Плата за користування надрами для видобування корисних копалин. Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Кодексом України про надра встановлено платний режим користування надрами

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Кодексом України про надра встановлено платний режим користування надрами. Платежі за користування надрами для видобування корисних копалин належать до категорій рентних і виступають як засіб вилучення державою власником надр частини доходу надрокористувачів.

Розроблено нормативну плату за користування надрами для видобування корисних копалин залежно від їх видів. Ці нормативи є мінімально величиною плати, яку користувачі надр мають вносити не залежно від умов,результатів господарювання.

Об’єктом справлення плати за користування надрами корисних копалин є обсяг фактично видобутих балансових та позабалансових запасів.

Розроблено нормативи плати за користування надрами для ви­добування корисних копалин залежно від їхніх видів, є мінімальною величиною плати, яку користувачі надр мають вносити незалежно від умов і результатів господарювання. Вони розглядаються як базові і в подальшому мають диференціюватися залежно від геологічних осо­бливостей родовищ та умов їх експлуатації.

Базові нормативи плати за користування надрами для видобутку окремих корисних копалин

Таблиця 4

Корисні копалини	Плата за одиницю погашених запасів, грн./тонну
Залізна руда для збагачення	0,07
Залізна руда багата	0,1
Марганцева руда	0,17
Бентонітова глина	0,08
Глина вогнетривка	0,06
Каолін вторинний	0,06
Доломіт	0,05
Флюсовий вапняк	0,03
Кварцит та пісок кварцовий для металургії	0,05
Пісок формувальний	0,04
Кварцит для виробництва	0,07

3.4. Плата за використання лісових ресурсів та користування ділянками лісового фонду.

Розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та кори­стування земельними ділянками лісового фонду, передбачене статтею 89, встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Такси і по­рядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

До спеціального використання лісових ресурсів належить: заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; за­готівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової під­стилки та очерету).

Деревина від рубок головного користування і живиця належить до лісових ресурсів державного значення. Другорядні лісові матеріали та лісові ресурси, віднесені до побічних лісових користувань, належать до лісових ресурсів місцевого значення.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозволом – лісоруб­ним квитком (ордером) або лісовим квитком та є платним. Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах.

Розмір збору за спеціальне використання лісових ресурсів та кори­стування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливсь­кого господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт встанов­люється, виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням їх якості та доступності.

Такси на лісові ресурси державного значення затверджуються Ка­бінетом Міністрів України, а такси (нормативи збору) на лісові ресурси місцевого значення – Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Плата за земельні ділянки лісового фонду, зайняті сільськогоспо­дарськими угіддями, відповідно до статті 6 Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю» встановлюється у відсотках від їх грошової оцінки в таких розмірах:

· для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1;

· для багаторічних насаджень – 0,03.

Плата за земельні ділянки лісового фонду в межах населених пунктів, зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі З відсотків від суми земельного податку, відповідно до статті 7 За­кону України «Про плату за землю», а за межами населених пунктів – 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області відповідно до статті 10 цього Закону.

Контрольні питання: