Формули етикету

Кожна ситуація вимагає використання характерних для неї мовленнєвих формул. Наприклад, під час зустрічі вживаємо вислови: Яка приємна зустріч! Раді вас бачити! Ласкаво просимо! Під час прощання говоримо: На все добре! Хай вам щастить! До побачення!

Перше враження про людину складається від того, наскільки щиро й привітно вона вітається. Наше враження може бути хибним, але, незважаючи на всю логіку, люди підсвідомо орієнтуються на свої почуття під час привітання. Тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Поганий настрій не слід поширювати на інших людей, оскільки можна наразитися на зустрічну неприязнь. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні обрати доречні форму привітання чи прощання. «Вибір залежить від того, в якому оточенні перебуває людина, від віку співрозмовника чи співрозмовників, від характеру стосунків між людьми, які вітаються чи прощаються, від того, де й коли це відбувається, тощо». (Коваль А.П. Слово про слово. – К.:Рад. шк., 1986. – с. 47-48.)

Формул п ривітання в українській мові порівняно небагато: Доброго ранку! Добрий день! Добридень! Добрий вечір! Добривечір! Здрастуйте!

Формул прощання є трохи більше: До побачення! Бувайте здорові! Прощавайте! На все добре! Усього найкращого! Щасливої дороги! До зустрічі! Добраніч! На добраніч!

Хоч вибір і тут невеликий,але завжди можна знайти потрібний вислів, виходячи з конкретної ситуації, щоб висловити пошану до особи, з якою прощаємося. Не варто під час вітання або прощання з людьми, старшими за віком, малознайомими чи незнайомими, вживати скорочені або усічені форми типу: «Добрий!», «Здрастє», «Вітаю!».

Кожна ситуація потребує певних мовних засобів. Згоду, наприклад, можна висловити так: Добре! Згода! Будь ласка! Із задоволенням! З радістю!

Є в мові ціла низка ввічливих форм відмови: Ні, дякую; Дякую, не треба; На жаль, ні; Перепрошую, але не можу; Мені дуже шкода, але …; Шкодую, що не зміг …

Подяку краще висловити продуманим, спеціально дібраним відповідно до ситуації словом. За дрібну послугу можна сказати: Дякую! Спасибі! Якщо зроблено щось значне: Сердечно Вам дякую! Прийміть мою найщирішу вдячність! Дозвольте висловити Вам подяку! Дуже вдячний за Вашу турботу! Це дуже люб’язно з вашого боку, не знаю, як Вам дякувати! Щоб вибрати форму подяки, треба знати форми ввічливості, враховувати значущість послуги, вік співрозмовника, характер стосунків, середовище. Відповідаючи на подяку, можна сказати: Немає за що; Прошу; Будь ласка.

Є вибір і серед форм висловлення прохання: Будь ласка! Будьте ласкаві! Коли ваша ласка! Прошу Вас! Чи не могли б Ви …; Якщо можете …; Якщо Вам не важко…. Слід розрізняти слова прошу (відповідь на подяку) і прошу? (звертатися з проханням, клопотати).

Знайомство супроводжується особливими формулами мовного етикету:

Дозвольте з Вами познайомитися.

Дозвольте відрекомендуватися.

Мене звуть …

Моє ім’я, моє прізвище …

Дозвольте представити (відрекомендувати) Вам …

Дозвольте познайомити Вас із …

Познайомтеся, це …

Я радий з Вами познайомитися.

Дуже радий, що знайомство нарешті відбулося.

Дуже приємно…

Звертання до співрозмовника на ім’я та по батькові звучить ввічливіше, ніж звертання за допомогою займенників ти, Ви. А тому слід пам’ятати, що в офіційно-діловому стилі звертання, правильно дібране за формою (ім’я та по батькові і кличному відмінку) та змістом (ім’я; ім’я + по батькові; ім’я + по батькові + прізвище) є важливим елементом мовної культури. В офіційних звертаннях використовуються такі вирази:

1) до директора: Пане директоре!

Вікторе Миколайовичу!

Шановний пане директоре!

2) до колективу: Шановні колеги!

Дорогі друзі!

Шановне товариство!

Шановні колеги! Шановні студенти!

Вельмишановне панство!

3) до жінки: Пані! Шановна пані! Пані Оксано!

До незнайомого, малознайомого, старшого за віком або посадою співрозмовника прийнято звертатися на Ви, щоб висловити пошану. Використовуючи пошанну множину, потрібно узгоджувати присудок з підметом у числі: Ви обіцяли розглянути це питання; Ви не залишили своєї адреси. Якщо присудок виражено прикметником, він може стояти як у множині, так і в однині, проте висловлення буде стриманішим, якщо присудок стоятиме саме у множині: Ви були відсутні на нараді; Ви вільні на сьогодні Пошанна множина в українській мові виражається дієсловом та займенником у формі другої особи множини. Правила мовного етикету залежать від конкретних ситуацій. За умови їх дотримання можливе змістовне спілкування.

Отже, за допомогою етикетних мовленнєвих формул люди налагоджують контакт між собою, виявляють ввічливість, пошану, стриманість, такт, підтримують доброзичливу тональність розмови. Наприклад: Щиро дякую! Вибачте, будь ласка! Дозвольте зайти! На все добре! Коли ваша ласка, допоможіть!

Зверніть увагу!

Мовленнєвий етикет робить спілкування людей приємним, бажаним.

Етика професійного спілкування

У спілкуванні найкраще виявляються моральні якості людини, відповідність її поведінки загальноприйнятим моральним нормам та принципам.

Виконуючи професійні обов’язки, людина виявляє свої ділові та моральні якості, впливає через них на інших. При цьому вона виявляє свою професійну культуру. Це поняття означає відповідність поведінки, говоріння, слухання, мовлення в професійній діяльності загальноприйнятим моральним нормам і принципам, а також вимогам, що ставляться до професії.

Керівник і підлеглі

Етика службових взаємин виключає прояви грубості, нетерпимості до думки інших, неправдивість та ін. Першою етичною вимогою у стосунках керівника і підлеглих є вимога поваги і доброзичливості: керівник ніколи не повинен висловлювати або загалом будь-яким чином проявляти неповагу до свого підлеглого. Звичайно, у багатьох ситуаціях керівник повинен сказати: «я вважаю», «я переконаний», «я вимагаю». Такі слова означають, що керівник готовий взяти на себе відповідальність за вирішення якихось проблем. Проте в питаннях, які не мають принципового значення, керівник повинен уміти вибрати м’якший варіант («я думаю», «мені здається», «чи не здається вам, що»).

Саме керівник створює в колективі потрібний тон спілкування. Це значить, що в колективі мають розмовляти спокійно, коректно, ввічливо, має панувати атмосфера доброзичливості і взаємоповаги. Як свідчать соціологи, в ображеної, виведеної з рівноваги людини продуктивність праці помітно знижується. Травмує працівника і манера керівника багатозначним тоном викликати їх на розмову до себе. Після почутої по телефону фрази «Зайдіть до мене» багато людей у глибині душі відчувають хвилювання, чекаючи неприємної розмови. Тому, запрошуючи до себе людину, високопрофесійний керівник хоча б кількома словами попередить про тему майбутньої розмови.

Кожне доручення, завдання, справа тим краще зрозумілі, чим коротше вони викладені; потрібно завжди, де лише можливо, без втрат для змісту користуватися загальноприйнятими і зрозумілими словами.

Вправа 1. Спишіть висловлювання, розставляючи пропущені розділові знаки. Яке з висловлювань, на вашу думку, більш образне й метафоричне? Поясніть його значення.

1. Промова так само як і наші вчинки створює сприятливе враження тільки тоді коли вона сповнена невимушеності простоти й щирості (Ф. Вейсс).

2. Виразний погляд доречно зроблений рух тіла варті варті іноді значно більше всіх промов (Г. Гайар). 3. Бесіда мистецтво в якому суперником людини виступає все людство (Ємерсон). 4. Лекція, переобтяжена фактами нагадує вогнище настільки завалене дровами що воно починає згасати

(Д. Менделєєв). 5. Тон голосу очі і вираз обличчя мовця є не менш красномовними ніж самі слова (Ж. де Лабрюйер). 6. Можна язиком говорити одне а обличчям і жестами виражати прямо протилежне (І. Ньєво). 7. Жести й манери мають бути як мимовільний наслідок сердечних рухів а не навпаки… (Ф. Вейсс). 8. Хто ні про що не запитує той нічому не вчиться (Фуллер).

9. Уміння вести розмову - це талант (Стендаль).

Вправа 2. Прочитайте й прокоментуйте подані висловлювання. Які етичні норми мовленнєвої культури вони виражають?

1. Ніщо не ціниться так дорого і не коштує так дешево, як ввічливість.

2. Хочеш бути розумним, навчися розумно запитувати, уважно слухати, спокійно відповідати і припиняти розмову, коли нічого більше сказати

(І. Лафатер). 3. Привітність і ввічливість - найкращі засоби боротьби з нечемністю (І.Томан). 4. Дружнє ставлення полегшує спілкування між людьми лише тоді, коли воно щире (І. Томан). 5. Слова – теж вчинки (А. Франц).

6. Одне слово, сказане від щирого серця, діє на наш розум сильніше усяких найважливіших доказів і переконливіше усяких розмірковувань (А. Алієв).

Вправа 3. Попрацюйте в парах. Використовуючи етикетні мовленнєві формули, складіть і розіграйте за особами діалог (8-10 реплік) відповідно до однієї з поданих ситуацій.

Ситуація 1. Ви хочете влаштуватися на роботу, прийшли на прийом до директора підприємства. Вас запросили до кабінету. Зайдіть, привітайтеся, відрекомендуйтеся, підтримайте розмову.

Ситуація 2. Ви голова профспілкового комітету. До Вас прийшов працівник. Прийміть його, з’ясуйте, що його хвилює, допоможіть у вирішенні проблеми.

Ситуація 3. Ви керівник установи. В установі є вакантне місце. Ви ведете розмову з претендентом на це місце.

Вправа 4. Пригадайте і запишіть форми звертань, привітання, прощання, згоди або відмови, прохання, знайомства, які б відповідали вимогам офіційно-ділового спілкування.