Прихід фашистів до влади

На початку 1922 р. папський престол під ім’ям Пія ХІ посів архієпископ Мілана кардинал Акілле Ратті, відомий своїм прихильним ставленням до фашистів. У країні посилювалася політична нестабільність. Лише з липня 1921 до серпня 1922 р. змінилося три уряди. У таких умовах Муссоліні, заручившись підтримкою великих промисловців, «нейтралітетом» Пія ХІ і співчуттям короля Віктора Еммануїла ІІІ, висунув вимогу передати владу фашистам. Він оголосив загальну мобілізацію сквадр, які мали готуватися до «походу на Рим». Король відмовився підписати запропонований урядом декрет про запровадження стану облоги і 29 жовтня призначив Муссоліні новим головою уряду Італії. Своє рішення він мотивував прагненням уникнути кровопролиття і врятувати країну від громадянської війни. Однак Муссоліні не бажав залишитися в історії людиною, що отримала владу з рук короля, й організував театралізований «похід на Рим» чорносорочечників. За закликом дуче з усієї Італії до столиці приїхали, як стверджувалося, близько 300 тис. сквадристів. 30 жовтня під звуки партійного гімну вони пройшли вулицями Риму. Король Віктор Еммануїл ІІІ упродовж чотирьох годин стояв на балконі, а перед ним урочистою ходою проходили колони фашистів, яких очолював Муссоліні. За задумом дуче, цей захід мав нагадувати давньоримський тріумф — святковий вступ у столицю

полководця-переможця разом зі своїм військом. Святкуючи перемогу, фашисти влаштували в Римі погроми й вночі 31 жовтня спеціальними потягами залишили місто.