Плата за користування надрами для видобування корисних копалин

3.4. Плата за використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду.

1. Сутність плати як економічного інструменту природокористування.

Плата – це грошові та інші блага, які економічний суб’єкт сплачує за використання природних ресурсів і за можливості здійснення господарської діяльності.

Об’єктами плати виступають джерела природних ресурсів – родовища корисних копалин, водні об’єкти, лісові ділянки, тваринний і рослинний світ тощо.

До суб’єктів плати відносяться фізичні та юридичні особи,міжнародні позаурядові організації та іноземні особи,які користуються природними ресурсами.

Нині система екологічних платежів має дві основні частини:

1. Систему екологічних платежів, яка включає чотири підсистеми:

а) платежі за забруднення атмосфери стаціонарними джерелами;

б) платежі за забруднення атмосфери пересувними транспортними засобами;

в) платежі за скиди стічних вод;

г) платежі за складування твердих відходів.

2. Систему накопичення і витрат ресурсних платежів.

При цьому система платежів за використання природних ресурсів формувалася послідовно:

· платежі за використання земельних ресурсів (введені у 1992р.);

· платежі за використання прісної води (введені в 1994 р.);

· платежі за використання корисних копалин (1994);

· платежі за використання лісових ресурсів (1995);

· платежі за використання морської води (1995);

· платежі за рослинні і тваринні ресурси (1996).

Для регулювання платежів за забруднення була введена система лі­мітів, тобто величин гранично-допустимого викиду (скиду, розміщення відходів). Для управління платежами за природні ресурси застосовува­лася система ліцензій, тобто дозволів на використання певної кількості природного ресурсу. Ліміти та ліцензії виконують дві важливі функції: по-перше, кількісного регулювання і контролю за процесами екологічного впливу; по-друге, економічного регулювання за допомогою встановлення розумного балансу між принципами «забруднювач платить» і «споживач платить».

Розподіл коштів від платежів за користування природними ресурсами, що надходять до державного бюджету, здійснюється Верховною Радою України відповідно до чинного законодавства. Так, кошти від платежів за право користування природними ресурсами, відповідно до існуючих концептуальних підходів, доцільно спрямовувати на здійснення заходів з охорони природи, поліпшення розширеного відтворення природних ресурсів і підвищення їхньої якості; на соціально-економічний розвиток відповідних територій; на реалізацію науково-технічних програм і ство­рення техніко-технологічних передумов, на інтенсифікацію більш ком­плексного використання ресурсів і відходів виробництва; на створення системи контролю, за станом природних ресурсів, веденню кадастрів, геоекологічні зйомки; на формування фінансових резервів органів влади і управління всіх рівнів тощо.

Кошти від платежів на охорону і відтворення природних ресурсів до­речно витрачати на цільове фінансування відповідних заходів для кожної категорії природних ресурсів.

Україна однією з перших країн у світі і перша серед держав колишнього Радянського Союзу в законодавчому порядку почала реалізацію концепції платного природокористування. Сьогодні в країні прийнята низка законів, прямо пов'язаних з проблемами природокористування, в яких декларуються економічні механізми екологічної політики. Серед них: Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», «Земельний кодекс», «Водний кодекс», «Кодекс про надра», «Лісовий кодекс», закони «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмос­ферного повітря», «Про природно-заповідний фонд», «Про відходи» та інші. Крім того, прийнято ряд інших законів, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів. Серед останніх – Концепція національної екологічної політики України на період до 2020 року.

2. Плата за використання природних ресурсів.

Плата за природні ресурси стягується з природокористувачів на всій території України. Підставою для ведення за природні ресурси є надання підприємствам чи іншим суб’єктам господарювання дозволу на природокористування (ліцензії, відповідні акти, договір на оренду).

Розмір і склад платежів за природні ресурси повинні нараховуватись в залежності від їхньої якості,місцезнаходження,цільового призначення, доступності,від ціни реалізації продукції або послуг,витрат на охорону та відтворення.

Платежі за використання природних ресурсів надходять до бюджетів різних рівнів: державного,обласного і місцевого.

В Україні використання природних ресурсів здійснюється в порядку загальному і спеціальному.

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать:

а) територіальні та внутрішні морські води;

б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони;

в) атмосферне повітря;

г) підземні води;

д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області;

е) лісові ресурси державного значення;

є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно запо­відного фонду загальнодержавного значення;

ж) дикі тварини, а також інші об'єкти тваринного світу у межах територіальних і внутрішніх морських вод, водойм, розташованих на території більш ніж однієї області, державних мисливських угідь, лісів державного значення, а також види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України.

з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення можуть бути віднесені й інші природні ресурси.

До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог:

- раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій;

- здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища;

- здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів;

- застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я
населення;

- збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні;

- здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб.

Природні ресурси загального використання є безоплатними, вони необхідні для задоволення життєвих потреб: оздоровчих, рекреаційних, естетичних, матеріальних тощо (атмосферне повітря, корисні копалини та ін.).

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам,підприємствам, організаціям і установам надаються у володіння,користування або оренду природними ресурсами на основі спеціальних дозволів.

3. Види платежів (зборів) за використання природних ресурсів.

3.1. Плата за використання земельних ресурсів.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється в вигляді земельного податку або орендної плати.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Землекористувачі якими є особи, що мають земельну ділянку у постійному чи тимчасовому користуванні сплачують земельний податок державі.

Земельний податок – обов’язковий платіж,що справляється з фізичних і юридичних осіб за користування земельними ділянками.

Ставка податку – законодавчо визначений розмір плати за одиницю площі земельної ділянки.

Грошова оцінка – рентний дохід із земельної ділянки, розрахований індивідуально за видами земель залежно від їх якості, природних умов і розташування ділянок.

Розрахунок суми земельного податку здійснюється у відповідності до визначених ставок податку за землі. Ставки земельного податку за видами земельних ділянок наведено в табл.1

Ставки земельного податку за видами земельних ділянок у відсотках до їх грошової оцінки

Таблиця 1

Ст. 8	Земельні ділянки, надані для залізнично­го транспорту (у разі використання землі не за цільовим призначенням ставка податку - 5%)	0,02	6,4
Ст.9	Земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохо­ронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (за винятком сільськогосподарських угідь, наданих у встановленому порядку, які ви­користовують за цілющим призначенням)	50,00	6,4
Ст. 10	Земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробни­чими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами	0,30	6,4
Ст. 11	Земельні ділянки, надані на землях вод­ного фонду (за винятком сільськогоспо­дарських угідь, наданих у встановленому порядку, які використовують за цільовим призначенням)	0,30	6,4

Згідно з існуючим законодавством є три види платежів за землю:

а) за використання земель сільськогосподарського призначення;

б) за використання земель населених пунктів;

в) плата за вилучення угідь, що надані під непрофільне використан­ня (плата за землі транспорту, зв’язку, оборони та іншого при­значення, а також за землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення та за землі лісового і водного фондів (за межами населених пунктів).

Плата за використання земель с/г призначення:

Ставка земельного податку за 1 га с/г угідь встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

- для ріллі,пасовищ,косовиць – 0,1

- для багаторічних насаджень – 0,03.

Плата за землі населених пунктів

Ставка за землі населених пунктів плату встановлюють у розмірі 1% від грошової оцінки.

В населених пунктах віднесених кабінетом міністрів до курортних,до ставок земельного податку застосовується коефіцієнт від 3 до1,5.

Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких установле­но, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюються у розмірах, що визначені в табл.2.

Ставки земельного податку

Таблиця2

Групи населених пунктів з чисельні­стю населення (тис. чол.)	Середня ставка податку (коп. за 1м2)	Коефіцієнт, що застосову­ється у містах Києві, Сімфе­рополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування
До 0,2	1,5
від 0,2 до 1	2,1
від 1 до 3	2,7
від 3 до 10	3,0
від 10 до 20	4,8
від 20 до 50	7,5	1,2
від 50 до 100	9,0	1,4
від 100 до 250	10,1	1,6
від 250 до 500	12,0	2,0
від 500 до 1000	15,0	2,5
від 1000 і більше	21,0	3,0

Плата за вилучення угідь під непрофільне використання

Земельний податок за зазначений вид вилучення земель береться у розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

За тимчасове вилучення земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення розмір плати становить 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

3.2. Плата за використання водних ресурсів.

Засади формування економічного механізму охорони водних ресурсів в Україні регламентуються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Водним кодексом.

Важливою складовою економічного механізму водовикористання є збір за використання та користування водними ресурсами, який справля­ється з метою забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів, що зумовлене дефіцитністю та зростаючим виснаженням їх як природного ресурсу.

Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природ­ного середовища» та Водного кодексу використання вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування для потреб гідро­енергетики, водного і повітряного транспорту.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задо­волення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спор­тивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без за­стосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогоспо­дарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забрудню­ючих речовин зі зворотними водами за допомогою каналів, який здійснюють юридичні та фізичні особи насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для госпо­дарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільського­сподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських по­треб (ст.48 Водного кодексу України).

Водокористування не є спеціальним, якщо воно пов'язане з пропу­ском води через гідровузли, судноплавством, подачею (перекачуван­ням) води водокористувачам у маловодні регіони, усуненням шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення тощо), використанням підземних вод для вилучення корисних компонентів, вилученням води з надр разом із видобуванням корисних копалин, виконанням будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт, видобуванням корисних копалин, прокладанням трубопроводів і кабелів, а також буровими, геологороз­відувальними та іншими роботами на водних об'єктах, які виконуються без забору води та скидання стічних вод.

На сьогодні розрахунки збору за спеціальне використання во­дних ресурсів та порядок його справляння здійснюються згідно з нормативами плати за спеціальне використання водних ресурсів та плати за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Введення цього збору не звільняє суб'єктів підприємницької діяльності від сплати платежів за скид у водні об'єкти забруднюючих речовин, штрафів за порушення природоохоронного законодав­ства, сплати постачальникам води вартості послуг, пов'язаних з її подачею.

Для водокористувачів установлюють ліміт використання води – гра­ничну кількість води, на використання якої з водного об'єкта водокори­стувачу видається дозвіл. Порядок видачі дозволів (із зазначенням у них лімітів) на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України під 13.02.2002 р. №321.

За використання водних ресурсів справляють три види зборів:

- збір за спеціальне використання водних ресурсів – за викори­стану воду з водних об'єктів, забрану із застосуванням споруд або технічних пристроїв, та скидання в них зворотних вод;

- збір за користування водами для потреб гідроенергетики – за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелек­тростанцій для вироблення електроенергії;

- збір за користування водами для потреб водного транспорту – за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантаж­ними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.

На спеціальне використання водних ресурсів існують ліміти. Якщо було використано водні ресурси понад ліміт, то збір розраховують у 5-кратному розмірі.

Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.99 р. № 836.

Нормативи використання поверхневих вод

Таблиця 3

-