Методика розрахунку плати

3.1. Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами.

Суми збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (П_вс), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, нормативів збо­ру та коригувальних коефіцієнтів, поданих у таблицях 1-14 (Додаток) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. №303 “Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”, і визначаються за формулою:

П_вс = Σ (М_і х Н_бі х К_ф х К_нас) (3)

де М_і – фактичний обсяг викиду і -тої забруднюючої речовини, у тоннах (т);

Н_бі – норматив збору за тонну і -тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т), подано в табл.1 або 4;

К_нас – коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту, подано в табл. 7;

К_ф – коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту, подано в табл. 8

3.2. Розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами.

Суми збору, який справляється за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (П_вп), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів
збору на ці викиди і коригувальних коефіцієнтів, наведених у таблицях 12,7, 8 і визначаються за формулою:

П_вп = Σ(М_і х Н_бі х К_ф х К_нас) (4)

де М_і – кількість використаного пального і -того виду, у тоннах (т);

Н_бі – нормативи збору за тонну і -того виду пального, у гривнях (грн./т) наведено в табл.12, 13, 14;

К_нас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, подано в табл. 7;

К_ф – коригувальний коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення населеного пункту, подано в табл.8.

3.3. Розрахунок плати за забруднення водних об’єктів.

Суми збору, який справляється за скиди (П_с), обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку року, на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, поданих у таблицях 2, 6, 7, 11 і визначаються за формулою:

П_с = Σ(М_лі х Н_бі х К_рб) + (М_пі х Н_бі х К_рб х К_п) (5)

де М_лі – обсяг скиду і -тої забруднюючої речовини в тоннах у межах ліміту (т);

М_пі – обсяг понадлімітного скиду і -тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Н_біі – норматив збору за тонну і -тої забруднюючої речовини, у гривнях (грн/т) подано в табл. 2 або 6;

К_нас – коригувальний коефіцієнт, що враховує чисельність жителів населеного пункту, подано в табл.7;

К_рб – регіональний (басейновий) коригувальний коефіцієнт, що враховує територіальні екологічні особливості, а також еколого-економічні умови функціонування водного господарства, подано в таблиці 11;

К_п – коефіцієнт кратності збору за понадлімітний скид забруднюючих речовин-5.

3.4. Розрахунок плати за розміщення відходів.

Суми збору, який справляється за розміщення відходів (П_рв), обчислю­ються платниками самостійно поквартально наростаючим підсумком з початком року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів розміщення відходів, нормативів збору та коригувальних коефіцієнтів, поданих у таблицях 3, 4, 5 і визначаються за формулою:

П_рв = Σ(М_лі х Н_бі х К_т х К_о) + (М_пі х Н_бі х К_т х К_о х К_н) (6)

де М_лі – обсяг відходів і -того виду в межах ліміту, у тоннах (т);

М_пі – обсяг понадлімітного розміщення відходів і -тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Н_бі – норматив збору за тонну і -того виду, у гривнях за тонну (грн./т) подано в табл. 3;

К_т – коригувальний коефіцієнт, який враховує місце розташування відходів, подано в табл. 9;

К_о – коригувальний коефіцієнт, який враховує характер обладнання місця розміщення відходів, подано в табл.10;

К_п – коефіцієнт кратності збору за понадлімітне розміщення відходів – 5.

Контрольні питання:

1. Охарактеризуйте сутність плати за забруднення навколишнього середовища.

2. Які функції виконують платежі за забруднення природних ресурсів.

3. Розкрийте суть поняття «ставка платежів» та опишіть її встановлення.

4. Що таке «коефіцієнт кратності збору», чому він дорівнює?

5. Хто затверджує порядок сплати зборів за забруднення природних ресурсів?

6. Які принципи формування державного та місцевих природоохоронних бюджетів?

Еколого-економічні збитки та методики визначення збитків

1. Класифікація збитків та їх характеристика.

2. Механізм формування економічного збитку.

3. Методика розрахунку збитків від забруднення довкілля.

1. Класифікація збитків та їх характеристика.

Ріст можливостей промислового, сільськогосподарського виробництва та невиробничої сфери ускладнює взаємовідносини суспільства та природи, в результаті виникає необхідність збереження та покращання системи життєзабезпечення в глобальному та регіональному форматі. Господарська діяльність може завдавати природному середовищу екологічних, економічних та соціальних збитків.

Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природ­ного середовища, його забруднення викидами, стічними водами, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використанням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у середовищі існування живих організмів, в тому числі людини.

Збитки можуть проявлятися через деградацію водних комплексів, атмосфери, флори, фауни, ґрунтів, ландшафтів, погіршення здоров’я людей та скорочення тривалості їхнього життя.

Усі процеси забруднення важко врахувати і визначити величину завданих збитків. Економічній оцінці підлягає лише та частина, яку ми бачимо і можемо оцінити, а тому обчислені втрати завжди менші за реальні, вони становлять не більше 35-40 % дійсних втрат.

Оцінка негативного впливу на природу базується на двох основних альтернативних підходах. Перший враховує фактичну (по можливості – повну) оцінку завданого збитку, другий – попередні витрати на запобігання можливих збитків. Перший тип оцінок визначає фактичні збитки чи витрати, спрямовані на ліквідацію негативних наслідків дії на навколишнє середовище, дру­гий – на потенційні збитки внаслідок негативного впливу. Цей останній іноді називають можливим (або очікуваним). Робота над ліквідацією заздалегідь передбачених збитків прогнозує впровадження різного виду захисних заходів щодо недопущення збитків.

Розрізняють такі види збитків:

- економічні; - соціально-економічні;

- екологічні; - психологічні;

- еколого-економічні; - морально-етичні;

- соціальні; - естетичні.

Екологічні збитки – це необоротне руйнування унікальних екосистем, зникнення різноманітних видів тварин і рослин, генетичні зміни в біосфері.

Еколого-економічні збитки – це поєднання економічних та екологічних збитків, коли є можливість конкретно підрахувати екологічні втрати у грошо­вому виразі, дати їм економічну оцінку.

Оскільки екологічний збиток – це зміна корисності навколишнього середо­вища внаслідок його забруднення, то такий збиток можна оцінити як витрати суспільства, пов’язані зі змінами навколишнього середовища.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього природного середовища, можна класифікувати:

• за галузями народного господарства;
• збитки промисловості;
• збитки сільського господарства;
• збитки комунальних підприємств;
• збитки оздоровчих закладів та інші.

За компонентами навколишнього природного середовища – водними, земельними, атмосферними, лісовими ресурсами.

Також негативного впливу від забруднення навколишнього середовища зазнає населення.

Вплив на кожен об’єкт аналізується і враховуються елементи додаткових витрат (табл. 1).