення, визначте їх тип, особливості структури.

4. Назвіть термінологічну і професійну лексику.

5. Слова якої частини мови переважають у тексті.

6. Випишіть словосполучення з відносними прикметниками.

Вправа 2. Прочитайте речення. Знайдіть і виправте помилки. Вкажіть, які норми сучасної української мови порушено?

1. Важливим фактором, впливаючим на якість і споживчі властивості муки і хліба, є якість зерна.

2. Жито класифікують по кольору його поверхні на зеленувато-сіре, жовте коричневе.

3. Оболонки розділяють на плодові, що знаходяться на поверхні зерна і насіннєві, які прилягають до ендосперму.

4. Особливістю хімічного складу зерна пшениці п’ятидесятих років за даними табл.. 2-3 була висока кількість білків, клітковини, пентозанів, золи при відносно зменшеній кількості крохмалю.

5. Найбільша кількість білка зосереджена в периферичних частинах мучнистого ядра, а найменша в центральній частині.

6. Зерно, поражене кліщем, допускається в переробку, якщо пораженість не вище другого ступеня.

7. При очищенні поверхні зерна вилучають також чубок з кожної зернівки і частково зародок, де накопичується значна кількість пилу і мікроорганізмів.

8. На ринку продовжують конкурувати як вітчизняні так і зарубіжні виробники, які за своїми новинками не перестають дивувати споживачів.

Вправа 3. Дуже часто мовці люблять послуговуватися крилатими висловами. Доречне їх вживання пожвавлює мовлення, робить його емоційним. Прочитайте фразеологізми, що стали популярними і часто вживаються в писемному та усному мовленні. Поясніть лексичне значення, про походження яких із них ви можете розповісти?

Альфа й омега, біла ворона; буря в склянці води; випити чашу до дна; випити гірку чашу; гордіїв вузол; розрубати гордіїв вузол; друг, що тричі відрікся; дух часу; езопівська мова; замість хліба дати камінь; грати першу скрипку; покласти в довгий ящик; колесо фортуни; лебедина пісня; лікарю, вилікуй себе самого; перейти рубікон; умивати руки.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що регулюють синтаксичні норми?

2. Які ознаки властиві текстам професійного мовлення?

3. Які основні вимоги до побудови речень у професійному мовленні?

4. Які синтаксичні структури використовуються у фахових текстах?

5. Чому в діловому мовленні актуальною є проблема штампів.

6. Яких правил слід дотримуватись, перекладаючи з однієї мови на іншу.

Розділ V. Складання професійних документів

Тема 5.1. Загальні вимоги до складання документів. Текст документа. Основні реквізити. Види документів

План

1. Документ - основний вид офіційно-ділового стилю.

2. Критерії класифікації документів.

3. Реквізити документів та їх оформлення.

4. Текст як реквізт документа.

5. Вимоги до мови ділових паперів.

Основні знання, які студент повинен набути при вивченні теми:

- призначення, класифікацію документів, вимоги до складання й оформлення різних видів документів, реквізити документів та правила їх оформлення.

Основні вміння, які студент повинен здобути при вивченні теми:

- складати ділові папери управлінської документації обраної професії, грамотно писати й оформляти документи.

Завдання для самостійної роботи студентів:

- опрацювати теоретичний матеріал, дати відповіді на питання, виконати завдання для самоперевірки.

Документ - основний вид офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль обслуговує сферу ділових стосунків і спілкування на офіційному рівні. Він акумулює у собі ознаки книжної функціонально-стильової сфери більшою мірою, ніж інші стилі, бо тут на чільне місце виходить прагнення до точності, унормованості, стандартизації.

З-поміж загальних вимог до текстів офіційно-ділового стилю насамперед слід виділити: точність, конкретність і лаконічність викладу інформації, документованість (доказовість) тверджень, дотримання формальних вимог оформлення документів (стандартів).

З мовного погляду, стилістичні ознаки офіційно-ділового стилю полягають у:

• наявності нейтральної лексики;

• використанні спеціальної термінології;

• застосуванні в основному простих речень, ускладнених однорідними членами. Функціонують також складносурядні та складнопідрядні речення, здебільшого неускладненого типу;

• збереженні прямого порядку слів у реченні;

• використанні синтаксичного паралелізму – побудови речень за однаковою структурною схемою з метою полегшення сприймання однорідної інформації.

Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ.

З латинської dokumentum означає взірець, посвідчення, доказ. У сучасній українській мові документ – це:

1) діловий папір, що посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь, служить доказом чого-небудь;

2) письмове свідоцтво, що офіційно підтверджує особу;

3) письмовий твір, грамота, рисунок і т. ін. як свідчення про щось історичне, важливе;

4) фарматований паперовий носій даних, що його заповнюють автоматично або вручну.

Документ – це джерело інформації, об’єкт дослідження (для вчених,наприклад), засіб фіксації, передачі інформації та керування суспільством у цілому, колективом чи окремою особою, засіб доказу (для првника) тощо.

Отже, документ – це матеріальний об’єкт, що містить закріплену певним способом на спеціальному матеріалі інформацію для її фіксації та передавання у часі і просторі.

У людському суспільстві документи виконують ряд функцій, серед них:

• інформаційна

• доказова

• облікова

• управлінська

Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення та доведення якихось фактів. Вони також використовуються як джерела та носії інформації. А в управлінській діяльності документ виступає як предмет і як результат праці. Так, планування відбувається за допомогою різних планів; облік – у вигляді складання й обробки статистичної, бухгалтерської та оперативно-технічної документації; інструктування – шляхом видання інструкцій, методичних вказівок; контроль – збиранням відомостей (письмово) і виданням вказівок тощо.

Підставою для створення документів на підприємствах, в установах є необхідність засвідчення наявності та змісту управлінських дій, передавання, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

Наукова дисципліна, що вивчає закономірності створення документів, розробляє методи оформлення документів, принципи документообігу й побудови систем документації, називається документознавством.

Документообіг – рух документів в установі, організації від часу їх створення або одержання до закінчення виконання або надсилання. Сумарна кількість документів, що надійшли в організацію, установу і створені ними за певний період, становить обсяг документообігу.

Сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації та організацію роботи зі службовими документами, називається діловодством.

Сукупність взаємопов’язаних службових документів,які використовуються у певній сфері діяльності чи галузі, називається системою документації.

Оскільки велика частина робочого часу працівника у будь-якій сфері життя суспільства пов’язана з роботою над документами (написання, опрацювання, виконання), тому майбутні фахівці повинні мати знання з основ справо ведення, вміти працювати з документами різних типів.

Критерії класифікації документів

Найважливішою класифікаційною ознакою документа є його зміст, зокрема відношення зафіксованої в ньому інформації до предмета чи до напряму діяльності. Відповідно до цього виділяють різні види документів за ознаками класифікації і групами.

Класифікація документів

№	Ознаки класифікації	Групи документів
	За найменуванням	3аява, лист, телеграма, довідка, інструкція, службова записка, протокол тощо.
	За походженням	Службові (офіційні) й особисті. Службові створюються організаціями, підприємствами та службовими особами. Вони оформляються в установленому порядку. Особисті документи створюються окремими особами поза сферою їх службової діяльності.
	За місцем виникнення	Внутрішні, зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї організації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями.
	За напрямом	Вхідні, вихідні. Вхідні документи – це ті, що надходять до установи, а вихідні – це службові документи, які надсилають іншій юридичній чи фізичній особі.
	За формою	Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні – це документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за обов’язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій. Їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).
	За терміном виконання	Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові. Звич айні безстрокові – це документи, що виконуються в порядку загальної черги. Для термінових установлено строк виконання. До дуже термінових належать документи, які мають позначення «дуже терміново».
	За ступенем гласності	Для загального користування, службового користування, таємні, цілком таємні
	За стадіями створення	Оригінали, копії. Оригінал – це основний вид документа, перший і єдиний його примірник. Він має підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов’язково робиться помітка вгорі праворуч «копія». Різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат.
	За складністю	Прості, складні. Прості – відображають одне питання, складні – декілька.
	За терміном зберігання	Тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання.
	За технікою відтворення	Рукописні, відтворені механічним способом.
	За носієм інформації	На папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті.
	За призначенням	Щодо особового складу (особові офіційні документи: автобіографія, характеристика, резюме, заява, особова картка чи особовий листок з обліку кадрів). Довідково-інформаційні (службові листи, оголошення, запрошення, доповідні й пояснювальні записки, виробничі звіти, протокол, витяг з протоколу, телеграма). Обліково-фінансові (акт, накладна, список, доручення, розписка). Господарсько-договірні (договір, трудова угода, контракт). Організаційні (статут, положення, інструкція, правила). Розпорядчі (наказ, розпорядження, постанова).

Реквізити документів та їх оформлення

Документи українського справочинства складаються згідно з усталеними нормами та правилами. Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів.

Реквізит (лат. – необхідне, потрібне) – обов’язкові дані як елемент вірного оформлення офіційних документів. Для кожного документа є свої усталені норми наявності та розташування реквізитів.

Розрізняють постійні та змінні реквізити документа. Постійні реквізити друкують під час виготовлення бланка; змінні – фіксують на бланка в процесі заповнення.

Сукупність реквізитів, розташованих у встановленій послідовності на бланку, називається формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр-зразок, тобто певну модель побудови, що встановлює формат, розміри, реквізити.