Тема: Утворення СРСР. Нова економічна політика

План

1. Причини переходу до непу.
2. Сутність нової економічної політики.
3. Проголошення СРСР

1.Нова економічна політика більшовиків. Внутрішньополітична криза в Росії на початку 20-х років поставила питання про можливість дальшого утримання влади більшовиками. Політика ''воєнного комунізму'' призвела до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань та Дон. Активізувався рух басмачів у Туркестані.

Найбільшим було повстання на чолі з А.Антоновим, що охопило Воронезьку та Тамбовську губернії. Чисельність учасників опору становила 50-70 тис. чол. Проти загонів Антонова воювала регулярна армія на чолі з М.Тухачевським. В той же час тривала повстанська боротьба.

Найбільш організованим і небезпечним для більшовиків було повстання моряків Кронштадту навесні 1921 р. Повсталі поряд з економічними вимогами висунули й політичні: ''Ради - без комуністів''. Проти повсталих було кинуто регулярну армію під командуванням Тухачевского. 10 днів тривав штурм Кронштадту. Після придушення опору органами ВЧК були проведені масові репресії.

У ряді міст відбулися робітничі страйки. Так, західносибірські залізничники, організувавши збройні загони, захопили і тримали під контролем майже всю територію Тюменської губернії, перервали залізничне сполучення Сибіру з центром країни.

Економічна та суспільно-політична криза 1921 р. примусила більшовицьке керівництво терміново переглянути економічну політику, особливо щодо селянства. Навесні 1921 р. Леніну вдалося переконати партійне керівництво в необхідності зміни економічної політики

Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення.

2.Початком здійснення нової економічної політики став X з'їзд РКП(б), який у березні 1921 р. прийняв резолюціїо ''Про заміну продрозверстки продподатком''. Податок встановлювався вдвічі меншим, ніж розмір продрозверстки, передбаченої на 1921 р.

Згодом селянам було дозволено продавати надлишок продукції на ринку, організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю.

Відповідно у промисловості було проведено децентралізацію управління, підприємства об'єднувалися у трести та переводилися на господарський розрахунок, деякі підприємства поверталися колишнім власникам, вводилась відрядна оплата праці, дозволялась оренда, залучався іноземний капітал шляхом створення концесій та спільних підприємств.

Вказані заходи сприяли відродженню ринкових відносин, фактично ліквідованих в часи ''воєнного комунізму''. З метою їх нормального функціонування запроваджувалась нова система оподаткування, вводилась нова конвертована грошова одиниця -червінець, забезпечений золотом. 1 червінець дорівнював 10 золотим карбованцям. Створювались кращі умови розвитку торгівлі всіх форм власності.

Але більшовицьке керівництво вважало неп тимчасовою політикою, розрахованою на перехід від капіталізму до соціалізму, і не бажало відмовлятись від своїх комуністичних ідей. Основні економічні важелі залишались в його руках. Зберігався значний державний сектор (важка і більша частина легкої промисловості), зовнішня торгівля була державною монополією, діяв єдиний державний банк, держава формувала ціни на сільськогосподарську і промислову продукцію. У політичній сфері РКП(б) утримувала всю повноту влади.

Таке суперечливе становище викликало неодноразові кризи. Приводом до їх виникнення була відмова селян здавати хліб за заниженими цінами.

Кризи супроводжувались загостренням політичної боротьби у партійному керівництві між групою Бухаріна, Рикова, Томського (прихильники збереження і розвитку непу) та групою Сталіна, Молотова, Кагановича, Ворошилова. У цій боротьбі перемогла група Сталіна- прихильників військово-комуністичних методів управління економікою, які взяли курс на відмову від непу.

Хоча неп не став довгостроковою політикою, завдяки йому; було відновлено господарство, зруйноване в роки Першої світової і громадянської воєн. Зросло на деякий час промислове та сільськогосподарське виробництво, пожвавилась торгівля і товарообмін, була знята соціальна напруга.

3. Проголошення СРСР. Встановлення комуністичних режимів на більшій частині колишньої Російської імперії поставило на порядок денний питання про об'єднання цих новоутворених держав, схожих за політичною системою, зв'язаних єдиним народногосподарським комплексом і об'єднаних в єдиний воєнно-політичний союз (договори 1919-1920 pp.).

На початку 20-х років точилася дискусія про форму об'єднання цих держав. Серед розмаїття думок можна виділити два підходи у вирішенні цієї проблеми.

Так, нарком національностей Й. Сталін висунув ідею утворення радянської спільності на засадах автономії. Такий варіант об'єднання здобув назву проекту ''автономізації'', але він був розкритикований українськими та грузинськими більшовиками. В умовах наростаючого конфлікту між московським центром та більшовиками національних республік у полеміку втрутився Ленін, який запропонував створити радянську спільність на засадах федерації (у федерацію об'єднувались рівноправні республіки, а не підпорядковані РРФСР). Ця пропозиція була схвалена представниками всіх республік.

Протягом 1922 р. відбулися з'їзди рад України, Білорусії, Закавказзя, Російської Федерації, які прийняли рішення про необхідність утворення федеративного рівноправного союзу націй. Наприкінці грудня 1922 р. в Москві відбулася конференція представників національних республік, яка затвердила проекти декларацій про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік та проект союзного договору.

І з'їзд рад СРСР відбувся 30 грудня 1922 р. Основним доповідачем на з'їзді був Й.Сталін. Він ознайомив учасників з'їзду з проектами документів і вніс пропозицію затвердити їх. Відкриваючи обговорення, представник УРСР М.Фрунзе запропонував доопрацювати документи, а вже після цього схвалити їх на II з'їзді рад. З'їзд підтримав цю пропозицію і утворив комісію для підготовки остаточного варіанту документів. На з'їзді було проголошено СРСР, обрано Центральний Виконавчий комітет і Президію Союзу РСР, а також чотири Голови Президії ЦВК Союзу РСР, що мали головувати по черзі на засіданнях: від РРФСР - Калінін, від УРСР - Петровський, від БРСР - Черв'яков, від ЗРФСР - Наріманов.

Але союзний договір так ніколи і не був доопрацьований і підписаний. ''Комісія 13'' по доопрацюванню договору була ліквідована. В січні 1923 р. ЦВК СРСР утворив Конституційну комісію, яка підготувала проект конституції СРСР. Його було затверджено на II з'їзді рад у січні 1924 року. Конституція містила Декларацію та Договір про утворення СРСР, який не мав нічого спільного з проектом договору 1922 р. З'їзд рекомендував союзним республікам ратифікувати текст конституції, що й було зроблено. Так відбулося конституційне оформлення СРСР, про створення якого було оголошено ЦВК СРСР у липні 1923 р. у ''Зверненні до народів та урядів світу''.

Таким чином, завдяки маніпуляціям Сталіна союзний договір, який мав стати міжнародним договором між суверенними державами, був замінений конституцією, яка є внутрішньодержавним документом.

Контрольні питання

1. Які наслідки мала політика «воєнного комунізму»?
2. Які елементи включала нова економічна політика?
3. До яких наслідків призвів неп?
4. Схарактеризуйте варіанти створення СРСР. Який варіант, на вашу думку, гарантував тривале існування СРСР?
5. Які розбіжності між формальним і реальним статусом республік у складі СРСР?

Література