Робота з документом

Із заяви Муссоліні після призначення його головою уряду Італії (1922 р.)

«Те, чого до цього часу не було, є — уряд. І всі, слухайте мене добре, усі італійці повинні й будуть коритися. Італійці до цього часу нікому не корилися. Жоден уряд в Італії не мав реальної влади. Італійці повинні бути керовані... завжди, в усіх сферах життя».

Запитання до документа

1) Які висновки на підставі наведеного фрагмента можна зробити про розуміння Муссоліні ролі уряду в управлінні Італією?

2) Яке твердження свідчить про прагнення фашистів контролювати всі сфери життя людини?

У 1923 р. відбулася виборча реформа, за якою партія, що отримала на виборах відносну більшість, починаючи з 25 % голосів, здобувала 2/3 депутатських мандатів. Однак роль головного осередка політичної влади в країні фактично став відігравати не парламент, а створена в грудні 1922 р. Велика фашистська рада, очолювана Муссоліні. Державну поліцію в 1923 р. замінила Добровольча міліція національної безпеки, створена на основі сквадр, що присягала на вірність королю, але підпорядковувалася Муссоліні. На місцях префекти й посадовці державної адміністрації опинилися під контролем фашистських політичних радників. Усі політичні партії продовжували вважатися легальними, але фашисти поступово посилюють тиск на своїх опонентів. Так, у 1923 р. відбувся перший за правління фашистів політичний процес над группою комуністів, яких звинувачували в підбурюванні робітників до страйків.

Своєю соціально-економічною політикою уряд Муссоліні намагався подолати кризу. Діловий світ у цілому схвально поставився до його намірів навести лад у країні, убачаючи в цьому можливість повернення до нормальної господарської діяльності. Для зменшення дефіциту бюджету уряд скоротив державні дотації підприємствам, передав у приватну власність телеграф, телефон, трамвайні лінії та інші збиткові державні підприємства. Водночас із метою зміцнення курсу ліри в кілька разів зросли дотації та позички італійським банкам. Для збільшення обсягів надходження податків запроваджено нові — на рухоме майно для дрібних власників і на заробітну плату для робітників.

У березні 1923 р. декретом про запровадження «за взаємною згодою» робітників і власників двогодинних наднормових робіт уряд Муссоліні фактично ліквідував здобутий у період «червоного дворіччя» 8-годинний робочий день. Із метою скорочення державних видатків на соціальні виплати ліквідовано пенсії та виплати учасникам війни.

Здійснені урядом заходи сприяли загальному оздоровленню економіки. Було стабілізовано курс ліри й спостерігалося помітне зростання промислового виробництва. Завдяки цьому активізується розпочатий у роки Першої світової війни процес перетворення Італії з аграрної на аграрно-індустріальну країну. Однак заходи, якими це здійснювалося, відповідали фашистській ідеології пріоритетності інтересів держави над потребами людини.

Перші успіхи фашистів у подоланні кризи забезпечили їм симпатії більшості населення. Італійці прагнули сильної влади, яка наведе лад у країні. У квітні 1924 р. на виборах за новим виборчим законом за фашистів проголосували 4,5 млн, а за опозиційні партії — 3 млн виборців. 30 травня на засіданні палати депутатів новообраного парламенту лідер опозиційної Унітарної соціалістичної партії Дж. Маттеотті виступив із промовою, у якій звинуватив фашистів у фальсифікації виборів і зажадав анулювати їхні мандати. 10 липня Маттеотті було викрадено і вбито. У цьому звинуватили фашистів, які діяли за особистою вказівкою Муссоліні. Смерть Маттеоті викликала сплеск обурення противників фашистів, які вимагали відставки уряду й покарання вбивць. У парламенті утворився Комітет опозиційних фракцій, що називав себе Авентінським блоком (на згадку про часи Давнього Риму, коли незгодних на знак непокори відправляли на Авентінський пагорб). Залишивши парламент, Авентінський блок прагнув домогтися його розпуску й примусити короля відправити Муссоліні у відставку.

Однак цього не сталося. «Криза Маттеоті» поступово вщухла. Муссоліні віддав наказ заарештувати декого зі своїх прибічників, звинувачуваних в організації вбивства, й навіть заявив, що готовий піти у відставку. Але Віктор Еммануїл ІІІ не усунув його від влади. Наприкінці 1924 р. дуче зробив висновок, що криза подолана, і заявивши, що піднімається друга хвиля фашизму, висунув гасло «Уся влада фашистам!».

Контрольні питання

1. Якими були наслідки Першої світової війни для економічного й соціально-політичного розвитку Італії?

2.Чому Італію називали «переможеною серед переможців»?

3. Якими є причини виникнення фашизму в Італії? Хто став на чолі фашистського руху в Італії?

4.До чого закликали фашисти?

5. Яким чином фашисти долали повоєнну економічну кризу?

Література